Микола Капітоненко з властивим йому скепсисом розповів про малоймовірність настання швидкого миру в Україні, навіть за умови підписання угоди про припинення вогню. На його думку, навіть якщо міжнародні партнери нав’яжуть Україні якісь умови для перемир’я, воно буде нестабільним і тимчасовим. Структура конфлікту, ситуація проксі-війни та висока політична ціна поступок в епоху націоналізму – усе це впливає на тривалість війни.
Дмитро Тужанський наголосив, що «ключ до миру» знаходиться в Москві. І сьогодні, в розумінні Путіна, Трамп та США – не посередники у війні, а головні гравці у великій геополітичній грі. За його словами, планування української стратегії має бути короткостроковим, із фокусом на події після 20 січня – дати інавгурації президента США.
Ілія Куса прокоментував швидке падіння сирійського режиму Башара Асада – партнера Росії. На його думку, ця подія суттєво не вплине на ситуацію в Україні. Він також зазначив, що навіть можливе припинення вогню у 2025 році не означатиме досягнення миру, а лише новий формат відносин із Росією.
Ірина Дудко розглянула перспективи, пов’язані з поверненням Трампа до влади. Вона відзначила його як політичний феномен і закликала враховувати вплив кар’єрної бюрократії у США та позицію Конгресу, який відіграє значну роль у зовнішній політиці країни.
Іван Нагорняк підкреслив, що сьогодні ЄС серйозно трансформується. Обговорення спільної політики оборони та включення України до шостого кластеру перемовин із питань безпеки демонструють, що Україна сприймається як держава, яка здатна посилити Європейський Союз.