Місцеві вибори 2020

1. Місцеві вибори в Україні відбулись 25 жовтня.

Нові виборчі правила були прийняті напередодні цих виборів. Відповідно до зміненого законодавства, лише політичні партії могли висувати своїх кандидатів для участі у містах з більш ніж 10 тис. населення. Таким чином, багатьом активістам довелося висуватися від тих партій, які були представлені на місцевому рівні. Також відбулися позитивні зміни, наприклад, квота для жінок у 40% змусила партійні штаби включати жінок до своїх списків.

2. Явка виборців була низькою.

За інформацією Центральної виборчої комісії, вона становила близько 37%, що набагато менше, ніж 5 років тому. Причин такої низької явки може бути кілька. Першою і дуже серйозною проблемою є пандемія Covid-19 та високий рівень захворюваності. Другий - низький інтерес до місцевих виборів (у голосуванні брали участь переважно люди похилого віку), а також певна апатія та недовіра громадян до політики загалом. Хоча рік тому ситуація була кардинально іншою. Явка на президентських (61%) та парламентських (50%) виборах була досить високою. Вирішальним фактором стало голосування людей похилого віку, які досить скептично ставляться до молодих кандидатів.

3. Диктатура мерів.

Відмінною рисою цих виборів було дистанціювання діючих мерів майже всіх великих міст України до центральної влади. Це вказує на два важливі фактори. Першою і найважливішою причиною для мерів було інвестування накопичених раніше ресурсів в особистий рейтинг та бажання залишатися незалежними. Таким чином, майже всі діючі мери створили власні кишенькові партії, за допомогою яких вони знову балотувались та висували своїх кандидатів до місцевих та обласних рад. За попередніми даними, у таких містах, як Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Кривий Ріг, Хмельницький, Вінниця, Миколаїв, Тернопіль, діючі мери перемагають із відчутною перевагою. Інша причина - зростаючий вплив місцевих еліт, які змогли отримати дуже серйозну фінансову незалежність від центру в рамках реалізації реформи децентралізації.

4. Відсутність ідеології.

Вже кілька років в Україні відбувається ерозія виборчого поля. Торішній приклад Слуги народу та Володимира Зеленського показав, що на цьому етапі розвитку політичної системи України бренди, гроші, але не значення та цінності, були головними стовпами для обрання. На місцевих виборах не було ідеологічної боротьби. Важко сказати, що сторони намагалися передати свої програмні цілі. Одним із основних інструментів агітації була політична реклама, на яку було витрачено мільйони доларів. Наприклад, оренда одного білборда на місяць коштує близько 1000 євро. Крім того, таких бігбордів було тисячі. Вибори в Україні, на жаль, все ще є дуже дорогим та ресурсозатратним задоволенням.

5. Схід - Захід.

За допомогою місцевих виборів такі партії, як Європейська солідарність та Опозиційна платформа за життя змогли посилити свою присутність на заході та, відповідно, у південно-східних регіонах України. Таким чином, протистояння зовнішньополітичних векторів у суспільній свідомості українців (ЄС vs. Росії) триває. Можливо, однією з причин є деяке розчарування у правлячій партії, яка обіцяла «зшити» Україну, але поки що не змогла запропонувати ефективних методів досягнення цієї мети.