«Екологія. (Не)реальні прогресивні зміни»

У чистому морі

Завдяки дієвій екологічній політиці Нідерланди вважаються однією з найчистіших країн Європи. Політики цієї країни часто впроваджують нові природоохоронні ініціативи у ЄС. Для прикладу, Єврокомісаром у галузі екології є представник соціал-демократів Франс Тімерманс. Екс-міністр закордонних справ Нідерландів став ініціатором спільного для країн ЄС проєкту Кліматичної угоди. За проєктом, до 2050 року ЄС має витратити близько 3 трлн євро на зменшення викидів парникових газів на 50-55%. А також перетворити Європейський інвестиційний банк, що нині допомагає економічному розвитку більш відсталих країн ЄС, у, так званий, Європейський кліматичний банк.

Також у Нідерландах знайшли спосіб очистити океани. Система збору сміття винахідника Бояна Слата "The Ocean Cleanup" вже очистила води поблизу Великої тихоокеанської сміттєвої плями.

The Ocean Cleanup — це 600-метрова система очищення океану, що збирає з поверхні води пластик, рибальські сітки та мікрочастинки сміття. Про Ocean Cleanup вперше заговорили у 2013 році. Із того часу технологію переробляли тричі, адже під час тестувань виникали несправності. Система не встигала за течією, не утримувала пластик, а одного разу від неї відламалась деталь. Але зараз The Ocean Cleanup успішно очищує води океану.

Як The Ocean Cleanup працює?

Принцип роботи системи доволі простий. Це довгий пластиковий бакен (плавучий знак), який доправляють до місця, що потребує очистки. Далі бакен пливе за течією, підхоплюючи пластик. Через певний час екологи забирають виловлене сміття та відправляють його на переробку.

The Ocean Cleanup оснащений супутниками та сенсорами, які повідомляють про місце перебування системи. Сміття може утримуватися декілька місяців, поки його не відвантажать. Система очищення – автономна та використовує природні сили океану для виловлювання пластику. Бакен виловлює фактично всі відходи – від автомобільних покришок до стружки з пластику, не порушуючи морського життя.

Нині засновник стартапу The Ocean Cleanup планує повністю очистити світовий океан від пластику.

Вода, придатна для пиття

Досить складно зберігати чистоту річок, які протікають через великі міста. Однак у Польщі змогли не лише очистити води Вісли, а й зробити їх придатними для пиття навіть у столиці.

У 2004 році Польща вступила до ЄС. Однак, через сильне забруднення Вісли ЄС мало не оштрафував Польщу на 800 млн злотих. Штраф скасували за умови, що міська влада Варшави модернізує очисні споруди міста та приведе їх до європейських стандартів.

Модернізація тривала чотири роки. До початку реалізації проєкту очисні споруди столиці Польщі фактично не відрізнялися від теперішніх очисних споруд Києва. Модернізація обійшлась полякам у 500 мільйонів євро. Євросоюз виділив 200 мільйонів, а решта коштів — це бюджетні гроші та позики у Європейського інвестиційного банку.

Оновлену систему очищення назвали "Чайка". Щодня вона очищує до 436 тис. м³ стоків, а за рахунок біогазових установок з'явилася можливість повністю забезпечувати власні потреби в опаленні та наполовину – електроенергії.

Принцип роботи "Чайки"

Очистка стічних вод складається з двох етапів – механічного та біологічного. Спочатку всі стоки проходять через спеціальні ґрати, що затримують велике сміття. Потім із води забирають нафтопродукти у, так званих, пісколовках. Далі стоки скеровують у 6 відстійників, де усувають різні суспензії та забруднення.

Із відстійників стічні води скеровують на біологічну очистку. Очищають води за технологією BioDenipho, яка передбачає використання активного осаду. До такого осаду додають мікроорганізми, які знищують у воді біогенні сполуки фосфору та азоту. Якщо ж механічної та біологічної очистки недостатньо, до води додають спеціальні хімічні сполуки. А відходи, отримані в процесі очистки, спалюють на Станції утилізації стічних вод, також збудованій у ході модернізації. Завдяки оновленій системі очисних споруд Варшави, води Вісли є придатними для купання та пиття.

"Чайкою" вже зацікавились у Львові. Проте зазначають, що наразі така система очистки води надто дорога для України.

Яка вона, розумна вирубка лісу?

Німеччина вважається однією з найбільш "зелених" країн Європи. Однак ще у 90-х у Німеччині велась дискусія щодо загрози вимирання лісів через викиди з АЕС. Тому у 1998 році Соціал-демократична партія Німеччини у коаліції з партією "зелених" пролобіювала зміни до законодавства, за якими до 2022 року у Німеччині мають закрити всі АЕС. Зміни стосувались і посилення відповідальності за незаконні викиди та вирубку лісу.

Організована вирубка лісів


Деревообробна галузь у Німеччині — потужний сектор економіки, у якому працює понад мільйон людей. Щорічний оборот цієї галузі сягає близько 170-180 млрд євро.

Щорічно у Німеччині вирубують 76 млн м³ лісу. Але при цьому виростає значно більше — близько 122 млн м³ лісу. Скільки і де можна вирубати — вирішує "лісовий розпорядник". Він контролює різноманіття видів, вік дерев, зростання та запас лісових ресурсів.

Майже половина лісів Німеччини перебувають у приватній власності різноманітних фондів, церков, фірм та фізичних осіб. Проте заборонено вирубувати дерева навіть на приватній території. Спочатку слід отримати дозвіл у місцевих органів влади. Вони мають впевнитися, що дерево не знаходиться під охороною. Штрафи за незаконну вирубку сягають сотень тисяч євро.

У деяких федеральних землях заборонено розводити вогонь у лісах із березня по жовтень, а у багатьох така заборона діє цілий рік. Розмір штрафів за паління чи розведення вогню в лісі регулюється місцевою владою. Зазвичай це 80-100 євро. Для прикладу, у Берліні розмір штрафу залежить від погодних умов: чим спекотніше — тим більший штраф. Збирати лісові ягоди, гриби чи квіти дозволено, але в невеликій кількості.

Після лісових пікніків важливо прибирати за собою сміття. Якщо цього не зробити — можна отримати штраф до 500 євро.

До речі, німці навіть примудрилися порахувати всі свої дерева. За даними останньої інвентаризації лісів, у країні росте приблизно 90 мільярдів дерев.

Суворе законодавство та система штрафів принесли свої результати. Сьогодні Німеччина є лідером за кількістю лісів у Європі.

Дихати у великому місті

Жителі великих міст часто скаржаться на якість повітря. Незалежно від рівня розвитку країни, усі великі міста потерпають від надмірної загазованості та промислових викидів. Значно гіршою є ситуація в країнах, де економічний розвиток важливіший за екологічну безпеку, як у Китаї, наприклад.

Екологічна політика у цій країні є досить слабкою через динамічний розвиток промисловості. До того ж контроль за виконанням законів щодо захисту довкілля покладений на місцеву владу, яка може "закрити очі" на діяльність певних підприємств. Коли ж у великих містах стало "нічим дихати" — китайська влада збагнула, що ситуація критична та звернулася до науковців.

Так, у 2015 році в одному з найбільших китайських міст Сіані побудували 100-метрову очисну вежу Xian smog tower за проєктом Китайської Академії наук. Лише за три місяці роботи вежі на площі в 10 км² забруднення повітря зменшилось на 15%.

Як вежа очищує повітря?

Навколо очисної вежі побудовані теплиці, що всмоктують повітря з вулиці. А завдяки електриці від сонячних батарей, повітря нагрівається та піднімається вверх вежею, де проходить 5 ступенів очистки. Після очищення повітря повертається до атмосфери. За роботою Xian smog tower постійно слідкують науковці завдяки станціям моніторингу повітря. Учені переконані, що за допомогою подібних інновацій можна повністю очистити повітря у містах.

До речі, таку ж систему очищення повітря пропонували встановити у Києві. На сайті Київської міської ради еко-активісти створили петицію з проханням побудови очисної вежі. Однак необхідної для розгляду кількості голосів петиція так і не набрала.

Нині Київ перебуває на 49 місці у світовому рейтингу за індексом якості повітря QIAir.

Жителям української столиці створили спеціальний телеграм-бот, що моніторить якість повітря у кожному районі міста. А коли повітря надто забруднене — бот попереджає про небезпеку і рекомендує утриматись від довгої прогулянки та зачинити вікна.

Проте такий бот може лише попередити про небезпеку, але не вирішить самої проблеми.

Життя та сміття

Сміття — це проблема кожної української громади. Побутові відходи фактично не переробляють, а навіть відсортоване сміття часто опиняється на звалищі. Однак можна не лише жити без звалищ, а й заробляти на відходах. Так, як це робить Швеція.

У Швеції на переробку потрапляє 99% всього сміття. Із перероблених відходів виготовляють паливо та сировину для виробництва. 50% відходів витрачається для генерації енергії, 35% — для переробки. Щороку шведи спалюють 7 млн тонн відходів, четверту частину яких імпортують із інших країн. Звісно, це не безкоштовно. Країни-експортери сміття сплачують Швеції за переробку своїх відходів.

А от в Індії боротися з пластиковими відходами вирішили на законодавчому рівні. У 2018 році тодішній прем'єр Індії Нарендра Моді пообіцяв, що до 2022 року в країні повністю відмовляться від використання одноразового пластику. Він також ініціював партнерство між ООН та Всеіндійською керуючою радою "зеленого етикету" (Indian Board of Control to 'green cricket'), пообіцявши очистити від сміття понад 100 національних історичних пам'яток.

Утилізувати вже наявне сміття у Індії вирішили досить креативно. Так, із використаного пластику в країні прокладають дороги. У 2002 році професор хімії Інженерного коледжу Тіагараджара в місті Мадурай Раджагопалан Васудеван розробив дорожнє покриття з використаного пластику, він проклав дорогу поблизу свого коледжу. А переконавшись в якості таких доріг, запропонував свою технологію очільникам міста.

Нині в Індії з переробленого сміття прокладено 100 тисяч км доріг. Пластик міцніший за звичайний асфальт, більш безпечний для середовища і дозволяє заощадити на бітумі. Використання переробленого пластику для будівництва доріг не лише зменшує кількість сміття, але й створює нові робочі місця.

Як виготовляють "пластикові" дороги?

Сировиною для таких доріг може бути будь-який вид пластику. Спочатку відходи сортують, далі очищають, висушують і подрібнюють. Подрібнений пластик змішують і плавлять при температурі близько 170 °C. Потім у розплавлений пластик додають гарячий бітум. Після змішування суміш укладають, як звичайний асфальт. На кожен кілометр такої дороги витрачається 1 тонна пластикових відходів.

"Пластикові" дороги міцні, а термін експлуатації у 3-5 разів довший, ніж у звичайного асфальту. Зараз Раджагопалана Васудевана називають " пластиковою людиною Індії", а його технологію використовують також в інших країнах.