Протекціонізм та валютні війни на тлі пандемії коронавірусу

Країною-лідером G20 (за винятком країн-членів G7) є Китай. Саме він забезпечує поступове зростання впливовості клубу G20, а китайська економіка стримує світовий економічний занепад, демонструючи виняткові показники зростання, навіть у кризових ситуаціях. Так, за даними Центрального банку КНР, у 2008 році зростання економіки Китаю становило +9,7 %, а у 2020 році +2,1 %. Також частка ВВП КНР у світовій економіці збільшилася з 8,5% в 2009 році до 16,3% у 2019 році.

Китайська загроза та її приборкання

Зростання впливу Китаю закордоном (особливо в Африці) неабияк насторожує Захід, особливо США, які використовують економічні інструменти впливу на світову політику.

Дональд Трамп з початку свого правління жорстоко протидіяв китайському торговому експансіонізму. Заходи для подолання від'ємного торгового балансу та захист вітчизняного виробника швидко переросли в торгову війну з Китаєм. Тарифна політика адміністрації Трампа, викривальні подробиці діяльності китайських спецслужб лише розлютили «китайського дракона», який почав консервувати свої геополітичні позиції, наприклад, у Гонгконзі, нав'язуючи своє законодавство автономній зоні, фактично зводячи автономію до формальностей.

Американсько-китайські переговори та поразка Дональда Трампа на президентських виборах 2020 року можуть дати поштовх для «перезавантаження» відносин цих двох країн. Однак, тепер китайський уряд буде зважати на американські інструменти впливу та намагатиметься зменшити негативні наслідки від запровадження «недружніх» кроків у майбутньому, а також працюватиме над посиленням свого впливу для утримання світового геополітичного балансу.

«Криза капіталістичного ладу»

Загалом 2020 є роком перемоги китайської влади. Уряд за лічені місяці зупинив масштабне поширення коронавірусу SARS-CoV–2 завдяки злагодженій та централізованій роботі системи охорони здоров'я.

Найдраматичніше боротьба з пандемією розгорталася в країнах, що мають децентралізовану систему охорони здоров'я (Італія, Іспанія, США), а країни, що мають централізовану безкоштовну медицину, набагато легше борються з пандемією.

Коронакриза стала серйозним ударом для розвинених країн. Зміна динаміка ВВП, зокрема, у США, де скорочення в другому кварталі 2020 року становило -31,4 %, а зростання в третьому кварталі +33,1 %, нестабільна ситуація (наприклад, соціальна, зокрема, масштабні акції Black lives matter) створили підґрунтя для ведення бізнесу в державах із більш стабільною соціально-економічною ситуацією, як Китай. У цьому контексті розвинені країни стають ринками збуту для країн, що мають експортну спеціалізацію економіки, як КНР, Республіка Корея, Таїланд, що суттєво загрожує незалежності та першості країн G7.

Протекціонізм як надзвичайний захід порятунку

Одним із заходів протекціоністської політики стало ведення валютних війн. Валютна війна — це одностороння монетарна політика однієї або декількох країн для створення найвигіднішої для себе фінансової ситуації з метою зміцнення своєї конкурентоспроможності та присутності на ринках.

Валютна війна може бути як і чинником, що сприяє залученню імпортерів (умовне «відкриття ринку», наприклад, політика США щодо НДР, Японії та інших «азіатських тигрів» у 1960–1980-х роках), так і стимулом для національного виробника експортувати свою продукцію за кордон.

Коронакриза поступово спустошує стабілізаційні фонди, які є гарантією фінансової безпеки для розвинених країн. Тому протекціоністські заходи стануть порятунком, одним з основних інструментів для регуляції торгового балансу країн, що мають розвинений ринок споживання, та майже «смертельним вироком» для країн, що мають експортно-орієнтовану економіку.

2020 рік став початком перебудови міжнародної торгівлі. 2021 рік характеризуватиметься загостренням міжнародної конкуренції. Будуть формуватися нові інтеграційні об'єднання країн, що будуть захищати свій ринок від конкурентів. Держави, що є учасницями одного об'єднання, наприклад, як Європейський Союз, вважатимуться «своїми», адже валютні коливання лише зближують ринок однієї держави з іншою. Натомість держави, що є членами різних інтеграційних об'єднань, наприклад, як ЄС та USMCA (угода-правонаступниця NAFTA), будуть вважатися одна одній «чужими». Адже валютні коливання лише ділитимуть учасників торгівлі на «агресорів», тобто на держави, що вводять певним чином митні обмеження на продукцію країн-імпортерів, та на «жертв» - ті країни, що понесуть збитки через санкції.

Одним із завдань для дипломатії країн, що розвиваються, у тому числі й для України, у 2021 році буде визначення свого місця в різноманітних інтеграційних об'єднаннях, варіантів співпраці з ними, пошук союзників. Це не лише відкриє додаткові майданчики для обміну продукцією, а й допоможе налагодити стійкий зв'язок, що стане запорукою утвердження стратегії сталого економічного розвитку цих держав у майбутньому.