Як Фрідріх Мерц зазнав першої політичної невдачі

Хто такий Фрідріх Мерц?

Фрідріх Мерц багатьма вважався спадкоємцем і ставлеником Гельмута Коля на посаді лідера Християнсько-демократичного союзу та кандидатом у канцлери. Але внаслідок внутрішньопартійних інтриг його відтіснила з цієї ролі Ангела Меркель. Мерц на якийсь час пішов із політики й став корпоративним юристом, заробивши багатомільйонний статок.

Після відходу християнських демократів в опозицію, Мерц тріумфально повертається до партії, обирається її лідером і просуває відмову від попередньої центристської політики Меркель на користь праволіберального курсу. Це дозволило блоку ХДС та баварського Християнсько-соціального союзу, на тлі складнощів та невдач правлячої "світлофорної" коаліції Соціал-демократів, Зелених та Вільних демократів (лібералів) очолити рейтинги та знову претендувати на владу в країні.

Виклики міграційної політики

У Конституції Німеччини закріплено право на притулок для людей, життя яких під загрозою на батьківщині. Крім того, держава бере активну участь у програмах з прийняття біженців та надає можливість трудовим мігрантам отримати посвідку на проживання та, при виконанні певних умов, громадянство. Німеччина має розвинену систему допомоги та підтримки здобувачів притулку, біженців та мігрантів, які становлять значний відсоток населення країни. Демографічні умови такі, що країна потребує значної кількості робітників з-за кордону, бо народжуваність серед громадян Німеччини вже давно є вкрай низькою.

Громадянські війни в Сирії та Афганістані та повномасштабне російське вторгнення в Україну створили ситуацію, коли мільйони людей були вимушені шукати безпеки в інших країнах, і сотні тисяч з них приїхали в Німеччину. Це стало викликом для системи надання притулку, соціальної, економічної та безпекової сфери, якім довелося адаптуватися до нових умов.

Ультраправа партія Альтернатива для Німеччини (АдН), яка, зокрема, досить часто підігрує Кремлю, вчергове використовує негативну риторику, пов’язану з інтеграцією біженців задля збільшення власної популярності. І ця стратегія, на жаль, дає певні успіхи. Зараз АдН є другою за популярністю політичною силою в країні. Стосовно АдН демократичні партії проводять політику брендмауера — відмову від формування коаліцій та будь-якого співробітництва, яке означало б реалізацією ультраправими своєї програми та зайняття ними важливих посад.

Теракти та реакція

Після розпаду "світлофорної" коаліції і початку підготовки до нових парламентських виборів Німеччину вразили два теракти: 20 грудня в Магдебурзі на Сході країни і 22 січня в Ашаффенбурзі в Баварії. Перший здійснив вихідець із Саудівської Аравії, що давно живе в країні. У своєму акаунті в соціальній мережі Х він називав себе прихильником АдН і противником ісламу.

В Ашаффенбурзі громадянин Афганістану, якому було відмовлено в притулку і який перебував на обліку через ментальні проблеми, напав з ножем на дітей, які гуляли в парку, вбивши одну дитину і дорослого, який намагалася йому перешкодити. Нападник підлягав депортації, яка так і не була здійснена.

Розслідування з обох справ тривають, але вони виявили вразливість системи безпеки та неповороткість міграційних служб. На цьому фоні антимігрантська риторика ультраправих посилилась, а комунікація уряду з суспільством залишила бажати кращого.

Ініціативи Мерца

Щоб спробувати перехопити ініціативу у АдН та показати себе, як лідера, що здатен діяти рішуче, Фрідріх Мерц та ХДС/ХСС винесли на голосування до Бундестагу резолюцію щодо необхідності посилення контролю над міграцією та запропонували ухвалити законопроект з популістичною назвою “Про обмеження міграційного потоку” із закликом до інших партій підтримати цю ініціативу.

Резолюція не має сили закону і є лише зверненням депутатів до уряду вчинити конкретні дії, що входять до його повноважень. Серед запропонованих кроків були введення постійного контролю документів на кордоні Німеччини та посилення санкцій проти тих іноземців, яким відмовлено в притулку та тим, що скоїли злочини. Перший пункт є прямим порушенням європейського законодавства та норм Шенгенської угоди. Тому його імплементація з самого початку була нереалістичною, а сама резолюція — не більше ніж передвиборчим кроком. З самого початку проти неї виступили Соціал-демократи, Зелені та Ліві.

Проте резолюцію було прийнято з дуже невеликою перевагою голосами депутатів від ХДС/ХСС, Вільної демократичної партії та АдН, що стало першим прикладом де-факто порушення брендмауера на національному рівні. Ультраправих навіть не зупинила різка критика їхньої партії у преамбулі документу. Проте особливо дивно виглядала підтримка з боку вільних демократів, які в своїх програмних засадах ставлять наголос на правах людини та євроінтеграції.

Реакція на голосування

Голосування за резолюцію було сигналом про те, чи зможе Мерц заручитися підтримкою депутатів Бундестагу для прийняття міграційного закону. Законопроект включав ініціативи щодо посилення повноважень поліції, а також заборону на возз'єднання сімей з людьми, які перебувають під захистом держави. Прийняття закону могло б підсилити ультраправих та погіршити умови життя іноземців, які перебувають у країні легально, працюють та сплачують податки — а такі становлять більшість. До того ж, це створило б проблеми у відносинах з ЄС та країнами, що в нього входять. Минулого року на рівні ЄС вже був прийнятий та погоджений пакет мір щодо регулювання міграції, так званий GEAS, який має бути імплементований всіма країнами-членами до 2026.

Спільне голосування з ультраправими та рішучість Мерца викликали хвилю масових протестів під гаслами необхідності збереження політики брендмауера, захисту прав людини та протистояння впливу ультраправих. Проти законопроекту висловилися регіональні уряди Берліна і Шлезвіг-Гольштейна, очолювані християнськими демократами — їхня позиція є важливою для затвердження закону Бундесратом, федеральним органом, який представляє інтереси федеральних земель. З критикою виступили Ангела Меркель, яка все ще зберігає в партії певний вплив, а також Католицька та Євангелічна церкви.

Але Мерц був непохитний. Його рішучість підсилювалася тим, що законопроект погодилися підтримати депутати з популістського Союзу Сари Вагенгкнехт, які утрималися на голосуванні за резолюцію, завдяки чому шанси на ухвалення зросли, навіть без голосів правлячих партій.

31 січня після бурхливих дискусій і кількох спроб відправити законопроект на доопрацювання, голосування все ж таки відбулося. І воно виявилося провальним для ініціативи Фрідріха Мерца. «За», як очікувалося, проголосувала більшість фракцій ХДС/ХСС, ВДП, АдН, групи ССВ та незалежних депутатів. «Проти» були соціал-демократи, зелені та ліві. Результат зумовлений неучастю у голосуванні 16 депутатів від ВДП та 12 християнських демократів — саме їх голосів не вистачило для ухвалення закону.

Наслідки

Головним наслідком подій цього тижня стала ерозія брендмауера. Готовність двох демократичних партій голосувати разом із ультраправими на національному рівні навряд чи сприяє довірі до них із боку інших. Формально, заборона на подібну співпрацю у ХДС/ХСС та Вільних демократів зберігається, але тепер їхні потенційні партнери з лівого флангу обґрунтовано побоюватимуться подібних ситуативних голосувань з АдН у майбутньому.

Провал голосування за законопроект став ударом по репутації Фрідріха Мерца. Він продемонстрував себе вкрай імпульсивним політиком, посереднім переговірником, його рішення були недалекоглядними та вузько партійними. Для людини, яка претендує на роль канцлера найбільшої економіки Європи, такий підхід є досить сумнівним.

Передвиборча кампанія в Німеччині стає все більш напруженою. Партії політичного центру, з одного боку ХДС/ХСС та ВДП, а з іншого СДПН та Зелені обмінювалися жорсткими звинуваченнями, що ускладнить для них формування спільної коаліції. Це зменшує шанси створення стабільного уряду. На тлі російської агресії, непередбачуваного Трампа, економічної стагнації, прослідковується цілий комплекс проблем, які доведеться комусь вирішувати.

Як на цю ситуацію відреагують виборці, вже дізнаємось зовсім скоро. А тим часом, політична боротьба в Німеччині лише загострюється.