Світ як казино: як бізнес-логіка Дональда Трампа формує глобальну політику

Світ очима бізнесмена: як Трамп формує свою зовнішню політику

1. Усе зводиться до угод
У Трамповій бізнес-логіці світ – це нескінченна низка переговорів. Кожна угода – це можливість отримати більше, ніж віддати. Свій бізнес-підхід він проєктує й на міжнародні відносини: торгівлю з Китаєм, ЄС чи Великою Британією він сприймає як контракти, укладені «на невигідних умовах».

Наприклад, тарифи 2025 року (34% на Китай, 20% на ЄС) – його спроба «переписати» ці угоди. Він переконаний, що Америка «переплачувала» (через імпорт) і отримувала замало (експорт, робочі місця). Замість дипломатії – ультиматум: або купуйте більше американського, або платіть мито.

Проте в геополітиці така «угода» має іншу ціну: розірвати зв’язки з Китаєм чи ЄС – це не просто змінити постачальника. Це загрожує хаосом у глобальних ланцюгах постачання, що боляче вдарить і по американських компаніях. Але для Трампа важлива лише вигідна цифра тут і зараз.

2. Конкуренція замість співпраці
Для Трампа не існує моделі: "win-win". Його улюблений підхід – «гра з нульовою сумою»: якщо хтось виграє, Америка програє. Глобалізація для нього – це обман, а не взаємовигідна співпраця.

Його критика NAFTA базувалася на риториці, що Мексика «вкрала» американські робочі місця. Попри те, що нова угода USMCA принесла незначні зміни, Трамп позиціонував її як перемогу. Усе це працює за його улюбленою логікою: «або ми домінуємо, або нас використовують».

3. Блеф і тиск як головна стратегія
У бізнесі Трамп часто вдавався до блефу: погрожував судовими позовами чи банкрутством, щоб вибити вигідніші умови. У політиці він діє так само. Наприклад, у 2018 році запровадив мита на сталь і алюміній, шантажуючи ЄС і Канаду новими обмеженнями – і домігся часткових поступок.

Те саме він робить і в 2025-му: 34% мита на Китай – це не лише економічний тиск, а й спроба продемонструвати силу. Але у глобальній політиці блеф небезпечніший: Китай може відповісти ударами по критичних секторах, ЄС – укласти нові угоди в обхід США.

4. Бренд важливіший за реальність
Трамп – майстер самопросування. Його імідж часто цінніший за реальні прибутки. У політиці він «продає» перемоги своїм виборцям, навіть якщо дані цього не підтверджують. Введення мит 2 квітня він назвав «днем визволення Америки». Але чи справді це створить мільйони робочих місць – дуже сумнівно.

Проте для його електорату це звучить як тріумф – і цього достатньо. У бізнесі бренд "Trump" пережив банкрутства, у політиці – він рятує його від фактів.

5. Короткострокова вигода проти довгострокової стратегії
Трамп завжди мислив категорією «тут і зараз»: укласти угоду, отримати кредит, продати проєкт. Він рідко розвивав щось на десятиліття. Політика не стала винятком, американський президент так само фокусується на швидких результатах: доходи від мит, овації виборців. Тарифи можуть дати 200-300 млрд доларів доходу до бюджету США у 2025-2026 роках. Але в довгостроковій перспективі ризик втрати глобального лідерства в торгівлі – реальний.

Світ адаптується: торгівля може оминути США, а роль Вашингтона – зменшитися. Проте для Трампа все, що за межами виборів 2028 року, – це не його турбота.

Чи був Трамп хорошим бізнесменом?

1. Успіхи
Трамп починав із компанії батька Фреда, яка вже була успішною в будівництві доступного житла в Нью-Йоркських районах Бруклін та Квінс. У 1970-х він вийшов на ринок нерухомості Манхеттена, де реалізував знаковий проєкт Trump Tower. Його бізнес-модель спиралася на створення бренду: ліцензування імені «Trump» приносило мільйони.

Трамп зрозумів, що його ім’я – це актив. Він ліцензував бренд Trump для готелів, гольф-клубів і навіть товарів (таких як алкоголь та стейки). Trump Organization заробляла мільйони, просто дозволяючи іншим ставити його ім’я на будівлях, які він не будував сам (як Trump International Hotel у Лас-Вегасі).

Шоу The Apprentice принесло понад $400 млн, закріпивши за ним імідж успішного керівника. Попри численні фінансові труднощі, він вмів виживати, переконуючи банки та партнерів у своїй «непотоплюваності».

У цих сферах він був хорошим бізнесменом – перетворити спадщину батька (приблизно 413 млн доларів за сьогоднішніми цінами, за оцінками NY Times у 2018 році) на мільярди, використовуючи маркетинг і сміливі ставки.

2. Провали
Шість компаній Трампа проходили процедуру банкрутства. Його ставки на казино в Атлантік-Сіті виявилися хибними: він переоцінив ринок, не зміг конкурувати з Лас-Вегасом і загруз у боргах.

Trump Airlines (1989-1992) втратила 125 млн доларів через дорогі літаки й низький попит. Trump University (2005-2010) закінчилася позовами за шахрайство (виплатив 25 млн доларів у 2018 році). Trump Steaks, Trump Vodka та інші продукти провалилися через поганий маркетинг і якість.

Багато його успіхів (як ріст цін на нерухомість у Нью-Йорку) були результатом ринкових умов, а не його геніальності. А коли ринки падали (кінець 1990-их, 2008-й), він страждав більше за конкурентів.

Його головна слабкість – надмірний ризик, погане стратегічне планування і залежність від бренду, а не стабільного прибутку.

Фінал гри

Трамп бачить світ як казино, де потрібно ставити на максимум і грати на емоціях. Він не був поганим бізнесменом у сенсі особистого виживання – він уміє падати і вставати. Але він не створив імперії на кшталт Apple чи Amazon.

У політиці такий підхід – небезпечний. Країни не пробачають помилок, а геополітична «гра» має наслідки, з якими доведеться жити. Трамп може виграти раунд, але втрачає довіру партнерів. Його сила – у харизмі й блефі, а слабкість – у відсутності глибини та стратегії.

І навіть якщо наслідки будуть катастрофічними – він усе одно виставить це як перемогу.