ПОЛІТИКА

Вибір без вибору: чому білоруси виходять на протести

До президентських виборів у Білорусі залишається менше трьох тижнів, але у країні напередодні голосування досить неспокійно. Чому вибори 2020-го року супроводжуються «безпрецедентним насильством», чи можуть протести перерости в революцію та чому чинному президенту Олександру Лукашенку вигідний бойкот голосування. Про все це – у статті.
Олена Огоновська
Вибори 2020: хто основні кандидати

Шості президентські вибори в Білорусі пройдуть 9 серпня 2020 року. Ще до початку передвиборчої кампанії експерти не прогнозували особливих відмінностей цих виборів від всіх попередніх. Усі були впевнені, чинний Президент Олександр Лукашенко продовжить своє 25-річне правління, але не все пішло за планом.

14 червня білоруська ЦВК оголосила списки зареєстрованих кандидатів. Серед них – чинний президент Лукашенко, Світлана Тихановська, Анна Конопатська, Андрій Дмитрієв та Сергій Черечня. Останніх трьох вважають технічними кандидатами, вони не становлять жодного виклику для Лукашенка.





Пані Тихановська зареєструвалась замість свого чоловіка опозиційного блогера Сергія Тихановського, який на своєму YouTube-каналі «Країна для життя» регулярно критикує білоруську владу. Під час акції по збору підписів у Гродно його затримали за нібито насильство щодо правоохоронців. Насправді Тихановський намагався ухилитись від жінки, що хапалась за нього. І в той момент на нього кинулись двоє міліціонерів. Присутні заступили Тихановського, а один з міліціонерів опинився на асфальті. Сам Тихановський назвав інцидент провокацією. Йому не дозволили взяти участь у виборах. Дружина Світлана продовжує кампанію чоловіка «СтопТарган»: Лукашенка порівнюють з тарганом, засіб боротьби з яким – звичайний тапок, який і став символом протестів. Тихановська - єдиний реальний конкурент серед офіційно зареєстрованих кандидатів, але не має політичного досвіду.

Головних конкурентів Лукашенка Віктора Бабарика та Валерія Цапкала не зареєстрували. Обидва потенційні кандидати, згідно з незалежними опитуваннями, перемагали Лукашенка.

Валерій Цепкало – фахівець з IT та колишній дипломат. Він планував провести в країні конституційну реформу: створити в країні змішану систему влади, обмежити повноваження президента, реформувати судову гілку та підтримувати розвиток державних ЗМІ. Цепкалу відмовили в реєстрації через те, що він нібито не набрав достатньої кількості підписів для заяви в ЦВК. Більше половини поданих визнали недійсними.

Віктор Бабарико – ексголова Белгазпромбанку, меценат. Про свій намір балотуватись оголосив несподівано, бо до цього політичного досвіду не мав. Він каже, політика останніх років привела країну до можливої втрати суверенітету. Бабарико пропонував обмежити до двох кількість можливих президентських термінів, створити чіткий поділ влади, розвивати бізнес, освіту та медицину.
«Саша 3%»: в чому суть?

До речі, щодо рейтингів самого бацьки, то у Білорусі з'явився популярний мем – «Саша 3%». Адже саме такий відсоток рейтингу Лукашенка був на сайті Primaries.by, де проводили голосування за потенційного президента. Опитування не можна назвати об'єктивним, але мем став символом того, що справжній рівень підтримки бацьки дуже невисокий. У відповідь Лукашенко провів власне опитування, відповідно до якого за нього проголосують майже 80 відсотків білорусів.

«Безпрецедентне насильство»: як Лукашенко «прибирає» суперників та чому люди виходять на протести?

Білоруський правозахисник Володимир Лабкович вже назвав цьогорічну передвиборчу кампанію як таку, яка супроводжується безпрецедентним насильством. Хоч вибори у Білорусі завжди пов'язані з появою нових політв'язнів, але насправді такого масштабу з самого початку кампанії раніше не спостерігалося.

Перші затримання у Мінську та інших великих місцях відбулись ще в день оголошення виборів. Натепер правозахисники нарахували більш як 700 затриманих – членів «ланцюгів солідарності», ініціативних груп, активістів, політиків, блогерів, журналістів та звичайних перехожих. Відкрито понад 30 кримінальних та більше ста адміністративних справ.

Затримані двоє потенційних кандидатів – Віктор Бабарико та Сергій Тихановський. Останньому відмовили в реєстрації через те, що він відбув 15 діб арешту і не міг представити документи особисто. Його та ще 9 осіб затримали на перевиборчому пікеті ще наприкінці травня.

А в середині червня обшуки пройшли у Белгазпромбанку. Комітет державного контролю заявив, що відкрито кримінальну справу щодо звинувачення у відмиванні грошей та несплаті податків у особливо великих розмірах. Здавалося б, як це стосується виборів? Справа в тому, що фігурантом цієї справи був потенційний конкурент Лукашенка Віктор Бабарико. А вже за тиждень після обшуків його затримали. Відповідно ЦВК його не зареєструвала як кандидата. Білоруські політологи кажуть, якби Бабарика зареєстрували, то можна було б зробити видимість того, що Лукашенко завдяки підтримці народу зумів перемогти сильного конкурента. Але в умовах пандемії коронавірусу, економічної кризи, загострених стосунків з Кремлем та найважливіше наростання протестних настроїв президент Білорусі вирішив не ризикувати.

Реакцією на події стали стихійні протести, найбільший з яких відбувся 14 липня, коли ЦВК від відмовила в реєстрації Бабарику та Цапкалу. Того ж дня на вулицях Мінська та інших білоруських міст почались стихійні акції на підтримку незареєстрованих кандидатів. Обурені білоруси вишикувались в черги, аби подати скаргу до ЦВК щодо відмови в реєстрації. Заяву до ЦВК може подати будь-який громадянин. У той день ЦВК ухвалила рішення, що з наступного дня скарги прийматимуть лише поштою. Тож навіть таку форму протесту в Білорусі обмежили. Після закриття виборчої комісії силовики розігнали протестувальників. Затримали кілька сотень активістів, серед яких – журналісти. Для розгону таких акцій білоруські правоохоронці мають формальний привід – адже такі заходи в Білорусі платні, коштують по кілька тисяч євро. Після того як ЦВК закрилась, черга людей зі скаргами перетворилась на «недержавний вуличний захід», за який ніхто не заплатив. Тобто була порушена основна вимога щодо проведення акцій, що й могло стати формальною причиною для розгону.

А в неділю, 19 липня, Світлана Тихановська зібрала білорусів на свій перший агітаційний пікет. Сама кандидатка була у Дзержинську, де на вулиці вийшли сотні людей. А у Мінську – тисячі. Обійшлось без затримань, хоч силовики уважно стежили за ходом подій.

Що пропонує об'єднана опозиція?

Хоч Бабарико та Цепкало вилетіли з передвиборчої гонки, їхні штаби братимуть участь у самих виборах. Адже 16 липня вони об'єднались з зареєстрованою кандидаткою Світланою Тихановською. Вони планують разом боротись з авторитарним режимом Лукашенка, адже самій Тихановській бракує політичного досвіду. Об'єднані штаби закликають виборців прийти на вибори 9 серпня. Вони вимагають звільнити політв'язнів, провести повторні чесні вибори і закликають ставати спостерігачами на голосуванні.

Чому Лукашенку потрібен бойкот виборів?

В інтересах чинного Президента, щоб на виборчі дільниці прийдуть лише ті, хто його підтримує. Нехай якщо явка буде низькою, цього буде достатньо для чергового терміну. Цей план розуміє й опозиція. Саме тому вона закликає білорусів йти на вибори, тим паче коли в країні поширюються настрої «будь-хто, лише не Лукашенко».

Незважаючи на всі протестні настрої, поки майдану в Білорусі не прогнозують. Білоруське терпіння на межі, але тим не менш громадян, готових до радикальних дій, все ще мало. Тому скоріше за все масштабних акцій не буде. До того ж, Лукашенко продовжує лякати білорусів українською революцією, що в білоруській версії представляється як «кривавий переворот».

Найімовірніше Лукашенко таки збереже свою посаду, після виборів протестні настрої потрохи згаснуть. А бацька продовжить бути єдиним диктатором у Європі (якщо, звичайно, не брати до уваги його російського колегу Владіміра Путіна).

Позиції редакції Дайджесту СД Платформи можуть не завжди співпадати з думками авторів


23.07.2020
Did you like this article?

© СД Платформа 2012 – 2024
Сайт розроблено силами активістів