соціалка

Штормове попередження для профспілок.

Наприкінці минулого року було зареєстровано проект Закону (№2681), яким вносяться зміни щодо окремих питань діяльності професійних спілок. Під ним поставили свої підписи 42 (сорок два!) народних депутати України. Минулого тижня з'явилася постанова про прийняття цього законопроекту за основу.

Гліб Колесов
Координатор СД Платформи
Все б нічого, однак запропоновані норми стосуються суттєвих скорочень прав профспілок.

Наприклад, із діючого Закону прибирається слово «вимагати» від роботодавця документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників.

Також із чинного законодавства виключаються різні гарантії та права, які стосуються як утримання профспілок (відрахування коштів підприємствами на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу; обов'язок надавати приміщення профспілкам для провадження своєї діяльності), так і безпосередньо діяльності профспілок у сфері правового захисту своїх членів.

Чому так сталося?

Роками українці спостерігали зрідка як профспілки намагалися відстоювати свої права, подекуди штурмуючи будівлі органів державної влади, виборючи у судах сплату заборгованої зарплати, яка потім ставала багатомільйонним тягарем для роботодавця (див. історію про Аеросвіт), беручи участь у міжнародних акціях солідарності та боротьби за права найманих працівників.

Але, в переважній більшості, громадяни України та якоюсь мірою організовані представники громадянського суспільства саме спостерігали, адже низька зацікавленість у діяльності профспілок та, власне, невисока вмотивованість самих членів профспілок, сприяли слабкому рівню заохочення до вступу та спільних дій у боротьбі за свої трудові права.

Водночас, у медіа, через слабку комунікацію, профспілки згадувалися щороку лише у хаотичному українському порядку денному «зрад» про черговий проект трудового кодексу. Байдуже ставлення до українських профспілок та їх слабка інституційна спроможність не дало можливості протистояти наступу на їхні права. І, як наслідок, у новому складі Верховної Ради України з'являються ті, хто вважає існування профспілок «пережитком радянського минулого».


Чого очікувати?
За рік нової влади було щонайменше три спроби натиснути на трудові права всіх українців. Це сумнозвісні проекти законів: №2708 (про працю) – відкликаний із відставкою уряду Гончарука, № 2445 (про самоврядування медичних професій) та №2584 (про додаткові підстави для звільнень). Останні два проекти погрузли десь на підході до сесійної зали ВР у стосах інших законодавчих ініціатив.

Загроза прийняття таких законів була своєрідним громом, який лунав з різних комітетів ВР, міністерств та вуст найвищих посадових осіб держави, але справжньої грози, поки що, вдавалося оминути.

Натомість, проект Закону (№2681) перебуває на фінальній стадії його ухвалення та потенційно може стати справжнім штормовим попередженням для українських профспілок.

Авторський колектив складається із представників активного крила монобільшості, які прямо зацікавлені у розгляді своєї ініціативи. Тому, ризик втрати профспілками своїх законних прав зростає з кожним днем.

Багато чого залежить і від самих профспілкових організацій. Правда, для злагоджених дій потрібно побороти розбрат всередині та сформулювати належну конструктивну комунікацію з іншими представниками громадянського суспільства.
Чи є шанс зупинити наступ?

Українські профспілки мають власного джокера, а саме: серйозний міжнародний авторитет та підтримка демократичної спільноти світу. Багато членів галузевих профспілок є членами міжнародного профспілкового руху та користуються високим рівнем довіри.

Така міжнародна підтримка, звичайно, може підсилити позиції профспілковців, однак, аж ніяк не гарантує блокування подібних законодавчих ініціатив у майбутньому.

Варто також зауважити, що законопроект №2681 містить численну кількість порушень Конвенцій Міжнародної організації праці (МОП), які є базовими та непохитними запобіжниками від переходу до примусової праці та недемократичного ставлення до працівників.

Натомість історія діяльності МОП знає приклади, коли утиски прав працівників держави-члена МОП (Україна – член МОП з 1954 р.) призводили до економічних та торгівельних санкцій, зменшення інвестицій до країни та навіть світового бойкоту.

Крім міжнародних інструментів є й внутрішні, які подекуди застосовували профспілки, виходячи на протести в урядовий квартал.

Однак, чи допоможуть такі дії врятувати ситуацію та захистити свої законні права, - дізнаємося вже найближчим часом.

Did you like this article?