#Молодь важлива

Вплив, якого зазнала наша молодь через повномасштабну війну, включає кілька основних аспектів:

• Послаблення інституцій і проектів через безпекові та економічні ризики. Так, частина молодіжної інфраструктури досі зруйнована або знаходиться в окупації, а вцілілі молодіжні центри і простори вимушені дотримуватися додаткових безпекових заходів. Окрім того, багато молодих талантів стали внутрішньо-переміщеними особами або знайшли притулок за кордоном, що дестабілізує стан молодіжної роботи в країні. Такі обставини сповільнюють будь-який розвиток, адже молодіжним працівникам доводиться видумувати все нові і нові способи, як не дати цій сфері вимерти через повномасштабну війну.
  
  
• Молодь і влада. Досі молодь не має основоположного впливу на державу, як на рівні центральних органів виконавчої влади, так і в своїх громадах та областях. Хоча за останні роки саме молоді люди проявили себе ледь не найактивнішими учасниками суспільства - масово стали на захист країни, долучилися до волонтерства і гуманітарної підтримки населення, заснували безліч нових ініціатив, і навіть долучилися до служби державі або місцевому самоврядуванню. Отож, молоді люди точно заслужили бути голосом суспільства перед державою та мати посилені інструменти впливу на прийняття рішень, як одна з найактивніших суспільних груп та найбільша демографічна група України.
  
  
• Психологічний стан і ментальне здоров'я. Молоді люди отримали і продовжують отримувати психічні і ментальні розлади в умовах сьогодення. Подекуди це потребує клінічного втручання, але здебільшого починається з браку моральної підтримки і можливості бути почутими. Особливо важливою така підтримка є для молодих військових та ветеранів, волонтерів, внутрішньо переміщених осіб та молодіжних працівників.
  

Однак, попри наявні складнощі, викликані російською агресією проти України, молоді люди лише посилюють своє бажання долучатися до процесів відновлення. В той же час, фактична їх залученість залишається на рівні, не вищому за статистичну похибку.

Отож, наведемо кілька способів, які допоможуть залучити більшу кількість вже й так зацікавлених молодих людей до відновлення на засадах справедливості та посилити їх стійкість:

• Розуміння поняття відновлення та системи функціонування держави і місцевого самоврядування молодими людьми. Безперечною потребою для нової української держави буде кадровий потенціал якісних службовців і управлінців, які опиратимуться на європейські цінності. Саме тому діючі проекти з неформальної освіти для молоді на теми державного і публічного управління мають масштабуватися та поширюватися в багатократних розмірах. Серед них окремим пріоритетом, в розрізі української євроінтеграції, має виступати і підвищення обізнаності молодих людей в демократичних, репрезентативних та виборчих процесах, функціонуванні політичних партій та неурядових організацій, базове розуміння політичної культури Західного зразка.
  

• Підвищення суспільної уваги до молодіжного компоненту. Так, на сьогодні держава і більша частина суспільства погоджується з тим, що першим викликом перед Україною є повномасштабне російське вторгнення, а другим - значний рівень корупції. Однак, суспільством не допускається логічний зв'язок цих та інших нагальних проблем України з розвитком людського капіталу. Така увага має поширюватись у вигляді залучення молоді до прийняття рішень, активнішої інформаційної повістки "від молоді і для молоді" серед українського інфопростору, який активно реагує на зміни воєнного характеру чи нові корупційні скандали і паралельно з цим зовсім не підсвічує питання молоді, хоча без участі цієї групи наврядчи вийде перемогти у війні або побудувати прозору доброчесну країну на засадах справедливості.
  

• Локальні ініціативи та регіональна молодіжна політика. Як правило, першу "точку дотику" щодо активізму, розкриття свого потенціалу або отримання нових навичок - молоді люди очікують отримати саме в громаді, де вони проживають. Однак, далеко не всі громади можуть надати такі послуги: відчувається значний брак молодіжних центрів та просторів, прийнятих молодіжних програм чи бюджетів громадської участі та інших інструментів розвитку людського капіталу.
  
  

Першочерговим стейкхолдером від успішного розвитку молодіжного компоненту є держава, яка може отримувати як кадрове посилення за рахунок молодих талантів, так і економічне зростання за рахунок виваженої політики щодо молоді. Паралельно з цим, вигодонабувачем є й українське суспільство в різних елементах, які можуть проявлятися непрямим шляхом, як наприклад зменшення вуличної злочинності там, де з'являється молодіжна інфраструктура. Отже, осіб та організації, які можуть сприяти розвитку вищезгаданих напрямків, можна описати наступним чином:

• Компонент неформальної освіти задля розвитку кадрового капіталу серед молоді, який вже активно поширюють неурядові організації - чудовий приклад послуг, які держава може делегувати громадянському суспільству, на кшталт делегування соціальних послуг в країнах Західної Європи. Маючи широко розвинене громадянське суспільство, держава цілком може покладати на нього частину обов'язків з розвитку людського капіталу, разом з фінансовою підтримкою таких проектів. Однак, частину освітніх потреб молоді мають забезпечувати і заклади освіти, починаючи з середнього рівня та продовжуючи вищою освітою. Зокрема, це може стосуватися і посилення громадянської освіти, базових політичних знань та розуміння демократичних процесів, які досі не пріоритезуються в системі формальної освіти, рівно як і недостатньо залучається досвід країн Євросоюзу щодо формування політичної культури в суспільстві через освітній компонент. Також, розкриття кадрового потенціалу молоді доцільно формувати через програми стажувань в центральних органах виконавчої влади - які, наприклад, вже самостійно реалізовують НАБУ, НАЗК, МЗС, ОПУ та інші владні інституції. Така практика має стати централізованою та забезпечуватися всіма без виключення центральними органами виконавчої влади.

• Основним гравцем задля підвищення суспільної уваги до розвитку нашої молоді має стати журналістська спільнота. Адже, будучи "третьою владою", журналісти можуть привертати суспільну увагу до дійсно важливих сфер. Прикладом цього можуть бути інформаційні кампанії та сюжети про молодих українців, які долучаються до відновлення вже зараз, активніше освітлення державних рішень і реформ у сфері молоді тощо. Також важливим суб'єктом привернення уваги суспільства є держава, зокрема Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України, Міністр закордонних справ України та інші урядовці, які можуть збільшити кількість доповідей міжнародним партнерам щодо потреб української молоді, так само як і збільшити кількість законодавчих та урядових актів, які приймаються задля розвитку саме цієї групи (та, як правило, дуже зрідка потрапляють у будь-які порядки денні).

• Належний рівень підтримки молоді в громадах мають забезпечувати органи місцевого самоврядування - як мінімум, створюючи молодіжні ради, започатковуючи молодіжну інфраструктуру, молодіжні програми, бюджети участі, як базові інструменти локальної молодіжної політики. Така робота може вестися місцевим самоврядуванням також і з залученням представників соціально-відповідального бізнесу, адже приклади такого партнерства вже можна знайти по різних закутках країни. Саме представники місцевого самоврядування мають розуміти значимість молодіжної політики в громадах, адже вона одночасно підвищує і податкові надходження в місцеві бюджети, створює сприятливий інвестиційний клімат, туристичну привабливість і не тільки.
  

Підсумовуючи, можна сказати, що молодь без відновлення - знайде свій розвиток. Але справедливе відновлення без молоді - неможливе.