Пандемія, Гібралтар, націоналізм: британські виклики 2021-го

Втеча від Європи

З 1 січня 2021 року Велика Британія остаточно розірвала всі свої зв'язки з Європейським Союзом. Перехідний період закінчився, і відтепер всі питання економічних відносин між Лондоном та Брюсселем регулює Угода про вільну торгівлю, затверджена 24 грудня 2020 року. Цей документ встановлює, серед іншого, торговельні квоти, унормовує перехідний період, наприклад, у сфері рибного промислу. Але що цікаво, ця угода передбачає відсутність можливості для британських студентів брати участь в програмі обмінів Erasmus.

Загалом цей довгоочікуваний документ, Угоду про вільну торгівлю, можна вважати компромісом між британськими елітами та європейськими бюрократами. Це дещо покращений варіант того, що пропонувала Тереза Мей – прем'єр-міністерка Британії у 2016-2019 років. Формально узгодження договору в якості різдвяного подарунку завершило процес Brexit – виходу Сполученого Королівства з ЄС внаслідок реалізації результатів референдуму, проведеного 23 червня 2016 року.

Важливо відзначити питання візового режиму для британських громадян, які перебувають в межах Євросоюзу. Відтепер вони можуть перебувати в ЄС упродовж періоду до 90 днів за період у 180 днів. Те ж саме стосується й європейських громадян, які нині мешкають в Британії: ті, хто був там станом на 31 грудня 2020 року, користуються таким правом до 30 червня 2021 року. Але не варто забувати, що з 2021 року діє нова міграційна політика, яку розробила міністерка внутрішніх справ Сполученого Королівства Пріті Пател. Згідно з новими правилами необхідно набрати відповідну кількість балів (70), щоб мати змогу навчатися чи працювати в Британії.

Окрема увага приділяється Північній Ірландії, яка отримала особливий статус. Це проявляється у продовженні дії законодавства ЄС в Ольстері, але товари з Англії, Шотландії та Уельсу мають проходити перевірку. По суті тепер не існує кордону між Ірландією та Північною Ірландією.

Справи постколоніальні

Brexit, окрім суто питань взаємин між Лондоном та Брюсселем, стосується й майбутнього територій, поза межами Британських островів. Не забуваймо, що Британія володіє заморськими територіями, що раніше були колоніями. У зв'язку з виходом Британії з ЄС найбільш цікава ситуація склалася в Гібралтарі – порту на півдні Іберійського півострова, який англійці відвоювали в іспанців на початку XVIII ст.

У 2016 р. абсолютна більшість мешканців Гібралтару (95,9%) проголосували за те, щоб залишитися в складі Євросоюзу. Іспанія тоді заявляла, що у випадку виходу Британії з ЄС відновить контроль над цією територією. Спочатку іспанська влада пропонувала здійснювати спільне управління Гібралтаром разом з британцями. Таку пропозицію відкинули. На це варто звернути увагу, питання Гібралтару майже не обговорювалося, як окрема тема на переговорах Лондона та Брюсселя.

Разом з тим новорічним подарунком уже 2021 року стала британсько-іспанська угода щодо Гібралтару, основним положенням якої є те, що заморська територія тепер стає частиною Шенгенської зони. Відтепер для мешканців 22 країн Шенгену відсутній паспортний контроль для в'їзду до Гібралтару, але щодо британців така норма не діє. Міністр закордонних справ Великої Британії назвав домовленості з іспанцями «політичною основою» для окремого документу з Євросоюзом щодо цієї території надалі.

Вірус регіоналізму

Найбільшим викликом у порівнянні з попередніми є боротьба з пандемією коронавірусу, що стала фактором посилення відцентрових тенденцій в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Справа в тому, що кожен британський регіон запроваджував власні карантинні норми. Відповідно відносно швидке реагування на економічні та соціальні виклики дало змогу місцевим елітам показати себе з кращого боку, ніж центральна влада.

У Шотландії перший міністр Нікола Сторджін постійно заявляє про нездатність Лондону чітко визначити політику щодо Covid-19. Заради справедливості варто зазначити, що Британія на початку грудня 2020-го стала першою в світі країною, яка закупила вакцину від коронавірусу, обравши результат напрацювань від Pfizer та BioNTech. Хоч це і коштувало репутаційних втрат через "ура-патріотизм", адже навіть в питанні вакцини британці мусять обігнати європейців.

Зараз триває вакцинація населення, відповідно до розробленого порядку дій. У пріоритеті – лікарі, соціальні співробітники та літні люди. Але довіри до Лондона стає все менше. Коронавірус вже став тестом для політичної системи Великої Британії. Тільки результат задовольнить не кожного.

Таким чином у 2021 році Британія буде вирішувати питання, які накопичилися завдяки Брекзиту. Однак, Лондон, не роблячи ставку на багатосторонні угоди на противагу двостороннім, зможе стати прикладом країни, яка шукає своє місце у світі поза великими об'єднаннями.