Рецесія, безробіття та перспективи українців в Німеччині

Рецесія та криза на ринку роботи

Німецька економіка вже декілька років не показує суттєвого росту. Найбільш негативні показники припали на початок пандемії коронавірусу, проте після покращення 2021-2022 років ВВП знаходиться в стагнації. Міжнародні політичні та економічні потрясіння останніх років та відсталість в процесах діджиталізації Німеччини разом призводять до довготривалої економічної стагнації. Незначний ріст 2025 року та схожий прогноз на 2026 рік зумовлені полегшенням регуляцій зовнішнього боргу, що ухвалили  в Німеччині в першу чергу, аби фінансувати сектор оборони. Проте така стратегія не є сталою та не вирішить довгострокових проблем Німеччини, як зауважують деякі економісти.

Ефекти відчуваються і на ринку праці. Безробіття на березень 2026 сягає 6,4% року з відносно великими регіональними варіаціями. Вищі рівні безробіття частково відмічаються саме там, де живуть українські біженці, наприклад, у великих містах та деяких західних землях. Наразі існує близько мільйона вакансій, натомість безробітних — три мільйони. Проте багато вакансій залишаються незайнятими, оскільки немає відповідних кваліфікованих кадрів. Дослідник ринку праці Александер Кубіс в інтерв'ю розповів, що на думку німецьких підприємств лише 43 % шукачів роботи відповідають вимогам. Відносно непогана ситуація з безробіттям спостерігається лише у так званих «дефіцитних» професіях — тих, де попит на ринку праці суттєво перевищує кількість спеціалістів.

Становище українців в Німеччині

Українцям в такій ситуації буде особливо складно, оскільки, крім загального безробіття вони відчувають на собі зразу декілька інших проблем: потребу одночасно інтегруватися та конкурувати з іншими, часто більш інтегрованими та привілейованими групами, а також жити в правовій та загальній політично-безпековій невизначеності. Окрім цього, для тих хто прибув після травня 2025 року доступ до соціальних виплат, медичного страхування та інтеграційних можливостей набагато гірший, ніж для тих хто прибув раніше. За оцінками експертів, це суттєво сповільнить інтеграцію українців. Фактично статус українців стає все більш наближеним до тих хто проходить «класичний» процес біженства за національними законами, а не європейською директивою, хоча саме політика 2022-2025 років показала набагато кращі результати темпів інтеграції:

«Через зміну правового поля для новоприбулих українських біженців підтримка з боку політики ринку праці може розпочатися пізніше і бути менш скоординованою, що може уповільнити інтеграцію на ринку праці», — каже Юлія Косякова, керівниця дослідницького відділу IAB «Міграція, інтеграція та міжнародні дослідження ринку праці».

Обмеження щодо раннього доступу до інтеграційних та мовних курсів можуть додатково посилити цей ефект, оскільки мовна підтримка є ключовим фактором швидкого та стабільного переходу на ринок праці.

«Інтеграція на ринку праці залежить не тільки від стимулів, а й від інституційних структур. Вирішальне значення для подальшого розвитку мають стабільні правові рамки, раннє та безперервне сприяння, а також цілеспрямоване усунення гендерних перешкод», — зазначає Косякова.

Через понад чотири роки після початку міграційного потоку з України спостерігається значний прогрес в інтеграції на ринку праці Німеччини. Приблизно через три з половиною роки після прибуття близько 50% українських біженців мають роботу. Таким чином, інтеграція на ринку праці відбувається значно швидше, ніж у випадку з попередніми групами біженців, хоча вони теж показують тим кращу інтеграцію чим довше знаходяться в Німеччині.

Окрім цього важливо розуміти, що динаміка інтеграції та поточний рівень зайнятості це не одне і те ж — на сьогодні серед українців більший відсоток безробіття ніж серед усіх біженців.

Важливим чинником швидшої інтеграції українських біженців на ринку праці є ранній доступ до ринку праці, інтеграційних та мовних курсів, а також консультацій та підтримки з питань політики ринку праці. Біженці, які прибули до Німеччини з червня 2022 року і були відразу включені в систему SGB II (Другий том Соціального кодексу — законодавча база Німеччини, яка регулює базове забезпечення для працездатних осіб, які шукають роботу. Система гарантує прожитковий мінімум, оплату житла та інтеграцію на ринок праці), швидше знаходили перше місце роботи та раніше брали участь у заходах з політики ринку праці, ніж особи, які прибули в перші місяці війни до інтеграції в систему підтримки центрів зайнятості. Ця перевага зберігається і в подальшому процесі працевлаштування.

Динаміка доходів також є порівняно позитивною. Українці, які працюють повний робочий день, через майже три роки досягають приблизно 72% медіанного заробітку всіх працівників, зайнятих повний робочий день у Німеччині — рівня, якого під час попередніх хвиль міграції біженці досягали через значно довший час. Водночас частка низькооплачуваної праці залишається високою, і багато домогосподарств продовжують отримувати додаткові виплати: близько 40% зайнятих через майже три роки додатково залежать від соціальних виплат. Частка осіб, які протягом періоду спостереження хоча б один раз влаштувалися на роботу, значно перевищує поточні показники зайнятості — особливо серед чоловіків. Це вказує на менш стабільну трудову діяльність, під час якої зайнятість не підтримується безперервно.

Крім того, спостерігаються відмінності в інтеграції на ринку праці між жінками та чоловіками. Приблизно половина жінок-біженців живе разом з неповнолітніми дітьми, часто без партнера в домогосподарстві. Відповідно, жінки повільніше виходять на ринок праці, ніж чоловіки: через три з половиною роки після переїзду 64% чоловіків, але при цьому лише 55% жінок влаштувалися на свою першу роботу.

Чоловіки частіше, ніж жінки, працюють на посадах, що вимагають кваліфікації. Вони переважно працюють у виробничих та виробничо-технічних професіях, у транспортному та логістичному секторах, а також у будівельній та оздоблювальній галузях. Жінки частіше працюють на неповну ставку, на допоміжних посадах та у професіях, що характеризуються нерутинними завданнями, наприклад, у харчовій та готельній галузі або у сфері прибирання. Значна частина зайнятих українських біженців також працює у системно важливих професіях, які є незамінними для підтримання функціонування критичної інфраструктури. Приблизно п’ята частина працює у дефіцитних професіях, де існує особливо високий попит на кваліфікованих працівників. Загалом українці частіше знаходять роботу в середніх та малих підприємствах, про що детально йдеться в одному зі звітів німецького Інституту дослідження ринку праці та професій.

Перспективи

Головним питанням, окрім безпекової ситуації в Україні, є перспективи правового статусу біженців. Для контексту можна розглянути статуси українців, які проживали в Німеччині до 2022 року. «Медіаслужба інтеграції» пише:

Такі співвідношення віддзеркалюють загальний розподіл статусів серед мігрантів з країн за межами ЄС. Серед них 6,9 мільйона мають посвідку на проживання (2,6 млн — безстрокову), а для інших 4,3 мільйона мігрантів основними підставами на перебування є гуманітарні та політичні переслідування (2,4 млн) та возз'єднання сім'ї (1 млн) На робочі на навчальні посвідки припадає лише близько 450 та 265 тисяч відповідно.

Тобто в реальності більшість мігрантів не йде дорогою «вимушена міграція — навчання та робота — безстроковий статус», як це імплікується програмами інтеграції. Враховуючи економічну рецесію та рекордне безробіття, найоптимальнішим варіантом для українців на статусі тимчасового захисту було б уможливлення переходу на безстрокову посвідку, як це працює з класичним біженством (Asyl).

Окремо варто зауважити, що в Німеччині від самого початку вимушеної міграційної хвилі була більша ніж в інших країнах частка непрацездатних, тобто хворих або літніх, людей. У сценарії, якщо статус особливого захисту для українців закінчиться в березні 2027 року без переходу на безстроковий статус, такі люди фактично теж зможуть залишитися через возз'єднання сім'ї, але їхні родичі повинні довести спроможність їх утримувати, що сумнівно враховуючи ситуацію на ринку роботи. Таким чином скасування статусу особливого захисту та переведення на робочі/навчальні дозволи або класичне біженство стане великим «сортуванням» людей за спроможністю виживати у безпрецедентних кризах, фактично нівелюючи інвестиції в довгострокову інтеграцію.

При цьому Німеччина як і раніше залишається країною з найбільшою кількістю зареєстрованих українських біженців (1,3 мільйона з загальних 4,1).

Питання чи зможе Україна впоратися з великою кількістю повернень людей з обмеженою працездатністю та великими соціальними потребами, враховуючи хронічну недофінансованість медицини та соціальних послуг, залишається відкритим.