Чому Україні потрібна Азія та як порозумітися із нею?

Чому так слабо?

Загалом, українська міжнародна політика була не надто активною у всіх напрямках. Відома «багатовекторність» другого президента України Леоніда Кучми була не дуже вмілим балансуванням лише між США та РФ. Зазвичай, інші країни мало цікавили українське МЗС. Винятком став минулий міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який здійснив чимало закордонних візитів до всіх куточків світу: від Південної Америки до Східної Азії. Наприклад, він автором вислову про «українсько-африканський ренесанс».

Чудовою ілюстрацією пріоритетів нашої держави є Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», який є фактичною зовнішньополітичною доктриною. У ньому жодного разу не згадується Азія або інші частини світу, окрім Європи та Північної Америки. Фокусування уваги лише на цих регіонах звужує зовнішньополітичні можливості України.

Найбільші гравці

Найбільш значущими країнами Азії є Індія та Китайська Народна Республіка. З цими державами в Україні є довготривалі, але складні відносини. Протягом багатьох років Китай є одним з найбільших імпортерів товарів до нашої країни. Україна має будувати з КНР ділові та відповідальні відносини як з однією з найпотужніших держав світу. Ми не можемо ефективно розвиватися й закривати очі на настільки значного гравця.

Попри це, багато разів дві країни стикалися з нерозумінням та конфліктами. Одним з найбільш кричущих скандалів став борг української Державної продовольчо-промислової корпорації китайському банку у розмірі $1,5 млрд.

Це був контракт на постачання зерна, укладений ще за часів президентства Віктора Януковича у 2012 році. Київ не зміг виконати умови договору, через що відносини з Пекіном погіршилися, а борг досі тягнеться за Україною. Для побудови рівних та продуктивних відносин Україні потрібно навчитися укладати лише вигідні договори, які вона здатна виконати. Нам завжди треба виконувати зобов’язання.

Іншою значною силою регіону є Індія. Вона значно поступається Китаю в могутності, тому шукає шляхи для розширення свого впливу. Зокрема, й на Європу. Прем’єр-міністр Нарендра Моді навіть відвідував Київ, що свідчить про готовність до діалогу та співпраці. Україна може брати участь у можливих індійських економічних ініціативах та бути перевальним пунктом між Азією та Європою.

Цікавою стратегією може бути гра на протиріччях Індії та Китаю як конкурентів. Це потребує великої дипломатичної майстерності, але може мати значні вигоди для України.

Дружба з демократіями

Україні, однак, не варто бути пекіноцентричною. В Азії є багато країн з незалежною зовнішньою політикою, з якими можна працювати. Так, державам зі схожими цінностями та поглядами завжди легше будувати міцні відносини. У цьому контексті, близькими до нас є демократії Південно-східної Азії: Японія, Південна Корея, Тайвань. Хоча вони й знаходяться дуже далеко від нас, у нашій співпраці є потенціал.

Сьогодні головне, що Україна може запропонувати цим країнам – це сільськогосподарські товари. Наше зерно цінується по всьому світу, тому експорт цього товару буде вигідним. На основі продажу продовольства можна зближуватися й з не повністю демократичними державами регіону (В’єтнам, Філіппіни, Малайзія тощо).

Україна натомість може отримати великі вигоди від інвестицій демократій Азії. Наприклад, Південна Корея у 2019 році стала найбільшим інвестором в Угорщину, випередивши Німеччину. Станом на той же рік, в Угорщині працювало 90 корейських компаній, а в Україні лише 10. Для покращення ситуації Україна має працювати над покращенням інвестиційного клімату для іноземних держав. Особливо, для настільки технологічно розвинених.

Зазирнути у невідомість

Якщо про вищезгадані країни Азії хоч інколи, але згадують в українському інфопросторі, то про держави Центральної Азії не чути майже нічого. На це є багато причин, серед яких інформаційна монополія Росії у регіоні. Однак, місцеві держави можуть бути досить корисними та важливими партнерами для України.

По-перше, для поширення власної позиції у світі нам варто перехоплювати інформаційну ініціативу у Москви. У Центральній Азії майже весь інформаційний простір про Україну зайнятий Росією. Попри це, багато місцевих приїжджали до України на заробітки або пов’язані з нами ще з часів СРСР – це дає непогані стартові можливості.

По-друге, Центральна Азія є, як не парадоксально, центром Азії. На її території перетинаються торгівельні та економічні шляхи з Китаю чи Індії, що йдуть до Європи. У частині з них може брати участь й Україна, тому ми потребуємо партнерських відносин з великим торгівельним хабом.

По-третє, Казахстан або Туркменістан можуть стати великими постачальниками природних ресурсів до Європи замість РФ у майбутньому. Ми також можемо використовувати їхні ресурси. Проте для цього потрібно починати роботу вже зараз.

Азія – продовжуватиме грати роль геополітичного центру XXI століття. Якщо Україна прагне рухатися вперед, то вона має рухатися і назустріч Азії. У нас в цьому напрямку багато роботи.

У статті було виділено основні пункти, яких, на думку автора, має дотримуватися Україна для свого успіху. Перерахуймо їх повторно тут:

1. Виконувати дані зобов’язання без винятку.
2. Грати на протиріччях великих гравців.
3. Не бути пекіноцентричними.
4. Працювати над покращенням інвестиційного клімату
5. Перехоплювати інформаційну ініціативу у Москви.