Новий Трудовий кодекс: модернізація чи демонтаж прав працівників?

Багато людей звикли працювати не задумуючись, на яких основах стоїть чинне трудове законодавство України. Значною мірою воно базується на нормах Кодексу законів про працю, прийнятого ще у 1971 році. Попри численні зміни та доповнення, внесені протягом останніх десятиліть, його структура та підходи формувалися в умовах відокремленої від глобального ринку радянської планової економіки, що суттєво відрізняється від сучасної ринкової економіки та глобалізованого світу праці. Через це багато положень чинного законодавства не відповідають реаліям сучасного ринку праці. Логічно виникає потреба у модернізації механізмів регулювання трудових відносин.

Важливим кроком стало схвалення Кабінетом Міністрів України в січні цього року проєкту нового Трудового кодексу, який розробило Міністерство економіки. Він має замінити чинний Кодекс законів про працю. Після схвалення Кабміном, його подали на розгляд до Верховної Ради як законопроєкт №14386.

На перший погляд, основною метою документа є комплексна модернізація трудового законодавства. Але у своїй суті це адаптація документа до сучасних економічних реалій, в яких константою закладена суперечність суспільних інтересів.

Однією з принципових новацій проєкту ТКУ є визначення чітких ознак трудових відносин. У документі пропонують встановити вісім критеріїв, за якими можна відмежовувати трудові відносини від цивільно-правових договорів. Такий підхід, за задумом розробників, має сприяти зменшенню практики підміни трудових відносин договорами цивільно-правового характеру, які часто використовують, аби уникнути сплати податків. Проте залишається питання ефективності цієї новації, адже без належних механізмів інспекції праці існує ризик, що нововведення залишиться виключно на папері.

Справді позитивним нововведенням є цифровізація документообігу у трудових відносинах. За нею увесь паперовий документообіг прирівнюють до електронних документів, що дає можливість укладати трудові договори в електронній формі.

Суперечливим пунктом проєкту є можливість визначати мінімальну заробітну плату як певний відсоток від середньої зарплати. По ідеї такий підхід має підвищити прозорість формування соціальних стандартів і наблизити українську практику до європейських рекомендацій, де часто орієнтуються на рівень 50-60 % від середньої зарплати. Проте не варто недооцінювати факт, що ефективність такої моделі залежатиме від стану відновлення й розвитку економіки та рівня тіньової зайнятості. Без ширших економічних змін формальні механізми не забезпечать реального зростання доходів працівників.

Голос профспілок і соціальних активістів

Критичне обговорення проєкту нового ТКУ активно відбувається серед профспілок, громадських організацій та експертів у сфері трудового права. Значна частина зауважень стосується можливих ризиків послаблення соціальних гарантій працівників і зміни балансу сил у трудових відносинах на користь роботодавців.

На думку частини експертів і представників профспілкового руху, запропонована модель розширює можливості роботодавця в організації трудового процесу та визначення умов зайнятості, тоді як механізми захисту найманих працівників можуть виявитися недостатньо ефективними. У цьому контексті критики наголошують: трудове право історично виконує захисну функцію щодо працівника як слабшої сторони трудових відносин. Тому надмірна лібералізація законодавства може призвести до поступового зниження рівня соціальної безпеки праці.

Окремим предметом дискусії стала роль профспілок у новій системі трудових відносин. У проєкті кодексу в кількох місцях використовують ширше формулювання «представники працівників» замість традиційного поняття «профспілки». Така зміна термінології може призвести до послаблення інституційної ролі профспілкових організацій як головних колективних представників інтересів працівників. Разом з тим у новому проєкті відсутні чіткі механізми взаємодії роботодавців із профспілками, що може створити правову невизначеність у сфері колективного захисту трудових прав.

Конструктивну критику законопроєкту активно подать різного роду ГО, зокрема Соціальний Рух. Вони звертають увагу на потенційне послаблення гарантій захисту від звільнення та розширення підстав, щоб припинити трудові відносини. Зокрема мова йде про запровадження оцінних підстав для звільнення, таких як «втрата довіри до працівника». Це може створювати можливості для суб’єктивного трактування з боку роботодавця. У такому випадку рішення про звільнення може значною мірою залежати від інтерпретації керівництва підприємства, що підвищує ризик зловживань та знижує рівень правової визначеності для працівників. 

Також нова редакція кодексу може змінити порядок участі профспілок у процедурі звільнення працівників. Якщо в чинному законодавстві передбачено необхідність погоджувати звільнення члена профспілки з профспілковим органом, то у проєкті кодексу таку процедуру можуть замінити на консультації, які не мають обов’язкового характеру. Це зменшує вплив профспілок на захист трудових прав своїх членів. 

Серед інших важливих положень законопроєкту — можливість легалізації локауту (тимчасового припинення роботи підприємства з ініціативи роботодавця під час трудового конфлікту.) Це обмежує ефективність права працівників на страйки, оскільки розв’язує руки роботодавцю в питаннях особистісного контролю правил виробничих відносин.

Основна проблема з новим Трудовим кодексом стосується послаблення соціальних гарантій працівників, зміни ролі профспілок і розширення можливостей роботодавців у сфері припинення трудових відносин. Проєкт спрямований модернізувати трудове законодавство відповідно до сучасних умов. Однак запропоновані зміни всього лише відображають інтереси нинішньої влади у лиці роботодавців.

Подальше обговорення потребує широкого залучення профспілкових організацій, роботодавців та експертного середовища з метою виробити збалансовану модель регулювання праці.

Важливим завданням залишається забезпечення балансу між необхідною гнучкістю сучасного ринку праці та збереженням належного рівня соціального захисту працівників — фундаментальною функцією трудового права, зокрема права Європейського Союзу, в який так багато років намагається інтегруватись Україна.

Без належного захисту прав робітників про євроінтеграцію Україні доведеться забути.