«Ліві» в Європарламенті: (пост)комуністи, популісти, захисники тварин

Від сталіністів до єврокомуністів

Витоки групи «Ліві» в Європарламенті знаходяться в розколі світового робітничого руху на дві гілки: соціал-демократичну, орієнтовану на побудову соціалізму в результаті демократичних реформ, та комуністичну, орієнтовану на радянську модель «диктатури пролетаріату». Окремі комуністичні партії були утворені у міжвоєнний період і стали важливою частиною антифашистського спротиву під час Громадянської війни в Іспанії та Другої світової. У країнах Східної Європи, окупованих СРСР, а також Югославії та Албанії, вони стали основою місцевих тоталітарних комуністичних режимів, а в демократичних країнах Західної – мали можливість брати участь у виборах. Щоправда, неучасть комуністів в уряді стала умовою для американської економічної допомоги, через що реальної влади вони довгий час здобути не могли.

До 1968 року європейські комуністи, попри зростання напруги у відносинах з Кремлем, загалом рухалися в напрямку, заданому з Москви, але придушення Празької весни стало останньою краплею. Комуністичні партії Італії, Франції, Іспанії та деяких інших країн відмежувалися від СРСР та прорадянських режимів та сформулювали власну ідеологію єврокомунізму, яка полягала у використанні демократичних інститутів для побудови соціалізму, а потім і комунізму.

Це певним чином зблизило їх із соціал-демократами й допомогло органічніше вбудуватися в політичну структуру. Однак опісля ніде, окрім Італії, де компартія тривалий час була другою за популярністю, єврокомуністи не могли похвалитися електоральними успіхами. Щоб не втратити виборців, вони розширювали свою програму шляхом включення екологічних та пацифістських елементів.

Найбільш активно цей процес відбувався у Швеції та Фінляндії, де комуністи з іншими групами сформували ліві партії, вже не спираючись на комуністичну ідентичність, що стало моделлю для всього регіону. Шведська «Ліва партія» та фінський «Лівий альянс» стали ядром «Альянсу лівих зелених Північної Європи». Це був уже новий, інклюзивний та сучасний формат, більш актуальний для постіндустріального суспільства загального добробуту.

Нові старі партії Східної Європи

Розпад радянського блоку призвів до того, що комуністичні партії Східної Європи були або заборонені законодавчо, або, на тлі соціальних змін, змінили ідеологію на соціал-демократію. Ті ж, хто дотримувався лівіших поглядів надовго виявились маргіналізованими. Єдиним винятком стала Комуністична партія Чехії та Моравії, що регулярно проходила до місцевого парламенту, хоча й опинялась в опозиції.

В особливій ситуації виявилася правляча в НДР «Соціалістична єдина партія Німеччини». Вона була перезаснована, як «Партія демократичного соціалізму» та мала певну популярність у східнонімецьких землях. Пізніше ПДС злилася з WASG Оскара Лафонтена, лівим відколом від СДПН, сформувавши партію «Ліві», і тим самим, утвердившись як загальнонаціональна сила. Німецькі «Ліві» об'єднували в собі як посткомуністичну, так і сучаснішу еклектичну європейську ліву повістку.

Економічна криза та зародження лівопопулізму

Економічна криза 2008 року та політика суворої економії, що проводиться як ЄС, так і більшістю урядів Європи, що боляче вдарили по населенню, породили нову хвилю політичного руху, що отримала назву лівий популізм. Ліві популісти осідлали хвилю суспільного невдоволення політикою, що призвела до кризи та методами її подолання, об'єднавши різні політичні групи та низові ініціативи під гаслами встановлення соціальної справедливості.

Лівопопулістський підхід дозволив прийти до влади грецькій «Коаліції радикальних лівих» (СІРІЗА), яка надихнула створення іспанської партії «Можемо!» (Podemos) і «Нескореної Франції», а також хвилю популярності лівих ідей у ​​Східній Європі та створення нових партій і рухів, які вже не спиралися на ностальгію за комуністичним минулим. Найуспішнішою з них стала польська партія «Разом», яка входить до «Лівої коаліції».

Також, події навколо кризи 2008 року дали поштовх популярності італійської партії «Рух 5 зірок». Вона посіла спочатку третє, а потім друге місце на парламентських виборах та закріпилася у вищій лізі національної політики. Платформа партії була максимально популістською та еклектичною, через що до європейської політики вона вписатися довгий час не могла. «Рух 5 зірок» досяг успіху, виступаючи проти політики ЄС, що призвело її до союзу з правими силами: спільному уряду з ультраправою партією «Ліга» Матео Сальвіні та участі у групі «Європа за свободу та пряму демократію» разом з ідеологом Brexit Найджелом Фараджем та іншими євроскептиками.

Згодом, через глибинні розбіжності коаліція з «Лігою» розвалилася, і «Рух 5 зірок» утворив нову, вже разом із «Демократичною партією», яку раніше нещадно критикував. Це призвело до багатьох розколів усередині політичної сили, але в результаті дозволило опинитися в таборі лівих. На місцевих виборах в Італії «Рух 5 зірок», як правило, виступає у співпраці з «Демократичною партією» та її союзниками, в коаліції з якими зараз править у Сардинії. Особливо сильні позиції партії на Півдні Італії. Трансформація платформи «Руху» дозволила вступити до групи «Лівих» у Європарламенті у 2024 році.

Ще однією впливовою лівою партією без марксистського бекграунду є Шинн Фейн, раніше пов'язана з Ірландською республіканською армією. Перед усім партія відома націоналізмом і боротьбою за єдність ірландців, але ореол антиімперіалістів і лівопопулістська економічна повістка зблизили її з лівими силами. Депутати Шинн Фейн від Північної Ірландії, потрапивши до Європарламенту, стали частиною групи «Лівих». В результаті Brexit партія втратила представництво від Великобританії, натомість наростила його шляхом успіху в Республіці Ірландія, оскільки представлена ​​на території обох держав. Схожа історія з баскською EH Bildu, пов'язаною з місцевими сепаратистами.

Ще більше ускладнює картину присутність серед лівих представників зоозахисних партій. Це радикальніша частина екологічного руху, що просуває більш гуманне ставлення до тварин і вегетаріанський спосіб життя. Вони влилися до групи «Лівих», коли 2014 року «Партії захисту тварин» із Нідерландів та Німеччини провели по одному депутату до Європарламенту. Це стало можливим через відсутність прохідного бар'єра в обох країнах. На їх базі створено пан’європейську партію «Анімалістська політика ЄС», куди входять зоозахисні партії кількох країн Союзу та Великобританії, які набирають 1-4% на виборах.

Європейські альянси

Група «Ліві» у Європейському Парламенті була утворена у 1973 році французькими та італійськими комуністами, коли орган ще не мав сучасних функцій. З розширенням спочатку ЄЕС, а потім і ЄС, група розширювалася завдяки комуністичним партіям, що скептично або навіть вороже були налаштовані стосовно євроінтеграції. Це відрізняло її від єврооптимістичних соціал-демократів і зелених, які також належать до лівого флангу. Через це фракція менш залучена до загальноєвропейської політики та найчастіше виступає як опозиція структурам ЄС, які розглядає, на жаль небезпідставно, як інструмент впровадження неоліберальної політики.

Як і у випадку з ліберальною групою «Оновімо Європу», група «Ліві» не відрізняється внутрішньою єдністю, і виражено це навіть яскравіше. Розпад соцтабору та ослаблення впливу Москви відкрили можливість створення сильної європейської лівої партії, на кшталт «Партії європейських соціалістів». Але цьому дуже довго заважали суперечності між потенційними учасниками. У підсумку лише у 2004 році була створена «Партія європейських лівих», де головну роль грала німецька партія «Ліві». До неї від початку не увійшли ліві Північної Європи і Шинн Фейн Не стали повноправними членами ПЄЛ і сталіністські компартії Греції, Кіпру, Чехії та Португалії. Таким чином, ПЄЛ так і не стала в один ряд за впливом з іншими великими європартіями.

Після 2015 року СІРІЗА та обраний від неї прем'єром Греції Алексіс Ципрас стали важливим чинником європейської політики. Подальший успіх іспанської Podemos показав, що стратегія апеляції до широких мас населення і відмова від традиційної для комуністів мови «класової боротьби» можуть залучити нових виборців. Це виявилося співзвучно з політикою лівих Північної Європи, які створили разом з Podemos, «Нескореною Францією» та португальським «Лівим блоком» об'єднання «Народ зараз!». Ортодоксальна компартія Греції на тлі цього залишила групу, що остаточно закріпило тенденцію на оновлення.

За результатами останніх виборів до Європарламенту, склад групи «Лівих» та ситуація в ній сильно змінилися. Агресія Росії проти України та подальша соціально-економічна криза оголили протиріччя серед лівих, як між партіями, так і всередині них, що призвело до розколів у найбільших партіях групи: німецьких Лівих, СІРІЗА та Podemos. Натомість значно посилили позиції НФ, а також шведські та фінські ліві. У результаті, позиції «Партії європейських лівих», спадкоємиці єврокомуністичної традиції, у фракції сильно ослабли. Це відкрило можливість для лівих популістів створити на базі об’єднання «Народ зараз!» повноцінну європартію – «Альянс європейських лівих за народ та планету».

У фракції вона представлена ​​18 депутатами:

• 9 – «Нескорена Франція»
• 3 – «Лівий альянс» (Фінляндія).
• 2 – Podemos (Іспанія), «Ліва партія» (Швеція).
• 1 – «Лівий блок» (Португалія), «Червоно-зелений альянс» (Данія).

У той час як ПЄЛ представляють лише 4 депутати від СІРІЗА і 2 — від німецьких «Лівих», плюс депутати обрані від партій зі статусом спостерігача у ПЄЛ: «Італійських лівих», «Прогресивної партії робочих людей Кіпру» та баскської EH Bildu.

Партії захисту тварин із Німеччини та Нідерландів зберегли по одному депутату.
Не перебувають в європартіях «Рух 5 зірок» (9 депутатів), марксистська «Робітнича партія Бельгії» та ірландська Шинн Фейн (по 2), іспанська Sumar та португальська компартія (по 1), а також незалежні депутати — ірландець Люк Фланаган та німкеня Карола Ракете.

Порівняно з минулим скликанням група зросла на 9 депутатів: з 37 до 46, щоправда, це сталося в основному шляхом приєднання «Руху 5 зірок», завдяки чому найбільше представництво отримала Італія –​​10 депутатів. 9 представляють Францію, по 4 – Німеччину, Грецію та Іспанію, по 3 – Фінляндію та Ірландію, по 2 – Бельгію та Швецію, по 1 – Кіпр, Нідерланди та Данію.

Впадає в око відсутність представництва Східної Європи. Компартія Чехії та Моравії була виключена з групи у 2022 році за проросійську позицію та союз із націоналістами. Зовсім трохи не вистачило голосів для проходу до Європарламенту словенським Лівим представникам нової хвилі. Були шанси пройти у польської партії «Разом», яка з однодумцями з Чехії, Угорщини, Литви Румунії та України (Соціальний Рух) створила в січні 2024 року антипутінські налаштований «Альянс лівих зелених Центральної та Східної Європи».

Можна говорити про певний «переворот» у фракції, оскільки основною політичною силою стали ліві популісти, об'єднані в «Альянс європейських лівих». У випадку, якщо «Партію європейських лівих» залишать німецькі «Ліві» та грецька СІРІЗА, а такі варіанти обговорюються, то ця європартія втратить навіть той невеликий вплив на континентальну політику, який має зараз.

Протягом історії Європарламенту група «Лівих», як правило, опонувала політиці Єврокомісії та чинила опір євроінтеграційним процесам. Нині ж, коли з тих чи інших причин поза фракцією опинилися багато політиків, які досі дивляться на світ з перспективи протистояння зі США, відбулося зрушення у бік більш конструктивної політики. Цьому сприяло те, що з 2015 року партії у її складі найчастіше приходили до влади на національному та місцевому рівнях і отримали реальний досвід управління державою.

Залишаючись критиками неоліберальних тенденцій, ліві депутати найчастіше підтримують екологічні та правозахисні ініціативи, а також протистоять ксенофобським устремлінням ультраправих. Це дає надію на те, що група все-таки відмовиться від ідей Холодної війни, що віджили себе, і стане, поряд з соціал-демократами та зеленими, однією з надійних опор прогресивної політики в Європейському Парламенті.