Цифрова трансформація під час війни: між інноваціями та нерівністю

Роль цифрових технологій у реформуванні внутрішньої політики України

Впродовж останніх років цифрові технології стали потужним каталізатором змін у державному управлінні. В Україні, яка перебуває у стані війни та трансформації, цифровізація стала не просто інструментом модернізації, а засобом виживання та опору. Одним із найбільш обговорюваних прикладів стала платформа «Дія», яка змінила підходи до надання державних послуг, ідентифікації громадян та залучення людей до політичного процесу.

У цьому контексті доцільно порівнювати українську модель цифровізації з досвідом Чехії — країни, яка історично подібна до України. Обидві держави мають спільний соціалістичний спадок, проходили періоди демократичного переходу й нині мають амбітні цифрові цілі.

Разом з тим, попри досягнення, цифрова трансформація в Україні стикається з реальними викликами — нерівним доступом до інтернетом в сільських районах, цифровою нерівністю між поколіннями та ризиками, пов’язаними з централізацією цифрових даних. Особливо актуальним тут стає питання справедливості цифрового переходу: хто реально має доступ до послуг, хто залишається поза процесом, і чи враховуються потреби вразливих груп.

Цифрова нерівність: інфраструктура, доступ і справедливість

Одним із найбільш критичних викликів цифрової трансформації в Україні залишається нерівномірний доступ до інтернету, особливо в сільських та прифронтових районах. Попри мобільний характер додатку «Дія» і державні ініціативи на кшталт «Інтернет-субвенції», тисячі громадян досі залишаються поза цифровими процесами — через слабке покриття, нестачу техніки або базових цифрових навичок.

Ще до початку повномасштабного вторгнення, у 2021 році, за даними Міністерства цифрової трансформації, понад 15 000 сіл в Україні не мали стабільного широкосмугового інтернету. Це створює відчутну цифрову прірву між жителями міст та сільської місцевості, поглиблюючи соціальну і регіональну нерівність. Навіть у громадах, де технічно є інтернет, його якість — нестабільна, а вартість часто — непосильна для малозабезпечених родин.

Крім того, старше покоління — особливо в малих населених пунктах — часто не має навичок користування цифровими інструментами, що обмежує їхню участь у соціальному та політичному житті. Наприклад, вони можуть не знати, як оформити електронну субсидію, подати петицію чи зареєструватися на отримання компенсації за зруйноване житло. В умовах війни це стає не просто технічною проблемою, а питанням справедливого доступу до прав і ресурсів.

Хоча офлайн-альтернативи частково зберігаються — через ЦНАПи або соціальних працівників — вони не завжди доступні через скорочення персоналу, закриття установ у зонах ризику, або банально — через дефіцит часу. Саме тому розширення доступу до цифрових сервісів має розглядатися не лише як технічне завдання, а як етична та політична вимога до держави — забезпечити інклюзивність, особливо для вразливих категорій: ВПО, ветеранів, пенсіонерів, мешканців сіл.

У цьому контексті важливо запитувати: чи може цифрова держава бути справедливою, якщо вона не охоплює всіх? І як забезпечити, щоб цифрові сервіси не лише спрощували життя активним містянам, а й відкривали нові можливості для тих, хто історично залишався на периферії державної уваги?

Чехія: приклад збалансованого підходу

Порівнюючи досвід цифровізації України з країнами Центрально-Східної Європи, особливо показовим виглядає приклад Чехії. Як держава з подібною постсоціалістичною спадщиною, Чехія пройшла складний шлях від паперової бюрократії до впровадження прозорих і зручних електронних сервісів.

Однак, на відміну від українського фокусу на мобільному застосунку як основному інтерфейсі держави, Чехія застосовує більш поступову та обережну модель цифрового врядування. Тут ключовим є не лише технологічне рішення, а і системне оновлення правової бази, захисту даних, цифрової освіти та прозорості процедур. Наприклад, запровадження електронної ідентифікації (eObčanka) супроводжувалося тривалими публічними обговореннями та парламентськими дебатами.

Цифрові послуги у Чехії інтегруються з уже існуючими адміністративними структурами, зберігаючи паралельний офлайн-доступ для всіх категорій населення. Це дозволяє уникнути різких розривів між «цифровими» та «нецифровими» громадянами. Уряд також активно фінансує локальні ініціативи цифрової інклюзії, зокрема для пенсіонерів, людей з інвалідністю та малих громад.

Водночас, такий збалансований підхід має і свої обмеження — він менш динамічний і може затягувати модернізаційні процеси. В Україні, де значну роль відіграють військова трансформація держави й суcпільства та потреба у швидкому реагуванні, модель «Дія» з мобільним ядром має свої переваги — швидкість, гнучкість, доступність. Але саме порівняння з Чехією показує, що технічна динаміка не завжди гарантує інклюзивність — і що стале цифрове врядування потребує не лише застосунків, а й довіри, законодавства та людського виміру.

Гнучкість і адаптивність

Україна, в умовах війни, швидко адаптувала «Дію» до нових викликів, запровадивши послуги для переселенців, виплати компенсацій за зруйноване житло та навіть цифрові документи для евакуації. Це демонструє гнучкість системи.

Цифрові системи Чехії, такі як eGovernmentu, менш гнучкі через бюрократичні обмеження та необхідність відповідності стандартам ЄС. Наприклад, реформа податкової системи в Чехії у 2008 році тривала роками через узгодження зі Світовим банком.

У ЄС цифрові ініціативи, такі як DESI (Digital Economy and Society Index), фокусуються на стандартизації, що уповільнює інновації в окремих країнах.

Як ще цифрові технології допомагають Україні?

Соціальна стабільність
«Дія» забезпечує швидкий доступ до соціальних виплат, що критично важливо під час війни. Наприклад, програма єВідновлення дозволяє подавати заявки на компенсацію за зруйноване житло, підтримуючи переселенців.

Цифрові документи (ID-карта, водійське посвідчення тощо) у «Дії» спрощують ідентифікацію громадян у кризових умовах.

Економічний розвиток
ІТ-сектор, який підтримує «Дію», створює робочі місця та залучає іноземні інвестиції. У 2023 році експорт ІТ-послуг склав 8 млрд доларів.

Цифровізація бізнес-процесів через «Дію» (реєстрація ФОП, податки) сприяє розвитку малого та середнього бізнесу.

Міжнародний імідж
«Дія» позиціонує Україну як інноваційну державу, що зміцнює її дипломатичні позиції. Наприклад, переговори про вступ до ЄС частково базуються на успіхах цифровізації.

Стійкість у війні
Цифрові технології забезпечують безперебійність державних послуг навіть під час бойових дій. У грудні 2024 року Україна зазнала масштабної кібератаки, яка вивела з ладу державні реєстри, що перебувають у підпорядкуванні Міністерства юстиції. Однак додаток «Дія» не постраждав і продовжував функціонувати.

Цифрові технології як інструмент справедливого відновлення

Цифровізація в Україні — це не лише про зручність сервісів. Це насамперед — про зміну відносин між державою та громадянами. Завдяки платформам, як «Дія», мільйони українців отримали доступ до публічних послуг, незалежно від регіону, віку чи соціального статусу. Але війна гостро показала, що цифрові інструменти мають бути не просто ефективними, а й справедливими.

Під час повномасштабного вторгнення мільйони людей втратили житло, доходи, доступ до освіти та медичних послуг. У цих умовах відновлення країни не може бути технократичним або бюрократичним процесом — воно має бути інклюзивним, демократичним і справедливим. Саме на цьому акцентує кампанія «Справедливість та відновлення важливі!», ініційована Соціал-демократичною платформою.

Кампанія прагне не лише підняти дискусію про відновлення, а й залучити громадян до ухвалення рішень — зокрема через цифрові інструменти участі, публічні консультації, електронні голосування. Важливо, щоб ветерани, внутрішньо переміщені особи, молодь, освітяни, медики мали не лише доступ до послуг, а й можливість впливати на політику, зокрема через сучасні технології.

Справедливість — це не лише про рівність у правах, а й про рівність у доступі. І тут постає ще один виклик: цифрова нерівність, особливо в сільських регіонах, де слабка інфраструктура, низьке покриття інтернетом та обмежена цифрова освіта. Відновлення має враховувати ці виклики — забезпечити базову цифрову інфраструктуру, підтримати ЦНАПи, розвивати офлайн-доступ до ключових сервісів і навчати цифровій грамотності на місцях.

Цифрові технології, зокрема платформа «Дія», відіграють ключову роль у реформуванні внутрішньої політики України, сприяючи прозорості, ефективності та залученню громадян. Порівняно з державами Європейського Союзу, Україна вирізняється швидкістю впровадження, мобільністю та гнучкістю своїх рішень, що робить «Дію» зручнішою для користувачів. Міжнародне визнання підтверджує успіх України в цифровізації, а «Дія» стала символом інновацій у кризових умовах.

На цьому етапі трансформації Україна стоїть перед вибором: обрати швидке відновлення або справедливе відновлення. І хоча технології, зокрема «Дія», дають інструменти для модернізації, лише активна участь громадян і політична воля можуть зробити ці процеси дійсно стійкими.