Південноамериканські реалії та виклики сьогодення у Бразилії

Бідність, нерівність та безпритульність

Бразилія, з населенням близько 215 мільйонів, є доволі нерівномірно населеною країною. Географічне положення, різні виробничі потужності, минуле країни як португальської колонії у купі призвели до того, що в таких великих містах як Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро кількість населення на квадратний кілометр неймовірно щільна.

Далеко не всі бразильці можуть дозволити собі орендувати житло, вартість оренди якого зростає з кожним роком. Проте уряд все ж робить кроки для покращення ситуації, щоб забезпечити принаймні невелику кількість громадян соціальним житлом. Але цих кроків недостатньо й, проходячи вулицями Сан-Паулу, можна побачити дуже багато безпритульних людей.

Цей виклик ускладнюється тим, що донедавна в місті була місцевість, неофіційно названа «Креколяндія». Це район, де був найбільший у світі відкритий ринок наркотиків й де збиралися залежні від крек-кокаїну. Району вже не існує, проте проходячи тими самими вулицями, можна зрозуміти, що проблема наркозалежності нікуди не поділася й люди продовжують жити й збиратись в тих самих місцях, звідки їх виганяють правоохоронні органи.

Питання нерівності можна побачити у наступному. Сан-Паулу, як і більшість сучасних мегаполісів, потерпає від заторів на дорогах. Хоча система громадського транспорту досить розгалужена й дозволяє дістатись на метро/автобусі у різні точки міста відносно швидко й за доступною ціною. Але, чекаючи на автобусній зупинці, над головою може пролетіти декілька гвинтокрилів. Це приватні вертольоти, що належать найбагатшим жителями, які не хочуть «витрачати час на затори».

В час, коли тисячі людей сплять на вулиці й шукають принаймні якоїсь їжі, певна кількість населення може дозволити собі літати над містом на регулярній основі. Недарма у квітні 2026 року на саміті Global Progressive Mobilization у Барселоні президент Луїз Інасіо Лула да Сілва наголошував, що важливо збільшити податок для найбагатшої касти й що це має стати універсальною нормою, підтриманою на рівні ООН. Що з того вийде — залежить також від прогресивних лідерів інших держав у всьому світі, які зацікавлені подолати глобальну нерівність.

Домашнє насилля у вигляді «буденності»

Якщо питання бідності та нерівності є пріоритетними вже довгий проміжок часу, то на різних рівнях суспільства проблема домашнього насильства стає все більше актуальною у контексті феміністичної хвилі 4.0. Тобто вона вийшла в активний публічний дискурс лише в останнє десятиріччя. За різними статичними даними, кожна третя жінка у Бразилії стикається з домашнім насиллям. Феміциди (гендерно зумовлені вбивства) стали тією жахливою реальністю, яка має під собою також дуже важку історію й бере початки з часів, коли Бразилія була колонією. Тому саме темношкірі жінки найчастіше страждають від насилля.

Жінки складають більшу частину населення країни, тому забезпечення рівних прав, гідного ставлення, справедливої оплати праці є дуже важливими пріоритетами на сьогоднішні. Робітнича партія намагається адресувати дану соціальну проблему через зміни до законодавства, кримінального кодексу, адвокаційні кампанії, доступ жінок до різних типів допомоги й інші заходи. Проте у бразильському суспільстві ця проблема дуже глибинна. Вона вимагатиме ще немало ресурсів, в тому числі політичної пріоритезації, аби ситуація покращувалась у позитивний бік.

Геополітична турбулентність як виклик наступного глави держави

На жаль чи на щастя, але Бразилія намагається позиціонувати себе як держава, що вибудовує прагматичні відносини з усіма «великими» гравцями на світовій арені. Бувши членом таких організацій та об’єднань як G20, БРІКС, Організація американських держав, країна є найпотужнішим економічним гравцем Південної Америки й нарощує свою вагу на континенті у контексті соціальної, політичної, економічної нестабільності в інших країнах-сусідах. Це відбувається попри всі внутрішні виклики країни. Президент Лула позиціонує себе як прогресивний глобаліст й ставить формат ООН на перше місце задля розвʼязання будь-яких питань, що стосуються світу.

З публічного дискурсу часто можна почути багато про співпрацю Бразилії з Росією через формат БРІКС й така думка має право на існування. Щобільше, президент Лула дуже неоднозначно також щодо того, яким чином може закінчитися російсько-українська війна. Проте, варто зазначити, що на рівні Генасамблеї ООН Бразилія неодноразово засуджувала дії РФ в Україні. Враховуючи нинішнє позиціонування Бразилії у світі, для неї ціна прямого союзу з Росією дуже висока. Тому новий президент, що прийде до влади після виборів в жовтні 2026 року, продовжить прагматичну зовнішню політику, фокусуючись на інтересах Бразилії у світі. Швидше за все більшого зближення з РФ на цьому треку не буде.

Важливо зазначити, що Україна має унікальну можливість заявляти про себе у Бразилії й через Бразилію на весь континент. Країна з населенням 215 мільйонів точно заслуговує на більш чітку й активну картинку проукраїнського порядку денного. Це спільна відповідальність, (в тому числі на рівні політичному або рівні молодіжної політики) формувати наративи, які пояснюють що ж відбувається в Україні через саме нашу, українську, прогресивну призму.

Бразилія точно є тим напрямком, на якому Україні потрібно працювати багато й знаходити свій вимір відносин з даною країною. Так, це непросто, навіть дуже (один знайомий журналіст поділився, що Бразилія майже «не помічає» малі та середні країни, якщо ті не несуть інтерес для Бразилії). А також Росія роками вибудовувала в країні свої інтереси через різні формати.

Проте в України є вікно можливостей. Нам точно є над чим працювати разом з Бразилією як у глобальному вимірі (бідність, нерівність, кліматичні питання), так і на національному рівні в питанні завершення російсько-української війни, просування українського наративу у Бразилії, роботи над освітніми ініціативами та інноваціями, які б посилювали українську повістку далеко за океаном.

Як СД Платформа, ми також продовжимо використовувати формати співпраці як у глобальному вимірі (Прогресивний Альянс, IUSY), так і у двосторонній співпраці з молодіжним крилом Робочої партії Бразилії аби голос України лунав далеко за межами нашої держави й аби українська молодь отримувала ще більше можливостей від різних форматів нашої міжнародної співпраці.