Все, що потрібно знати про взаємозв'язок релігії та політики США

Бадді vs Трамп

21 січня 2025 року під час традиційного богослужіння в Національному соборі Єпископальної Церкви у Вашингтоні, в якому беруть участь президент і віце-президент, єпископ Вашингтона Маріанна Едгар Бадді у своїй проповіді відреагувала на ініціативи команди Трампа.

У першій частині проповіді єпископ окреслила бачення єдності країни, яка може бути побудована лише на любові до ближнього і до своїх опонентів, повазі до різноманіття та людської гідності. Закінчила вона її такими словами: «Дозвольте мені звернутися з останнім проханням, пане президенте, мільйони людей довірилися вам, і, як ви сказали вчора нації, ви відчули провидіння люблячого Бога… В ім'я нашого Господа, я прошу вас змилосердитися над людьми в нашій країні, які налякані», — заявила вона.

Проповідь Бадді була гомілією — роздумами на актуальну тему, натхнену Святим Письмом. Характерно, що вона не містила прямих політичних гасел або засудження дій президента і була виражена як лагідне прохання, ґрунтуючись на одній із Заповідей блаженства: «Блаженні милостиві, бо вони помиловані будуть».

Після повернення Трампа до Білого дому йому поставили питання про службу, на яке президент відповів, що вона пройшла «не надто вражаюче». «Я не вважаю це гарною службою. Вони могли зробити куди краще», — заявив він.

Пізніше він написав гнівний пост у своїй соцмережі Truth: «Так звана єпископ, яка виступала на Національній молитовній службі у вівторок вранці, була радикальною лівою, яка жорстко ненавидить Трампа. Вона принесла свою церкву у світ політики в дуже негарний спосіб. Її тон був неприємним, вона не була ні переконливою, ні розумною. Вона не згадала про велику кількість нелегальних мігрантів, які прибули до нашої країни та вбивають людей», — написав президент США.

Також Трамп заявив, що єпископ і церква мають перепросити громадськість, на що Бадді відповіла відмовою.

Ця ситуація викликала полярні реакції серед прихильників та противників Трампа серед віруючих. Бадді, людина прогресивних теологічних і політичних поглядів, поставила його в дуже незручне становище.

Атаку на особистий авторитет єпископа Бадді підхопили прихильники Трампа з-поміж Evangelical, розпочавши кампанію в соціальних мережах. Їх головним аргументом стало звинувачення Єпископальної церкви у відступництві та єресі, а також те, що жінка, згідно з уявленнями деяких церков, не може бути допущена до публічної проповіді.

Трішки історії

З моменту свого утворення США стали державою, яка проголосила свободу совісті та віросповідання. Це право закріплене у Першій поправці до Конституції і практично означає невтручання держави в політику релігійних організацій і, навпаки, також гарантує відсутність втручання церкви в державні справи. Це важлива цінність для країни, значну частину населення якої становили релігійні дисиденти з Європи, де в більшості країн панувала політика однієї домінуючої державної церкви, яка часто перебувала під контролем влади.

Переселенці приносили до нових земель свою віру та організовували церковні громади і релігійні організації, які діяли або незалежно від європейських, або, у випадку католицької церкви, достатньо автономно. Вони не піддавалися тиску держави, об'єднуючись за своїми переконаннями та формуючи різні деномінації. На цьому фоні виникали й нові протестантські конфесії, що також об'єднувалися й розділялися. Велику роль в історії США відіграли так звані Великі пробудження — хвилі масового звернення до протестантських церков та зміцнення суспільної моралі.

Незважаючи на відокремлення церкви від держави, взаємозв'язок між ними будується на неписаних традиціях. Наприклад, очікується, що кандидат у президенти США має належати до однієї з християнських релігійних громад і складати присягу на Біблії, навіть якщо релігія не має особливого значення в його житті. Католицька та протестантські церкви досі відіграють величезну роль у сферах освіти, охорони здоров'я та благодійності. У багатьох маленьких містечках та сільській місцевості храми часто є центрами громади. І до сих пір 45% американців стверджують, що релігія відіграє важливу роль у їхньому житті, що безпосередньо впливає на політику та соціальні процеси.

Сучасність

Релігійний ландшафт США характеризується різноманіттям і неоднорідністю. Згідно з дослідженням авторитетного інституту Gallup, 33% американців є протестантами різних конфесій, 22% — католиками, 11% — християнами без зазначення конфесії (це часто представники різних незалежних протестантських груп), 2% — іудеї, 1% — мормони. Нерелігійними є 22%, що свідчить про посилення процесу секуляризації.

Католицька церква є найбільшим релігійним об'єднанням в США. Спочатку її складали нащадки європейських переселенців, зокрема ірландців, італійців і поляків, але сьогодні велику роль у ній відіграє латиноамериканська громада. Крім того, часто можна побачити випадки звернення до католицизму людей з протестантським бекграундом, як це сталося з нинішнім віце-президентом США Джей Ді Венсом. Але тривалий час у політичній еліті католики були представлені на досить низькому рівні. Джо Байден – лише другий президент-католик після Джона Кеннеді. Хоча католицька ієрархія США зберігає консервативні погляди, серед вірян багато таких, хто більше належить до церкви номінально, а політичні уподобання серед них розподіляються майже порівну.

Mainline-протестантизм

Серед протестантів ситуація значно складніша. Вони розділені не лише за віросповіданням, а й за теологічними і етичними тенденціями, які визначають політичні погляди як церковних лідерів, так і звичайних вірян.

З моменту заснування США і до середини ХХ століття найвпливовішими в країні були так звані Mainline церкви. Цей термін американського релігієзнавства описує найбільші деномінації, що мали великий вплив на культурну, освітню та політичну сфери країни. До Mainline входять церкви, як-от Єпископальна церква США, Пресвітеріанська церква США, Об'єднана церква Христа, Американські баптистські церкви США, Об'єднана методистська церква, Євангелічно-лютеранська церква Америки та Християнська церква (Учнів Христа). Це прогресивні церкви, де рівність чоловіків і жінок у служінні є нормою, а лідерські ролі відкриті для гомосексуалів і благословляються одностатеві шлюби.

Проте, з середини ХХ століття Mainline церкви переживають занепад, що виявляється в зменшенні кількості членів. Частково це пов'язано з неприязню консервативних вірян до нововведень в теології та етиці, що змушує їх залишати ці церкви і утворювати нові об'єднання.

Тим не менше, Mainline церкви продовжують відігравати важливу роль у суспільному житті. Наприклад, президенти і віце-президенти США, згідно з традицією, відвідують богослужіння в Національному соборі Єпископальної церкви у Вашингтоні після складання присяги.

Evangelical-протестантизм

Протилежністю Mainline є так звані Evangelical-протестанти. Цю групу об'єднує переконання в непомильності Біблії у всіх питаннях віри та практики, а також неприязнь до нової етики сексуальної поведінки. Їм властивий культурний консерватизм, гомофобія та ксенофобія, а також нехтування питаннями екології. Основні церковні об'єднання цієї групи — Південна баптистська конвенція, п'ятидесятницькі деномінації, методистська Церква Назарянина, Пресвітеріанська церква Америки та інші.

Значна частина Evangelical зосереджена в незалежних, неденомінаційних церквах. Вони розділяються на безліч течій, що теологічно мають між собою дуже мало спільного, але політичні погляди часто є подібними, зокрема через ідеологію релігійних правих, які підтримують політику Республіканської партії.

Дональд Трамп, знаючи про важливість підтримки Evangelical, часто використовує релігійну риторику, змішуючи її з популізмом і націоналізмом. Це допомогло йому здобути підтримку серед цієї групи.

Ситуація в американському протестантизмі не обмежується лише протистоянням між Evangelical і Mainline. Існує також група Moderates — поміркованих протестантів, які обережно ставляться до радикальних змін у моралі, але не підтримують ультраправу політику.

Які паралелі можна провести

Наслідки зрощення церкви та держави ми можемо спостерігати на прикладі Росії, де Російська православна церква за допомогою влади встановила своє домінування і стала пропагандистським інструментом путінського режиму. Інші церкви та релігійні організації змушені мовчати і терпіти активних прихильників агресії проти України серед своїх лав.

Україна — країна, де, як і в США, закріплено свободу віросповідання. На тлі війни є велика спокуса створити в Україні атмосферу для релігійних організацій, де буде ускладненою моральна оцінка дій влади з їхнього боку. Те, що єпископ Бадді мала можливість публічно звернутися до президента і сказати йому неприємні слова, поставивши його у незручне становище, — важливий елемент демократії.

Підтримка реальної, а не лише декларативної, свободи совісті та віросповідання має залишатися важливою частиною прогресивного відновлення країни, оскільки лише в такій атмосфері можливе проведення глибокої дискусії щодо майбутнього суспільства.