Протести в Белграді та Будапешті: що відбувається?

Белград: студентські заворушення проти корумпованої влади

Приводом для протестів у Сербії, які вже охрестили найбільшими за 11 років правління Александра Вучича (спочатку як прем'єр-міністра, а потім як президента), стало обвалення навісу залізничного вокзалу в місті Новий Сад. В результаті трагедії загинуло 15 осіб. Відреставрована будівля вокзалу була відкрита в березні 2022 року — менш ніж за три роки до трагедії.

Рушійною силою протестів, що вимагали відставки ключових високопосадовців, відповідальних за стали студентські організації, яких дуже скоро підтримали учні шкіл, профспілки викладачів та вчителів, адвокатські організації та заклади культури. Зараз до протестів вже долучаються ветеранські організації, фермери та сербські медійні персони.

Протести спочатку призвели до певної кількості відставок «місцевих» політиків і знаходження владою «цапів-відбувайлів». 28 січня, після трьох місяців вуличних акцій, у відставку подав прем'єр-міністр Мілош Вучевич. До сьогодні парламент її не затвердив.

Проте протестувальників не задовольнили такі косметичні зміни. Нинішні протести тривають із вимогою відставки президента, якого разом з правлячою «Прогресивною партією» (панівна партія Сербії з 2012 року) вважають відповідальними за системну корупцію в країні. Назва «Прогресивна» не має вводити в оману — партія впроваджує націонал-консервативну та неоліберальну політику.

В антиурядових протестах сербський президент звинувачує іноземний вплив, у дусі «кольорової революції». У лютому правоохоронці здійснили рейд проти 4 неурядових організацій, три з яких частково фінансувалися USAID. Виправдовувалося це тим, що адміністрація Трампа ліквідувала американське агентство з надання допомоги, а Ілон Маск оголосив його «злочинною організацією».

Однак після учорашніх протестів Вучич все-таки запропонував компроміс: заявив, що готовий оголосити дострокові парламентські вибори в квітні, якщо про це попросить опозиція.

Проте такий, на перший погляд, привабливий для опозиції крок може бути пасткою від правлячої верхівки. Багаторічне правління «Прогресивної партії» дало їй змогу побудувати систему, в якій лояльна партійна база, контроль над ресурсами та ЗМІ дають змогу залишатися при владі. Натомість опозиційні сили залишаються досить розрізненими та слабкими. Саме тому серед вимог мітингувальників не було дострокових виборів, а була повна відставка керівництва країни.

Поки що складно прогнозувати, чи досягнуть протестувальники своєї головної мети — відставки президента, або чи погодяться на дострокові парламентські вибори, вважаючи, що тепер здатні перемогти навіть у такій нечесній боротьбі.

Однак можна точно стверджувати, що легітимність правлячої верхівки в Сербії серйозно підірвана. Навіть після таких кроків, спрямованих на захист президента, як «косметичні» кадрові зміни, відставка прем'єр-міністра та пропозиція дострокових парламентських виборів, протести не вщухають, а набирають лише нових обертів.

І так комфортно, як десятиліття до цього, президент Вучич та його оточення більше не почуваються.

Будапешт: протест опозиції проти влади Орбана

15 березня в Угорщині відзначають важливе національне свято: День Революції 1848 року. Угорська революція, як частина загальноєвропейської Весни народів, була придушена австрійськими та російськими військами, проте стала відправною точкою для утворення у 1867 році Угорського королівства (Транслейтанії) в рамках Австро-Угорщини.

Цього року День Революції відзначився діями як з боку влади, так і з боку опозиції.

Разом з тим в Будапешті пройшли протести проти правлячої верхівки, що зібрали кілька десятків тисяч мітингувальників. Основою протестів стала проєвропейська правоцентристська партія «Тиса» («Партія поваги та свободи»). Заснована у 2020 році, вона вперше взяла участь в електоральному процесі на європейських виборах 2024 року й зайняла друге місце після керівної «Фідес», отримавши 7 з 21 угорських мандатів.

Тоді ж, напередодні європейських виборів, головою партії став Петер Мадяр ексчлен «Фідес» (та колишній чоловік Юдіт Варґи, міністерки юстиції 2019-2023 років), який вийшов з партії через незгоду з її політикою. Тепер «Тиса» вважається головною опозиційною партією на парламентських виборах 2026 року, а Мадяр — головним кандидатом у прем'єри, на противагу Орбану.

Згідно з більшістю нинішніх соціологічних опитувань, «Тиса» вже випереджає партію Орбана. Причиною цього є проблеми із здорожчанням рівня життя та втомою від Орбана навіть частини правого електорату. Угорщина має найвищий рівень інфляції серед держав-членів ЄС, а конфлікт з Брюсселем лише підживлює її.

Враховуючи широкий фронт антиорбанівських сил (наприклад, на виборах 2022 року головною опозиційною силою була коаліція «Разом за Угорщину», центром якої були лівоцентристські партії, але в ній взяла участь навіть праворадикальна ксенофобська «Йоббік»), ймовірність широкої центристської коаліції та усунення Орбана від влади через вибори у 2026 році є цілком ймовірним.

Однак і в Угорщині для опозиційних сил існують підводні камені. 15 років панування дали Орбану та його «Фідес» змогу вибудувати свою медійну імперію, акумулювати значні фінансові ресурсм та сформувати лояльну електоральну базу.

Проте, як і в Сербії, принаймні до наступних виборів, угорський лідер теж вже не буде почуватися так комфортно, як протягом багатьох років до цього.