Молодь та війна

Молодь як рушійна сила повоєнної відбудови України

Повномасштабне російське вторгнення в Україну триває вже понад рік, проте дискусії на тему ліквідації наслідків війни ведуться з перших її місяців. Однією з найболючіших тем стало кадрове питання: хто має будувати «нову» Україну з урахуванням тенденцій сучасності? Зміна геополітичної архітектури, криза системи світової колективної безпеки і потреба її реформування, структурні перетворення у внутрішній політиці – з усіма цими викликами вже стикається українське суспільство і насамперед політичне керівництво. Як їх подолати і поставити державу на шлях розвитку, не втрачаючи лідерської позиції серед європейських країн?

Не викликає сумніву твердження, що саме молодь як найбільш проактивна частина громадськості, використовуючи різноманітні канали комунікації (передусім соціальні мережі), змогла об'єднатись і миттєво акумулювати ресурси для допомоги державі перед обличчям ворога. У діджиталізованому та глобалізованому світі, де немає фізичних кордонів, інформація розповсюджується за лічені секунди.

Завдяки цьому інструменту громадські активісти та інші небайдужі громадяни поширюють новини про ситуацію в Україні, висвітлюють трагічні історії знайомих та свої власні, відкривають збори на допомогу військовим та постраждалим тощо. Чимало громадських та політичних діячів, молодих науковців, бізнесменів переорієнтували свою діяльність відповідно до вимог воєнного часу – вступ до лав ЗСУ, волонтерство, дослідження витоків російсько-української війни, боротьба з російською пропагандою, відкриття центрів допомоги постраждалим тощо. Це створило міцний фундамент української незламності, каталізатором якої виступила саме молодь.

Наведене підтверджується й результатами дослідження, проведеного аналітичним центром Cedos і дослідницькою агенцією Info Sapiens, згідно якого частка молоді, що займається волонтерством, зросла з 20% до 42%, а частка молоді, що виїхала з країни та бажає повернутись - становить 76%. При цьому, молодь є одностайною в підтримці територіальної цілісності (86% опитаних), вступу до ЄС (85% опитаних) та НАТО (80% опитаних).

У контекстіцієї теми доречно зазначити про громадянську позицію української молоді, зокрема підлітків. Не маючи великого життєвого досвіду, з часткою наївності та уразливості до незвичних їм обставин, підлітки виражають більше оптимізму та ентузіазму стосовно майбутнього України і свого власного. Як не дивно, але відсоток молодих людей, які виражають бажання самореалізовуватись в Україні зріс, порівняно з минулорічною ситуацією. За результатами опитування, проведене компанією Kantar серед підлітків 13-19 років з усієї України, 95% юних громадян вірить у перемогу України, при цьому 70% хоче навчатися та жити в Україні. Що дійсно вражає, 90% підлітків висловлюють бажання бути корисними Україні, 43% з них вже долучалися до волонтерства.

Слід звернути увагу на те, що до перешкод, пов'язаних з пандемією COVID-19 (дистанційна освіта та робота, дефіцит живого спілкування), додалися ще постійні повітряні тривоги, ракетні обстріли, нестабільний мобільний зв'язок та Інтернет, катастрофічна ситуація з електропостачанням. Важко не погодитись, що низка цих проблем пригнічує моральний стан будь-якої людини, незалежно від віку, статі, соціального статусу, світогляду тощо. Хоч на перший погляд здається, що сукупність перелічених факторів паралізує планування майбутнього в молоді, зважаючи на питання освіти та працевлаштування, реальна картина постає геть інакшою. Наразі 67% юних громадян України усвідомлюють, ким вони хочуть стати, 93% - все одно вірять у себе та свої сили, 90% - вважають, що докладають достатньо зусиль для своєї самореалізації.

Залученість у відбудову України має розпочинатися із відчуття необхідності власної участі в цьому процесі, з бачення своєї ролі та сфери діяльності. Значна частина української молоді заявила про себе саме після початку повномасштабного вторгнення. Утворилися нові громадські організації, які опікуються гуманітарною допомогою та реабілітацією постраждалих, центри ініціативної та творчої молоді, тисячі громадян знайшли себе у волонтерстві, у військовій справі або мають намір почати політичну кар'єру. Не можна не сказати про просвітницьку роботу українських блогерів, лідерів думок та звичайних освічених громадян, які не можуть стояти осторонь, коли серед населення наскрізь простежуються наслідки російської пропаганди, залишки радянських шаблонів та відсутність критичного мислення. Треба визнати, що саме молодь є найбільш прогресивною, ініціативною та обізнаною у світових тенденціях категорією населення завдяки технологічним можливостям та швидкій адаптивності до нових умов життя. Зрештою, позитивним сигналом в цьому світлі є бажання більшості опитуваних (72%) долучатися до процесу відновлення у своїй громаді.

Авжеж держава зацікавлена розвивати та використовувати потенціал молодих людей, які працюватимуть на благо країни під час та після війни. Підтвердженням цьому слугує Стратегічний план діяльності Міністерства молоді та спорту України на 2023 - 2025 роки, у якому однією зі стратегічних цілей визначено «створення умов для реінтеграції, адаптації, соціалізації та розвитку молодих осіб, які належать до різних груп, та їхньої участі у відновленні країни». За ним передбачається забезпечення доступу молоді до актуальних програм та послуг, що надаються молодіжними центрами/просторами, організаціями та фахівцями, що працюють з молоддю. Можна резюмувати, що виконавчі владні структури держави опікуються кадровим питанням повоєнної відбудови України, адже рано чи пізно всі посади в країні будуть обіймати нові обличчя, тому треба заздалегідь сприяти їх підготовці та мобілізувати ресурси.

Ще одним позитивним моментом є набрання чинності Законом України "Про засади молодіжної політики", який передбачає правові гарантії для молодіжних рад та організацій, запровадження фінансування молодіжних проєктів через Український молодіжний фонд.

Наразі Український молодіжний фонд є офіційно створеним, його наглядова рада затверджена відтак фінальним акордом має стати запуск кампанії з подання проєктів молоддю, що стало можливим за рахунок коштів міжнародних донорів. Важливо, щоб при відборі проєктів враховувалась як думка незалежних експертів, так і самої молоді, адже інструменти партисипації сприяють її ширшому залученню на різних рівнях.

Подібним прикладом може слугувати Всеукраїнський громадський бюджет, над запровадження якого наразі працює уряд. Завдяки додатку "Дія" громадяни зможуть підтримати регіональні інфраструктурні проєкти, що сприятиме розвитку електронної демократії та контролю платників податків за використанням бюджетних та міжнародних ресурсів.

На місцевому рівні партиципаторні практики фінансування молодіжних проєктів вже апробовані, про що свідчить досвід функціонування громадського бюджету в Києві, Львові, Чернігові, Кривому Розі тощо. В ряді громад були запроваджені шкільні громадські бюджети, що сприяло залученню учнівської молоді до розподілу бюджетних коштів.

У грудні 2021 року в наймолодшому місті Славутичі на Київщині було затверджено молодіжний громадський бюджет, в рамках якого за допомогою електронної платформи молодь від 12 до 17 років мала можливість підтримати шкільні та міські молодіжні проєкти. Такий підхід, що об'єднує громадські та шкільні бюджети, мав би сприяти розширенню світогляду молоді, залученню її до розвитку інфраструктури не лише на шкільному, але й на міському рівні. Однак, у зв'язку з російською агресією місто втратило значні джерела бюджетних надходжень, у зв'язку з чим фінансування такої програми наразі унеможливлено.

Вбачається, що молодь, у силу своєї енергійності та патріотичної налаштованості, відкрита до залучення до процесу відновлення в різних галузях суспільного життя. Водночас, таке залучення має супроводжуватись більш ширшою підтримкою заходів неформальної освіти та волонтерства з визнанням їхніх результатів в системі формальної освіти, залученням школярів в системі професійно-технічної та профільної освіти до економічних процесів із справедливою компенсацією витраченого часу, розвитком мережі молодіжних центрів та просторів у громадах, впровадженням програм фінансування молодіжних проєктів на національному та локальному рівнях із застосування елементів електронної демократії.

На жаль, на здійснення цих та інших заходів в Україні відсутнє належне фінансування, у зв'язку з чим особливої ваги набуває стала міжнародна підтримка молодіжних ініціатив, особливо на локальному рівні та у співпраці з органами місцевого самоврядування. Очевидно, що такий симбіоз сприяв би не лише розвитку молодіжної політики та залученню молоді до суспільно-політичного життя, а й процесам децентралізації та європейської інтеграції на локальному рівні.