Прогресивності в соціалці – бути!

Менше самотності – більше інтеграції.

Саме ці слова стали гаслом проєкту SällBo, який реалізується з 2019 року на місцевому рівні в маленькому портовому містечку Хельсінборг на півдні Швеції. Він був розроблений неприбутковою житловою компанією Helsingsborgshem, заснованою місцевою радою, у 2016 році. Появу цього проєкта зумовило загострення проблеми самотності серед літніх шведів, адже у Швеції діти перестають жити з батьками у віці 18-19 років (для порівняння в середньому по Європі – це 26 років). Проте на його реалізацію також вплинуло і збільшення притоку мігрантів з країн Близького Сходу.

Назва «SällBo» походить від шведського слова на позначення єдності, одностайності (sällskap) та слова жити (bo). І ці слова якнайточніше відображають основне завдання проекту – сприяння досягненню соціальної злагоди в суспільстві.

Що передбачає проєкт?

Спільне проживання літніх людей у віці 70+ та молодих мігрантів до Швеції у віці від 18 до 25 років, які переїхали самостійно і не мають у Швеції родичів. Для реалізації проєкту зробили сучасний ремонт у колишньому притулку для літніх людей, тепер він містить 51 квартиру. На кожному поверсі розміщується спортзал, бібліотека, художня майстерня, кімната для занять йогою та кухня.

Відтепер в одному просторі проживають представники абсолютно різних вікових категорій, релігій, культур, національностей, із різним життєвим досвідом, бекграундом, професійними навичками. Усі учасники експерименту підписали контракт, за яким зобов'язувалися як мінімум дві години на тиждень проводити зі своїми сусідами, допомагаючи їм у соціалізації. Як на мене, це приклад «win-win» проєкту, адже молоді іммігранти отримують можливість дізнатися більше про шведське суспільство, його цінності та ідеали безпосередньо від його представників, літні ж шведи не почуваються самотніми, адже можуть комунікувати з молоддю, ділитися своїми знаннями та досвідом.

SällBo - успішний проєкт, який перетворився на справжню спільноту, мешканці якої завжди готові допомогти один одному. Наприклад, літні шведи викладають англійську та шведську мігрантам, вчать їх кермувати, натомість молоді мігранти допомагають з освоєнням новітніх комп'ютерних технологій та використанням соцмереж. Цей проект не втратив своєї актуальності і на тлі коронакризи, адже в часи пандемії частота соціальних контактів суттєво скоротилася, а цей проект дозволяє не почувати себе самотнім навіть у таких умовах. Проєкт планують реалізовувати упродовж 2 років, потім відбудеться оцінка його успішності і буде прийнято рішення, чи продовжувати його. Центр SällBo вже вивчають в інших містах Швеції, розглядають можливість перейняти цей досвід.

4-денний робочий тиждень: too good to be true?

Усі ми хоча б раз у житті зіштовхувалися з вигоранням наприкінці 40-годинного робочого тижня. Часто продуктивність роботи до п'ятниці суттєво падає. Наведемо кілька кейсів скорочення робочого тижня до 4 днів та оцінку їх успішності.


У 2018 році новозеландська компанія Perpetual Guardian, що займається інвестиційним консалтингом, вдалася до експерименту з переходом на 4-денний робочий тиждень. Він тривав 2 місяці і довів, що внаслідок додаткового вихідного зростає продуктивність праці, працівники відчувають себе більш щасливими, на 7% менше стресують, досягають кращого work-life balance, на 5% більше задоволені життям у цілому.[1]

Власник компанії Ендрю Барнес після експерименту вирішив впровадити його на постійній основі, внаслідок чого спостерігалося зростання продуктивності на 20%, скорочення рівня стресу на роботі – на 27%, зростання відчуття балансу між роботою і особистим життям серед працівників – на 45%.[2]

У січні 2019р. на Всесвітньому економічному форумі в Давосі ряд експертів закликав звернути увагу на можливість переходу та 4-денний робочий тиждень, пояснивши це тим, що внаслідок такого кроку зростатиме ефективність праці, креативність та уважність працівників. Ця заява не пройшла повз увагу великих корпорацій.

Наприклад, цю ідею втілили в життя у … Японії у серпні 2019 р. Досить неочікувано для країни, у якій цілком можливою є смерть на робочому місці (karoshi), оскільки доволі часто правила навіть про 40 робочих годин на тиждень не дотримуються. Тим не менше японський філіал компанії Microsoft пішов на цей крок по скороченню тривалості робочого тижня, при цьому рівень зарплати зберігався. Цей експеримент тривав один місяць. Окрім вихідної п'ятниці, він передбачав, що тривалість робочих нарад скоротиться до 30 хв за участі не більше 5 учасників. Внаслідок експерименту компанія змогла зекономити витрати, продуктивність роботи зросла майже на 40%, більше 90% працівників лишилися задоволеними новим варіантом організації свого свого часу.[3]

У планах компанії було повторення експерименту, однак, про запровадження скороченого робочого тижня на постійній основі поки не йдеться.

Подібний експеримент проводить і відділення компанії Uniliver у Новій Зеландії. Його працівники у період з грудня 2020 по грудень 2021 рр. мають один додатковий вихідний, але це не позначилося на рівні заробітної плати. Якщо експеримент виявиться успішним, компанія планує запровадити 4-денний робочий тиждень у всіх своїх філіалах. Поки що передчасно говорити про наслідки в цьому конкретному кейсі, але сподіваємося, що продуктивність роботи, креативність працівників тільки зростатиме.

У лютому 2021 р. стало відомо про бажання реалізувати такий проект не на рівні окремих компаній, як було раніше, а на рівні окремої держави. Першопроходцем стає Іспанія, у якій розробляють план на 3 роки щодо запровадження 4-денного робочого тижня. Ідейним натхненником цієї ініціативи стала лівоцентристська партія Más País та її очільник Еррехон, цей проект був частиною їх передвиборчої програми. Поки що тривають переговори з Міністерством промисловості щодо першочерговості впровадження цієї ініціативи в окремих галузях. На реалізацію цієї ініціативи з бюджету буде виділено 50 млн євро, проте з часом підтримка фірм з боку держави у цьому питанні зменшуватиметься. Це вкрай цікавий та важливий сигнал, оскільки вперше ця ініціатива буде здійснюватися на рівні держави. Від її успішності залежатиме сприйняття подібних проектів у майбутньому по всьому світі.

У 2021р. Ісландія оприлюднила результати експерименту з 4-денним робочим тижнем, який тривав з 2015 по 2019 рік. У ньому взяли участь 2,5 тис осіб з державного та приватного сектору. Результати доводять, що люди почали менше стресувати, налагодився work-life balance, зросла продуктивність праці. Як наслідок, профспілки по всій країні почали змінювати свій підхід. Як наслідок, 86% працівників Ісландії отримали можливість працювати 35-36 годин на тиждень, отримуючи при цьому ту ж саму зарплату.

А що в Україні?

Звичайно, такі експерименти менш поширені в Україні, але тим не менше є один цікавий кейс, який заслуговує на увагу. ІТ-компанія Brighta спробувала ввести 4-денний робочий тиждень, проте, загалом експеримент виявися на 60% неуспішним. Хоча самопочуття працівників покращилося, суттєвого зростання продуктивності не сталося. Тим не менше, компанія планує ще один раз спробувати реалізувати цей експеримент, взявши до уваги недоліки, які були допушені під час першої спроби.

Безумовний базовий дохід: чи утопічна ця ідея?

Безумовно, сама ідея базового безумовного доходу звучить дуже привабливо. Дослідники вказують, що ця ідея відстежується ще з часів «Утопії» Томаса Мора. Звичайно залежно від країни, де вона реалізується та періоду, цей експеримент має свої особливості.

Що взагалі означає «базовий безумовний дохід»? Йдеться про щомісячну виплату визначеної суми грошей усім громадянам за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету без будь-яких вимог. Отримувачі такої підтримки зможуть самі визначати, як розпоряджатися отриманими грошима.

У ході експериментів основною метою запровадження такого підходу є допомога тим, хто опинився у скрутному становищі, втратив роботу, потребує підтримки. Це особливо актуально в умовах глобальних змін на ринку праці у світі, роботизації економіки, пандемії, внаслідок чого безробіття зростає. За задумом завдяки отриманню базового доходу громадяни почуватимуть себе впевненіше у своєму майбутньому, будуть приділяти більше часу пошуку роботи чи опануванню нових навичок, займуться самоосвітою. По суті цей дохід має замінити різноманітні розрізнені програми допомоги, які надає держава, зменшити бюрократію в цьому питанні.

Експерименти такого штибу проводилися починаючи з 1970-х років у США, з 1974 по 1979 рр. у Канаді. Новий виток реалізації ідеї базового безумовного доходу відбувся після 2015 р. Так, у 2016 році у Швейцарії навіть було проведено референдум, на якому більшість населення відмовилася від гарантованого отримання базового доходу для всіх громадян. Пізніше експеримент з безумовним базовим доходом провели в Фінляндії (2017-2018 рр.), Нідерландах (2018-2019 рр.), Кенії (2017-2019 рр.). У 2019 р. Індія заявила про план здійснити найбільший експеримент з базовим безумовним доходом, залучивши аж 610 тис. осіб до його реалізації, запуск цього масштабного проєкту запланований на 2022 рік. У січні 2021р. у Німеччині розпочався експеримент з базовим доходом у розмірі 1200 євро.

Завдання, які ставлять перед собою держави при розробці таких програм, різняться. Розвинені країни мають на меті реструктуризацію та економізацію наявних невпорядкованих схем надання допомоги, насамперед, це стосується безробітних. Водночас, країни, що розвиваються, звертають увагу на необхідність принаймні мінімальної економічної підтримки для більшої кількості громадян.

Загалом ідея базового безумовного доходу залишається дуже дискусійною. Противники такого підходу вказують на те, що його отримання демотивує людей шукати роботу і покращувати свій майновий стан. Насправді результати різняться в залежності від країни, де вони проводяться. Також часто не враховують той факт, що навіть, якщо отримувачі базового доходу і не знайшли роботу, вони реалізовують себе в волонтерстві, що часто лишається поза увагою. Крім того, у всіх країнах чітко спостерігається покращення психоемоційного стану людей, впевненість у наступному дні все-таки є вкрай важливою. Проте слід взяти до уваги, що всі ці експерименти, як правило, включали від 2 до 4 тисяч осіб, чекаємо можливості реалізації цього проекту в масштабах Індії, але поки що видається вкрай малоймовірним втілення ідеї базового доходу на рівні всієї країни, а не маленького експерименту з незначною кількістю учасників.