Соціалка

Заробітки під час пандемії. Як працюється українським заробітчанам у часи коронавірусу?

14 мільярдів доларів або 8% від ВВП України – стільки переказали заробітчани на Батьківщину минулого року. Незважаючи на пандемію, трудові мігранти не повернулись до України, а продовжили шукати кращої долі за кордоном. Як живеться та працюється за кордоном в часи коронавірусу – дізнайтесь зі слів самих заробітчан.
Вікторія Захарко
Координаторка СД Платформи, екоактивістка
Точну кількість трудових мігрантів назвати складно, адже левова частина з них працює нелегально. За експертними оцінками, на постійній основі за кордоном працює 3,2 млн громадян України, а в окремі періоди – від 7 до 9 млн осіб.

Найчастіше для роботи українці обирають сусідні Польщу, Чехію чи навіть Росію. Причина - відносна близькість, спорідненість мов та культур. Багато трудових мігрантів вважає, що найважче у заробітках – це самотньо жити далеко від родини та близьких. Проте в період пандемії заробітчани зіткнулись із зовсім іншими викликами.
Локдаун, безробіття та чужина

Чи не одразу від пандемії постраждали ті, хто працював у сфері обслуговування. Через карантин більшість закладів зачинились, а людей звільнили. Схожа ситуація з офісними працівниками. Коли розпочалась масова «дистанційка», тих, хто забезпечував життєдіяльність офісів, звільнили.


«Я працювала у невеличкому мотелі поблизу Познані, прибирала кімнати та бенкетну залу. Працювала офіційно, у мене були всі документи. Проте на карантині мотель закрили, а мене звільнили. До України повертатись не хотіла, адже у новинах писали про довжелезні черги людей на кордоні. Та й ні з чим було повертатись, якщо вже чесно. Тому почала шукати роботу деінде. Знайшла вакансію прибиральниці в клінінговій агенції в Познані. Обіцяли близько 2500 злотих на місяць, 500 з яких забирали за житло. Я пропрацювала там близько 4 місяців, проте із виплатою зарплати завжди були нюанси. За перший місяць мені виплатили лише 1500 злотих, пославшись на «штрафи». Коли ж я почала писати за що «штрафи» – мені сказали, що я можу завжди звільнитись, якщо щось не так. Я питала й інших дівчат з України – фактично завжди кожній недоплачували, - розповідає заробітчанка Тетяна.

Із схожими ситуаціями стикаються чи не всі заробітчани. Дехто погоджується на роботу без вихідних по 12-14 годин. Адже вірять, що заробітки – це тимчасово. Головне – заробити кошти. А завдяки роботі за кордоном люди мають можливість придбати таке омріяне житло чи автомобіль, навіть якщо заради цього доведеться декілька років не бачити близьких.
Найважче було тоді, коли закрили кордони.

Після закриття кордонів та запровадження обсервації заробітчани почали шукати нові способи потрапити до Європи. А коли більшість автобусних рейсів та літаків були скасовані, ціни на поїздки в приватних перевізників підвищились у декілька разів.

Наприклад, дістатись Німеччини стало фактично неможливо. Заробітчанка Світлана розповідає: «Заробітчани їздять до Німеччини зазвичай через Варшаву. Проте в 2020 році Польща закрила кордони. Тому українці, які прибували на територію Польщі, були змушені 14 днів перебувати на обсервації. А от в Угорщині таких правил не було. Квиток зі Львова до Гамбурга через Угорщину коштував мені 280 євро. Ми їхали 3 дні манівцями у звичайному «спринтері», уникаючи зустрічі із поліцією. Я би ніколи знову не хотіла повторити досвід такої поїздки».
Заробітчанам хворіти не дозволяється

Золоте правило заробітчан – везти із собою повну аптечку ліків. Якщо ж щось забув – не біда. Є тематичні групи заробітчан у Viber та Facebook, там можна замовити собі певні ліки від людей, які їдуть з України до Польщі. Щоправда, доведеться переплатити.
А от хворі на коронавірус заробітчани опинялись сам на сам із хворобою. І головна мета таких людей – чимшвидше знову вийти до роботи.

«Я захворіла на коронавірус навесні, тоді ще не була вакцинована. Мені пощастило, хвороба перебігала відносно легко. Проте я втратила можливість заробляти. Два тижні довелось жити без доходу та роботи. При цьому, я мусила платити за житло та їжу. Мені пощастило, що я мала заощадження та ліки з України. Загалом, фактично всі українці, які відчувають симптоми застуди чи грипу, все одно працюють. Заробітчанам хворіти не дозволяється», - поділилася своїм досвідом Наталя, яка працює у Варшаві.

Запровадження масової вакцинації дещо спростило життя заробітчанам. Вакциновані можуть перетнути кордон без зайвих перешкод, їх вірогідніше візьмуть на роботу, а ризик важкого перебігу хвороби фактично нульовий. У тій же Польщі українських трудових мігрантів вакцинують безкоштовно. Так, українець/ка з робочою візою може вакцинуватись у центрах вакцинації (деякі з них розміщені навіть при костьолах).

Фактично одразу людина отримує документ про вакцинацію європейського зразка, а також може завантажити його електронну версію в додатку Covpass (аналог електронних сертифікатів вакцинації в Дії).
А що ж далі?

Найвірогідніше, цього року рівень трудової міграції, незважаючи на всі ризики, не зменшиться. А тому всі проблеми, описані вище, повторяться тисячі разів.
Внесок трудових мігрантів у розвиток української економіки важко переоцінити. І найменше, що може та мусить зробити держава заради заробітчан – це забезпечити їхню працю соціальними та безпековими гарантіями. У найгіршому випадку – все менше людей матимуть достатньо причин повертатися на Батьківщину.
Позиції редакції Дайджесту СД Платформи можуть не завжди співпадати з думками авторів
10.02.2022
Did you like this article?

© СД Платформа 2012 – 2022

Сайт розроблено силами активістів