Забруднення річок – проблема світового рівня

Чому водойми забруднені?

Серед найбільш поширених видів забруднення водойм, зокрема і річок, можна виділити такі:

Сільськогосподарське забруднення. Аграрний сектор використовує близько 70% поверхневих водних запасів Землі та є серйозним забруднювачем води. Щоразу, коли йде дощ, добрива, пестициди й тваринні відходи з ферм вимивають поживні речовини та патогени, бактерії й віруси у водойми. Саме таке забруднення, викликане надлишком азоту й фосфору у воді або повітрі, викликає токсичне цвітіння водоростей, що є розповсюдженою проблемою у всьому світі.

Забруднення від каналізації та стічних вод. Цей вид забруднення включає будь-яку воду, яка попередньо була використана домогосподарствами (наприклад, після користування душем) та від комерційної, промислової та сільськогосподарської діяльності. Також сюди відносять стічні води після дощу, оскільки потоки води після злив переносять дорожні солі, нафту, жир, хімічні речовини й сміття з непроникних поверхонь у водні шляхи.

Забруднення нафтою. Цей вид забруднення стосується не лише великих розливів нафти в річках, морях та океанах. Сюди також відносять забруднення «від споживачів», які щодня використовують бензинові та дизельні авто. Уже доведено, що майже половина з близько 1 млн тонн нафти, яка щорічно потрапляє в морське середовище, надходить не з танкерних розливів, а з наземних джерел, як-от фабрики, ферми й міста.

Забруднення радіоактивними речовинами. Радіоактивні відходи можуть зберігатися в навколишньому середовищі тисячі років, що робить їх захоронення серйозною проблемою. Вони утворюються не лише від роботи атомних електростанцій, а й від видобутку урану, виробництва та випробування військової зброї, а також університетами та лікарнями, що використовують радіоактивні матеріали для досліджень і медичних цілей.

Чи дійсно забруднення водойм таке небезпечне?

Відповідно до дослідження британського наукового журналу «The Lancet», що вважається одним із найпрестижніших медичних видань у світі, 2015 року забруднення води спричинило 1,8 млн смертей у всьому світі.

Як борються з забрудненням водойм у ЄС?

Країни Європейського Союзу мають найбільшу морську територію у світі з 70 тис. км берегової лінії та 110 тис. морів, річок й озер. Тому питання боротьби із забрудненням водойм для них є доволі актуальним.

Головним документом, що регулює діяльність у сфері водної політики в ЄС, є Водна рамкова директива 2000/60/ЄC. Цей документ встановлює правову основу для захисту й відновлення чистої води в ЄС та забезпечення її довгострокового екологічно відповідального використання. Від держав-членів ЄС вимагається готувати плани управління річковими басейнами, включаючи програми заходів для кожного району таких басейнів. Додатково розроблена карта впровадження умов директиви у державах-членах ЄС, відповідно до якої станом на вересень 2021 року жодна (!) з країн остаточно не прийняла таких планів.

Водна рамкова директива ЄС доповнена більш конкретним законодавством і цільовими директивами, що стосуються захисту підземних вод від забруднення й виснаження, якості води, призначеної для споживання людиною, якості води для купання (для пляжних зон), очистки міських стічних вод, захисту вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел. Крім того, існує ряд нормативних актів, що регулюють прибережну та морську політику в ЄС, а також діють міжнародні угоди про регіональні води.

Ба більше, у межах Європейського зеленого курсу (ЄЗК) у травні 2021 року Єврокомісія прийняла План дій щодо досягнення нульового забруднення повітря, води та ґрунтів. По суті, це дороговказ до 2050 року для врахування питання запобігання забрудненню у всіх відповідних політиках ЄС. Він передбачає ключові цілі до 2030 року, серед яких: покращення якості води шляхом зменшення кількості відходів, пластикового сміття в морі (на 50%) та мікропластику, що викидається в навколишнє середовище (на 30%). Опріч того, у межах ЄЗК передбачено оновлення ряду водних директив для досягнення амбітних цілей.

Як ЄС допомагає іншим країнам боротися із забрудненням річок?

Варто наголосити, що цілі та амбіції ЄС щодо зменшення забруднення водних ресурсів, зокрема і річок, поширюються не лише на держави-члени ЄС. У межах проєкту «EU Water Initiative Plus» (EUWI+) допомогу отримують Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова й Україна, аби наблизити своє законодавство до водогосподарської політики ЄС із акцентом на управління транскордонними річковими басейнами.
Приміром, 2020 року в межах проєкту EUWI+ було проведено скринінг забруднювальних речовин в басейні річки Дніпро від кордону з Білоруссю до Чорного моря для дослідження їх наявності. За результатами скринінгу, опублікованого в лютому 2021 році, у басейні Дніпра виявлено понад 67 тис. забруднювальних речовин, зокрема пестицидів, фармацевтичних препаратів і важких металів у концентраціях, що перевищують стандарти ЄС.

Якою є політика Німеччині у цій сфері?

Водоохоронна політика Німеччини базується на таких принципах:

· принципі обережності;
· принципі «забруднювач платить»: той, хто забруднює водойму та завдає шкоди іншій особі, повинен виплатити компенсацію;
· принципі співробітництва між усіма водокористувачами та зацікавленими сторонами в збереженні водних ресурсів.


Для реалізації цих принципів розроблено потужні правові інструменти, серед яких:

- Федеральний закон про воду, що був прийнятий ще у 1957 році, але зазнав суттєвих змін у березні 2010 року. Зміни, що були внесені, дали змогу імплементувати положення Водної рамкової директиви ЄС у федеральний закон і дозволили створити правову основу для транскордонного й екологічно відповідального управління водними ресурсами з метою забезпечення належного стану всіх водних об'єктів не пізніше 2027 року.

- Закон про податки на стічні води забезпечує економічний стимул для зменшення викидів забруднювальних речовин у водні артерії країни до мінімуму.

- Ряд нормативно-правових актів щодо захисту водних об'єктів від шкідливих речовин. Серед них слід відзначити федеральний закон про мийні та очисні засоби, закон про хімічні речовини, закон про захист рослин, закон про добрива та відповідні постанови.

Отже, у Німеччині широке правове поле для регулювання питання забруднення та його уникнення, передбачена відповідальність за порушення відповідних актів. Утім у країні немає основного екологічного регулятора, тому управління водними та стічними водами є компетенцією муніципалітетів.

Останніми роками в Німеччині відбувалися часті й масштабні повені в одних районах, посухи та висихання річок – в інших. Саме тому, щоб підготувати країну до цих викликів у 2021 році, було підготовано Національну водну стратегію. Цей документ має на меті зробити озера та річки чистішими, реформувати управління водними ресурсами та боротися з нестачею води. Одна з його ідей – запровадити «розумні» тарифи на воду, що здешевлюють використання води в періоди низького попиту. У Стратегії пропонують встановити ієрархію, яка визначатиме, хто матиме пріоритет у використанні води, коли певний регіон стикається з нестачею. Документом передбачено інвестиції в розмірі близько 1 млрд євро до 2030 року, проте він ще потребує схвалення прийдешнім урядом.

Чому кейс Британії унікальний?

У Великій Британії питання водоохоронної політики стоїть на порядку денному вже понад чверть століття. Більшість досягнень зі скорочення забруднення відбулися завдяки посиленню нормативно-правового регулювання питання забруднення, аналізу й впровадженню кращих практик, тиску громадськості, інвестиціям водних компаній, діям екологічних неурядових організацій та громадського сектору, а також ефективному регулюванню з боку Агентства з навколишнього середовища.

Агентство з навколишнього середовища Великої Британії у 2020 році оприлюднило інформацію, відповідно до якої за останні 20 років якість води у річках країни покращилася. Порівнюючи з 1995 роком, рівень аміаку скоротився на 70%, фосфатів – на 60%, а токсичних металів – на 50%.

Водночас в Агентстві наголошують, що рівень нітратів від сільськогосподарського забруднення продовжує зростати, а також спостерігається постійне збільшення кількості інцидентів із забрудненням води, що спричинені компаніями водопостачання, водовідведення та каналізації, а також фермерами. Лише 14% річок країни відповідають належному екологічному статусу відповідно до Рамкової директиви про воду, а це відповідає рівню 2009 року.

Із метою зменшення забруднення водойм через ведення фермерського господарства у серпні 2021 року уряд Великої Британії оголосив про збільшення фінансування для фермерів на боротьбу із забрудненням води. Програма «Catchment Sensitive Farming» протягом 15 років була одним із основних способів допомоги фермерам у подоланні забруднення, яке виникає внаслідок стікання гною, добрив і хімікатів у річки під час дощу. Проте до 2021 року програма охоплювана лише 40% сільськогосподарських угідь. Від 2021 року таке охоплення становитиме 100%. Кожен фермер зможе отримати консультації та підтримку до березня 2023 року.

Боротьбою з інцидентами із забруднення водойм від компаній водопостачання, водовідведення та каналізації опікується Агентство з навколишнього середовища. У 2021 році Агентство повідомило, що за останні шість років воно порушило 45 судових проваджень проти компаній, наклавши штрафи в розмірі 131 млн фунтів стерлінгів. Найбільший штраф (90 млн фунтів стерлінгів) отримала компанія «Southern Water» за навмисне скидання в довкілля неочищених стічних вод (від 16 до 21 млрд літрів).

Наскільки ефективна водозахисна політика Сполученого Королівства?

Ключовими факторами зменшення забруднення водойм є регулювання й ресурси. Там, де є потужна нормативно-правова база та ресурси для її забезпечення, можна спостерігати суттєві покращення. До прикладу, поступове зменшення забруднення річки від очисних робіт відбулося завдяки значним інвестиціям водопровідних компаній та ефективному регулюванню Агентства через режим екологічних дозволів. А там, де немає належної нормативно-правової бази чи ресурсів для її забезпечення, ситуація залишається невирішеною. Приклад: сільське господарство, зокрема молочний сектор, спричиняє дедалі більшу кількість інцидентів із забрудненням, але Агентство з навколишнього середовища не має повноважень і ресурсів, аби ефективно боротися з цим.

До цієї боротьби із забруднювачами долучаються й представники громадськості та бізнес-середовища. У 2021 році організація «Water UK», що співпрацює з компаніями та регуляторними органами, опублікувала аналітичний звіт із 10 кроками для зміни ситуації з річками у XXI ст. і забезпечення споживачів високоякісною водопровідною водою.

Своєю чергою, компанія «Severn Trent» розмістила на своєму сайті форму повідомлення про забруднення річки. На цій сторінці представники компанії закликають повідомляти про виявлене забруднення річок і наголошують на важливості вчасного сповіщення про місця забруднення, які «Severn Trent» будуть ліквідовувати й повідомляти в Агентство з навколишнього середовища. Таким чином, компанія заохочує населення боротися з забруднювачами, а компанії водопостачання, водовідведення й каналізації – відповідально ставитися до збереження довкілля, а також посилює роботу Агентства з контролю за забрудненнями річок.

Чи вдається Канаді зарадити забрудненню водойм?

Уряд Канади також має комплексний підхід до забезпечення чистої води для громадян, який передбачає ряд конкретних і вимірюваних дій для реалізації політик, зокрема:

- Управління величезними водними ресурсами. Для збереження й захисту водних ресурсів уряд Канади зробив ряд національних заяв у межах Плану дій щодо чистої води ще наприкінці 2007-го та на початку 2008 року, що включає План дій щодо океанів, План дій щодо питної води в громадах, фінансування очищення водойм, правила водовідведення й підтримку наукових досліджень.

- Точкові зменшення забруднення та його запобігання, що включає регулювання окремих галузей промисловості, як-от металургійних шахт та целюлозно-паперових підприємств.

- Зменшення використання токсичних та інших шкідливих речовин. За допомогою Плану управління хімічними речовинами готують правила, які обмежують потрапляння токсичних хімічних речовин у прісні води Канади. Крім того, урядовий орган Канади Environment and Climate Change Canada подолав зростання кількості синьо-зелених водоростей в озерах і річках, запровадивши правила, що обмежують і зменшують використання фосфатів у побутових мийних засобах, а також у засобах для прання та посудомийних машин.

- Здійснення контролю якості води. Мережа фахівців країни здійснює постійний моніторинг та збирає дані про якість води й контролює фізичні, хімічні та біологічні характеристики вододілів Канади з більш ніж 3 тис. місць у всій країні.

- Підтримка інвестицій в інфраструктуру. Ще у 2007–2014 рр. через Building Canada Fund вживалися заходи для того, щоб муніципалітети та громади корінних націй всієї країни могли належним чином оновити очисні споруди, призначені для збереження водних шляхів, та ліквідувати забруднення.

- Розробка нормативного поля. Уряд Канади працював із провінціями і територіями, а також залучав муніципалітети для завершення доопрацювання правил очищення стічних вод, що встановлюють перші в країні національні стандарти очищення стічних вод.

- Підтримка міжнародної спільноти. Міжнародні організації через свої програми підтримують уряд Канади для того, аби краще зрозуміти проблеми якості внутрішніх вод та продовжити боротьбу із забрудненням. У 2014 році країна отримала інвестиції в розмірі 2,5 млн дол. завдяки програмі ООН «GEMS/Water».

Чи працюють локальні дії?

Більшість розвинених країн застосовують комплексний підхід на національних рівнях, щоб урегулювати питання збереження водних ресурсів на місцях. Утім деякі уряди підходять до вирішення глобальних проблем точково.
Наприклад, у Делі, що в Індії, уряд у 2021 році розробив план дій для запобігання утворення піни в річці Ямуна. План, що складається з 9 пунктів, затверджений Комітетом Делі з контролю забруднення і встановлює цілі, яких мають досягти різні агенції, включаючи Раду Делі Джал, Управління розвитку Делі й муніципальні корпорації, аби запобігти скиданню неочищених стічних вод у річку. Таким чином, у країні намагаються вирішити глобальну проблему локальними діями.

Як можна побачити, питання забруднення водойм, зокрема річок, є критичним у глобальному масштабі. Національні політики й ініціативи є необхідними векторами боротьби з проблемою на місцях. Разом із тим синхронізація зусиль на глобальному рівні також є вкрай важливою, адже йдеться про мільйони життів, збереження довкілля та біорізноманіття.