Київ потребує кардинального оновлення політичних еліт.

Одна з ключових проблем Києва – збереження довкілля. Зокрема річки Дніпро – унікальної природної перлини. Але чиновники або не звертають на це увагу, або навіть покривають головних забруднювачів. У київській владі ніхто не хоче займатися серйозно питанням збереження довкілля. У кращому випадку щось робиться для піару, коли піднімається хвиля обурення.

Як можна зберегти річку Дніпро, які ризики можуть виникнути після відновлення райрад у Києві і які реальні позитивні зрушення відбулися в столиці, — в інтерв'ю для Kyiv.Press розповів Богдан Ференс.

В 2019 році Ви балотувалися до парламенту від 214 округу – це Дніпровський район Києва. На Вашу думку, які ключові проблеми Києва сьогодні? В чому причина і як їх можна вирішити?

Дніпровський район дуже великий – понад 350 тисяч населення, а у моєму 214 окрузі проживає понад 160 тисяч населення. Він межує з річкою Дніпро і дуже густонаселений. У мешканців району класичні проблеми, як і у переважної більшості киян, що роками не вирішуються. Насамперед це стосується соціального аспекту, так як у Києві проживає багато молодих сімей та людей похилого віку, у яких досить низький рівень життя та соціального забезпечення.

Однією з ключових «болей» району є застаріла інфраструктура, хаотична забудова без врахування вимог Генплану та нормативно-правових актів, відсутність достатньої кількості дитячих садочків, шкіл та зелених паркових зон, а також надзвичайно критична ситуація з екологією.

До речі, про необхідність розробки та затвердження нового Генплану вже неодноразово наголошувала громадськість, зокрема на Марші за Київ 2021.

Поруч із старими будинками, які часто не утеплені, досить занедбані, без ремонтів під'їздів, зводяться нові. Свої комунікації вони підключають у ті, що були прокладені ще у 60-70х роках. Через це постійно відбуваються прориви та аварії. Про зношеність мереж заявляють самі комунальні підприємства, однак суттєвих зрушень не прослідковується. І від такого комунального хаосу страждають мешканці столиці.

Зокрема, на вулиці Каховській, неподалік Русанівських садів, є гуртожиток, де проживають працівники комунальних підприємств (прибиральниці, водії, слюсарі). Коли я під час виборів прийшов туди, то жахнувся від умов проживання. Хоча сам колись жив у гуртожитку. Поруч з цим будинком є великий новий житловий комплекс, який розпочинав будувати ще «Укрбуд», а завершив Київміськбуд. І такий шалений контраст дуже точно змальовує існуючу ситуацію, коли навіть у Києві прослідковуються великі соціальні розриви.

Моя команда СД Платформи спробувала привернути увагу до цього будинку, бо ремонт у гуртожитку чиновники і політики обіцяли зробити від виборів до виборів. Приїжджав навіть заступник голови КМДА, бо ж у розпалі була виборча кампанія. Після виборів я намагався з'ясувати, як просувається вирішення питання, ремонт був так і не завершений. Думаю, що й досі його роблять. Хоча частину фасаду ніби оновили, бо будинок розвалювався просто на очах.

Тобто, з одного боку, є попит на нове житло, ціни на яке зростають щодня. І люди мають на це гроші. Хоча, швидше, є ті, хто просто скуповує нерухомість, щоб потім перепродати і декларує на своїх псевдо успішних дружин, родичів. З іншого, — живуть люди, які не мають навіть шансу купити такі квартири протягом всього свого життя. І умови їхнього проживання точно не відповідають тим стандартам, які б мали бути у столиці.

Ви багато писали і говорили про збереження довкілля. Які саме проблеми навколишнього середовища сьогодні для Києва важливі? Чому у нас таке відношення до екології? Чи зверталися ви до міської влади?

Моя передвиборча кампанія більше вибудовувалася на екологічному аспекті – захисті річки Дніпро. Це моя особистісна тема, я плаваю у річці більше 12 років, як і багато інших мешканців Києва різного віку. Під час виборів з'ясувалося, що Дніпро нещадно і систематично забруднюють. Топ забруднювач – ПрАТ «Київводоканал». Тоді і зараз я продовжую боротися з «Київводоканалом», з чиновниками, які не хочуть робити свою роботу, щоб зменшити рівень забруднення Дніпра, з якого ми споживаємо воду.

Якісна вода з-під крану – це те, чого поки що немає у киян. Більшість людей у Києві купує бутильовану воду, що також не завжди сприяє нашому здоров'ю. Хоча в нормальних європейських країнах ти з-під крана можеш споживати воду, бо вона якісна. «Київводоканал» постійно заявляє, що критика на його адресу не відповідає дійсності. Бо, на їхню думку, вода з-під крану в Києві відповідає стандартам і її можна пити. Але мені користувачі соцмереж надіслали багато фото, де добре видно, який у нас поганий стан води, а її забарвлення подекуди просто лякає. Левова частина питної води в нас досі очищується хлором тоді, коли всі перейшли на очистку діоксидом хлору. Це ефективніше і менше шкоди для здоров'я. І знову ж таки питання в комунікаціях. Вода може бути очищена, але поки вода по старим трубам дійде до споживача, то втрачає цю якість.

Одним з результатів нашої медійної кампанії та мирної акції було проведення Держекоінспекцією за дорученням прем'єр-міністра України перевірки щодо забруднення р. Дніпро понаднормовими скидами та порушення екологічних норм. До речі, така перевірка стала реальною вперше за останні 8 років. Накладений штраф – близько 25 мільйонів гривень. Однак у Держекоінспекції відбулися кадрові зміни, потім було дивне рішення суду, у якому доручення прем'єр-міністра було визнано незаконним і «Київводоканал» вчергове уникнув покарання. Станом на сьогодні проблема так і не вирішена. У Дніпровському районі знаходиться Деснянська водопровідна станція, яка постачає воду киянам. Але відходи, так звані, зворотні води, систематично скидаються в Дніпро назад. Плюс каналізаційні стоки, врізки з боку деяких підприємств і домашніх господарств. Все це надзвичайно шкодить головній водній артерії України.

Ще одна проблема — забруднене повітря через перенасичення Києва автомобілями та викиди деяких підприємств, таких як єдиний сміттєспалювальний завод «Енергія». Особливо вранці це відчувається. У Дніпровському районі навіть у парку Перемоги відчувається смог. Я вже не кажу про відсутність утилізації ртутних випарів колишнього заводу «Радикал», який знаходиться за 1 км. від станції м. Лісова.

У нас немає відповідних технологій для очистки води чи відсутній контроль з боку відповідних органів влади?

І перше, і друге. Технології очистки води дуже застарілі. Це визнає і сам «Київводоканал». І ще критичніша ситуація з Бортницькою станцією аерації (БСА).

Це все будувалося в 60-ті, 70-ті роки минулого століття. Навіть при належній експлуатації технології повинні змінюватися. Хто експлуатує це? «Київводоканал». А хто спостерігає за тим, як проводиться оновлення? Ніхто. Підприємство роками не пускає держекоінспекторів до себе. Тому можна зрозуміти, який жах там відбувається.

Ті, хто живе на Харківському масиві і Осокорках, задихаються. Десятками років проблема не віршується і це ніяк не впливає на результати виборів у Києві. Чого я ніяк не можу зрозуміти. Чи люди вже так звиклися з такими умовами життя, чи просто не вміють вимагати, щоб їхні проблеми вирішувалися.

Причому після розпочатої мною кампанії миттєво тодішні місцеві депутати – Олесь Маляревич і деякі народні депутати приїхали на Деснянську водопровідну станцію з ціллю відбілити імідж «Київводоканалу». І позитивних зрушень, як ви зрозуміли, так і немає.

Є позитивна історія. У минулому році ратифікована угода з Францією. Нам надають кредит — 70 мільйонів євро, частина коштів якого має бути витрачена на модернізацію Деснянської водопровідної станції і очисних споруд. Втім, тут є певна проблема. Мало хто знає про це, включаючи депутатів Київради, політиків і чиновників. І я відчуваю, що може повторитися історія, як з БСА, на реконструкцію якої Японія виділила 1 мільярд доларів ще в 2015 році. А досі не зрозуміло, хто підрядник, вони багато разів уже змінилися, які роботи проводяться, який стан їх виконання? Це сто відсотків корупційна історія. Де великі гроші, там завжди топ корупція. І це впливає на те, що процес розтягується на десятки років.

Для мене тема інфраструктури водопостачання, водовідведення була абсолютно новою. Я не еколог за фахом, а кандидат політичних наук. Але мені довелося з цим розбиратися, бо одного дня, прийшовши на річку, я побачив всю цю гидоту, яка скидається. А поряд купалися діти. До мене прийшло розуміння, що більшості чиновників, політиків байдуже, в якому стані знаходиться річка та прибережна смуга. Коли ти розумієш, що така критична ситуація, треба брати відповідальність на себе і жити цією проблемою. Я цим живу вже три роки. Скажу відверто, що боротися непросто, але є результат.

Топ корупція на якому рівні: державному, місцевому? Проблем не помічають чи не хочуть помічати?

Це неспроможність і небажання влади і чиновників. А інколи навіть і протидія. У Києві дуже серйозна проблема з комунальними підприємствами. Впевнений, що це великі джерела корупції і окремої уваги потребує висвітлення їхньої діяльності. Пункт перший моєї програми був – повна прозорість процесів фінансового характеру, пов'язаних з комунальними підприємствами, і змінність кадрів. Хоча інколи в київських департаментах проходить зміна кадрів, але навіть людей не з системи влада з'їдає і поглинає дуже швидко.

Тобто після того, як Україна задекларувала рух у європейському напрямку, насправді політична корупція нікуди не зникла?

Є позитив у залученні громадськості до вирішення тих чи інших проблем. Є фахівці, які орієнтуються в питаннях комунального господарства, захисту довкілля тощо. Хоча в них немає інструментарію, як у правоохоронних органів, які повинні безпосередньо відслідковувати порушення, виявляти їх і карати за це. Минулого року ЗМІ писали про обшуки на комунальних підприємствах Києва. Але тут є елемент політичних розбірок, корупції і недбалості. Це не призводить до конкретних результатів, які б люди могли відчути.

Не завжди варто бачити лише один негатив. Громада на місцях стає більш спроможною, сильною. Там, де я проживаю, на Микільській Слобідці, люди з більшою відповідальністю почали ставитися до природи, триває боротьба проти незаконних забудов біля Дніпра. Будівельна мафія хоче увігнати все в бетон, звести будинок біля будинку, що навіть не буде чим дихнути. Громади, якщо вони сильні, можуть протидіяти незаконним забудовам. Але вони теж виснажуються і потребують підсилення і допомоги якраз від політиків та правоохоронців. Хоча народного депутата, який переміг в моєму окрузі, не видно і не чути. В жодному конфлікті щодо забудов, екології його не було. Це ще раз показує рівень відповідальності тих людей, яких обирають на осліп.

А реагує на ці проблеми хтось із місцевих депутатів?

Те, що нинішня Київрада трохи оновилася, – плюс. Я комунікую з депутатами з різних фракцій. Ті, хто зараз в опозиції, досить активні. Намагаються відстоювати інтереси тих чи інших громад. Але це більше поодинокі випадки. Хоча кажуть – за молоддю майбутнє, їх ця вся система і правила гри дуже швидко абсорбують, і вони голосують в унісон з тими, хто вже роками знає, які рішення і для кого приймати. Це я спостерігав неодноразово, що дуже засмучує. Але змінність депутатів повинна бути. Адже у наступну Київраду має потрапити більше адекватних людей з вищим рівнем відповідальності, професійності та цінностями. Без них ніяк!

Чи достатньо на законодавчому рівні регулюючих документів, які б захищали наше довкілля від таких протиправних дій чиновників?

Є дві проблеми, які впливають на стан екології в Україні. Перша – недосконалість законодавства. Я працюю із законодавством тривалий час. Але навіть ідеально виписані закони не працюватимуть, якщо немає побудованої архітектури, яким чином вони повинні реалізовуватися. Хто за що несе відповідальність, хто кого стримує, моніторить ситуацію і карає за порушення.

Тому законодавство потребує змін. Мінімум треба збільшити штрафи за завдання шкоди навколишньому середовищу. За несанкціоноване викидання сміття. Бо люди зробили ремонт, від'їхали трохи від будинку і викинули все сміття на березі річки. Просто жах. У цьому контексті законодавча база поки не працює.

Друге — проблема в тому, що штрафи можна суттєво збільшити, але їх не сплачують. Як у випадку з «Київводоканалом». Я спілкувався з різними поколіннями керівництва Держекоінспекції. Вони постійно скаржилися, що в них немає повноважень. З іншого боку, я знаю, що всі ці інспекції і система загалом часто також дуже корупційні. Коли їм надають максимальні повноваження, то вони їх використовують подекуди не на користь громади, а для власного збагачення. Тут питання або в круговій поруці, або в тому, що немає бажання навести порядок і серйозно розібратися з одним із ключових питань — збереження довкілля.

Андрій Мальований очолював Управління екології та природних ресурсів у Києві, коли ми боролися за Дніпро. Від нього я не бачив якогось сприяння, бажання, навіть контакту не було ніякого. Потім його ж призначають керівником Державної екологічної інспекції. Тобто він пішов на підвищення. Щоправда, наприкінці 2021 року його зняли. Але толку поки немає. У Києві немає кардинального оновлення політичних еліт, щоб подолати корупційні виклики.

Київрада ухвалила рішення про створення робочої групи щодо відновлення райрад. Чи змінить це ситуацію в Києві з управлінням і вирішенням тих проблем, про які Ви згадали?

Київ потребує максимального самоврядування, якого, по суті, немає. Ще за Черновецького і Януковича райради в Києві ліквідували. З тих пір ніхто з політиків так і не зміг відновити самоврядування в Києві. Громади повинні вирішувати, яким чином впорядковувати своє життя. Яка пріоритетність забудов, соціальна інфраструктура, де повинні бути дитячі садочки. Бо в Київраді переважно сидять забудовники або їхні протеже. І ці ручні депутати схвалюють рішення не на користь громад, а їхніх лобістів. Таких прикладів багато.

«Марш за Київ», який відбувся восени 2021 року, одним з організатором якого була СД Платформа, перша за багато років масштабна акція. На марші я побачив те, чого не вистачає нашій політиці і місцевому самоврядуванню. Різні люди з різних організацій об'єднуються під однією конкретною вимогою і навіть ідуть на компроміс. Бо є спільна мета: Київ повинен бути містом для життя, а не виживання. Було п'ять ключових вимог, одна з яких – чиста і доступна вода. Тоді можна було побачити, скільки серйозних проблем у нас – незаконні забудови, будівля «Квіти України», екопарк Осокорки, застаріла транспортна інфраструктура, викиди, забруднення р. Дніпро та багато чого іншого.

Тому самоврядування — ключ до того, щоб були зміни. Але, варто розуміти, що райради – це також не панацея від усіх бід. Бо я не впевнений, що всі зміни по райрадах будуть реалізовані в належний спосіб. Зараз іде боротьба між мером Віталієм Кличком і Офісом президента. І рішення про райради спровоковано, в першу чергу, цією боротьбою. Є різні бачення про створення райрад. І при цьому ще окремо в КМДА хочуть створити районні департаменти.

Проблема в тому, що, якщо забудовники вирішать й надалі перетворювати Київ у бетонне гетто, вони заводитимуть своїх псевдоактивістів в райради для лобіювання своїх інтересів. Тут все залежатиме від спроможності громад, чи люди будуть розбиратися, хто відстоює їхні інтереси, чи знову заплющуватимуть очі та вестимуться на рекламу і політичні бренди.

Часто депутати Київради звітують про те, що відкрили нові бювети, облаштували сквери чи парки. Це піар чи в цьому є свій позитив?

Звісно, що піар. Однак є й позитив. Якщо взяти парк Перемоги, хоча на нього було витрачено чималі гроші, але влітку там вільного місця не знайдеш. Навколо дуже багато забудов і жителі відпочивають у цьому парку. Люди закривають очі на те, скільки грошей відмивають на цих парках і скверах. Але це хоч щось для людей, — місце, де можна прогулятися.

Зелених зон у Києві не вистачає. У нас кричуща ситуація з Микільською Слобідкою, де вже частину землі загнали в бетон прямо на річці, тим самим звужуючи русло Дніпра. Немає відповідної сили течії, і вода застоюється. Якщо йдуть скиди у воду, то вони не протікають, забруднюючи прилеглий комунальний пляж «Веселка». Просто катастрофічна ситуація.

Політиків, які піаряться на цій темі, – більшість. Ексдепутат Київради Костянтин Яловий, який очолював комісію з питань екологічної політики, теж так робив, як і його колеги. Хоча я розумію, що для нього екологія — точно не пріоритет. Якщо подивитися на те, чим він займався, які інтереси відстоював, то стає зрозумілим, що сквери і парки для нього — піар. Але інколи піар допомагає привернути увагу до якоїсь проблеми.

Коли ми почали показувати в ЗМІ проблеми Дніпра, то Мальований, зайшовши по коліна у Дніпро, провів прес-конференцію з цього приводу. Потім тодішній міністр захисту довкілля та природних ресурсів Роман Абрамовський також зрозумів, що ця тема починає резонувати, і теж частково включився. Я подумав: ну, хоч так, але, щоб більше людей дізналося про проблему і зрозуміли, що ми не маємо права забруднювати річку, з якої п'ємо воду, та яка носить рекреаційний характер.

Річка Дніпро – це перлина. Такого в багатьох столицях немає. Є річки, але в них не поплаваєш, бо стан вода не зовсім відповідає нормі. У нас унікальне саме дно Дніпра – якщо його не забруднювати, то вода буде прозорою. Це дуже корисно для оздоровлення людей, коли зранку або ввечері можна поплавати. Але, якщо ми так і далі її забруднюватимемо, то річка через 50 років може перетворитися на болото.

Ви засновник СД Платформа, яка виступає за соціальну справедливість, щоб зробити Україну європейською і демократичною, а також побороти корупцію. Які проєкти ви втілюєте в цьому напрямку?

Один з напрямків – підсилення місцевих громад і місцевих депутатів. Щоб вони знали і вміли скористатися правовими інструментами, які в них є, — публічність, відкритість і комунікація на користь громад.

У минулому році ми провели захід: «Відкрита зустріч депутатів місцевих рад: У пошуках прогресивних», який об'єднав депутатів з різних місцевих рад і регіонів. Мета — з'ясувати, чого не вистачає місцевому самоврядуванню, як новим депутатам виживати в умовах, які складаються, коли ви бачите, що деякі ваші колеги просто дерибанять землю, а ви нічого не можете з цим зробити.

Ми їм допомагаємо із політичним ціннісним орієнтуванням, можливістю обмінятися досвідом зі своїми колегами з Нідерландів, Німеччини, Великої Британії та ефективними комунікаціями. Без публічності ти не можеш досягти політичних цілей. Ми наполягаємо, що ціннісні орієнтири повинні бути в основі. Якщо ти класичний соціал-демократ, як в Західній Європі, Скандинавських країнах, де вони зараз при владі, то точно повинен боротися в інтересах громади, проти олігархів, місцевих топ забудовників та бандитів. Інакше тебе наступного разу не оберуть.

Коли депутати різних політичних сил відповідально ставляться до своїх прямих обов'язків, об'єднують зусилля, проявляють стійкість у критичних для міста, села, селища ситуаціях — це звісно позитив. Інтереси громади мають бути ключовими, а вже потім політика. У Києві такі приклади трапляються, однак вони поки що поодинокі. Київ заслуговує на іншу, кращу політику!