Політика

Чи вийде Португалія з політичної кризи?

У Європі саме Португалія могла б скласти конкуренцію скандинавським державам у боротьбі за звання найбільш соціал-демократичної країни. Уряд на чолі з есдеками керує Португалією вже 6 років, починаючи з переконливої перемоги на виборах 2015 року. Але наразі в країні політична криза. У статті проаналізовано загрози для соціал-демократів у Португалії і визначено їх перспективи на парламентських виборах.
Денис Султангалієв
Політичний оглядач
Кого можна вважати соціал-демократами в Португалії?

Спершу варто уточнити, яка з португальських партій має соціал-демократичне ідеологічне спрямування. Річ у тім, що дві найпопулярніші партії країни — Соціалістична та Соціал-демократична. Проте в цьому випадку імена дещо оманливі. Номінальні «соціал-демократи» є членами Європейської народної партії, а отже, класичними правоцентристами, що поєднують поміркований консерватизм у питаннях культури та проринкову позицію в питаннях економіки.

Соціалістична партія ж є класичною європейською соціал-демократичною силою із сильним центристським ухилом. Такий безлад у найменуваннях спровокований тим, що політична лівизна була ідеологічним мейнстрімом після «революції гвоздик», тому поширеним явищем стало долучення правих політиків до лівих партій або ж мімікрування правих політичних організацій під ліві. Тому коли в цій статті йтиметься про соціал-демократичну ідеологію або ж політику, матимемо на увазі саме політику, яку провадить владуща Соціалістична партія.
Як діяв соціал-демократичний уряд в Португалії?

Ще з 2015 році у цій країні ‒ соціал-демократичний уряд. Хоча на виборах 2015 року Соціалістична партія формально поступилася правому альянсові «Portugal à Frent», вона все ж одноосібно очолила уряд, уклавши домовленості про підтримку з Об'єднаною демократичною коаліцією, що складається з комуністичної та зеленої партій, а також із «Лівим блоком», який радше відстоює широкі ліві позиції. Ці домовленості включали зменшення вартості здобуття вищої освіти, легалізацію евтаназії, відмову від приватизації, підвищення мінімальної зарплатні тощо. Уже через чотири роки цілком успішного урядування, що супроводжувалося різким спадом безробіття та економічним відновленням без радикальних неоліберальних реформ, Соціалістична партія зміцнила власні позиції, виграла вибори й одноосібно сформувала уряд уже без задокументованих домовленостей із лівими, хоча й за їх подальшої підтримки.
Що стало точкою біфуркації?

Точкою конфлікту, як і пізніше у Швеції, став процес затвердження бюджету на наступний рік. Ліві партнери соціал-демократичного уряду висловили невдоволення новим бюджетом, а зокрема тим, що він не передбачав достатньо видатків на поліпшення якості державних послуг та соціальну підтримку для незаможних громадян. Популярний прем'єр-міністр Антоніу Кошта ж, навпаки, відстоює позицію, що перенавантаження бюджету видатками може бути небезпечним для економіки країни. Політична криза розгорталася восени на тлі хвилі протестів профспілок і робітників, які вимагали підвищення зарплатні.

Цей конфлікт влучно демонструє значний ухил португальських соціал-демократів до ідеологічного «центру». Окрім конфлікту інтересів представників різних ідеологій, ми можемо спостерігати і конфлікт у дусі «реальної політики», у якому рішення не поступатися вимогам колег на фоні їх електорального послаблення та популярності Антоніу Кошти є принциповим для Соціалістичної партії. Ця принциповість пов'язана і з закономірним бажанням есдеків одноосібно зайняти не лише позиції в уряді, але й у парламенті, не обтяжуючи себе домовленостями з лівими.
Чого очікувати на виборах?

Судячи з останніх соціальних опитувань, несподівані перевибори, хоч і не докорінно, але змінюють співвідношення сил у парламенті. Головна новація — нарощування сил ультраправими. Якщо на минулих виборах вони мали трохи більше 1% голосів та 1 місце в парламенті, наразі вони претендують на отримання від 5 до 10% та від 7 до 18 місць відповідно. Те, що їх поява на політичній арені, порівнюючи з іншими європейськими країнами, відбувається із затримкою, не дивно. Португалія — країна, у якій ультраправий режим «Нової держави» панував аж до 1974 року, що зумовило значне відторгнення правих ідей, тому навіть правоцентристська партія тут зветься Соціал-демократичною.
Чому праворадикали отримують дедалі більше підтримки?

Наразі ми можемо спостерігати неабиякий ріст популярності правих радикалів, що забезпечується з двох джерел. По-перше, це радикалізація колишніх прихильників консервативної Народної партії, що майже остаточно втратила свою популярність. По-друге, це перетікання незначної частини протестного електорату лівих партій, після того як останні вже 6 років демонструють політику, компромісну до уряду Сантуша. Інша невелика партія, що набирає популярність — проринкова «Ліберальна ініціатива». Набравши 1% три роки тому, зараз право-ліберали претендують на 4–6% голосів. Щодо тих, кому позачергові вибори не принесуть жодної користі, – вищезгадані консерватори, комуністи й зелені з «Демократичної коаліції», а також «Лівий блок», який теж разюче втрачає популярність і, схоже, навіть не сподівається повторити своє досягнення – 9,5% голосів на минулих виборах.
Чим загрожує поточна ситуація соціал-демократам?

Непоступлива відданість принципам жорсткої економії та волюнтаристські прагнення зосередити владу у своїх руках можуть зіграти із соціал-демократами поганий жарт. Комуністична партія вже заявила про те, що в новому парламенті займе опозиційні позиції, «Лівий блок» готовий продовжувати співпрацю, але, вочевидь, уже наявні протиріччя нікуди не зникнуть. Таким чином, головне питання майбутніх виборів зводиться до того, чи поліпшить Соціалістична партія свої результати проти минулих виборів і чи вдасться їй сформувати більшість у парламенті. Якщо ні, то можливими будуть такі варіанти: або соціалісти продовжать співпрацю з «Лівим блоком», але без комуністів, або ж буде сформований правий уряд, до того ж вперше за участю ультраправої партії «Chega». Другий варіант закінчить чергову романтичну історію тріумфу європейської соціал-демократії.
Чого очікувати Португалії в цілому?

Можливо, після цих виборів Португалія зануриться в парламентську кризу. Варто згадати, як це відбувалось у сусідній Іспанії, коли у квітні 2019 року була змарнована можливість сформувати лівий уряд із надійною більшістю. Як результат – перевибори, падіння електоральної підтримки соціал-демократів і лівих, необхідність формувати лівий уряд уже із залученням дрібних регіональних партій.
Таким чином, неготовність Соціалістичної партії ані до більш лівої політики у формуванні бюджету, ані до компромісу з дрібнішими партнерами дарує на зимові свята лише політичну невизначеність та ризик марнування минулорічних досягнень.
13.12.2021
Did you like this article?

© СД Платформа 2012 – 2022

Сайт розроблено силами активістів