Чому українські суди під прицілом у ЄС?

Питання й… питання щодо судової реформи

У звіті від 8 Листопада 2023 року, яким Європейська Комісія (далі – ЄК) рекомендувала почати переговори з Україною щодо вступу до ЄС, серед іншого було відзначено певні успіхи щодо стану реалізації судової реформи. Зокрема ЄК позитивно відреагувала на завершення конкурсів до Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), які дозволили розблокувати процес добору суддів, нестача яких особливо відчувається в регіонах, де, для прикладу, в чотирнадцяти судах взагалі відсутні судді.

Проте, вже початок конкурсів поставив під сумнів його кінцеву успішність. На зайняття 550 вакантних посад в апеляційних судах заявки подали всього 2074 особи, що є меншим показником, аніж чотири людини на місце, в той час, як організатори конкурсу очікували від трьох до п'яти тисяч заявок.

Ще більш критична ситуація з конкурсом на зайняття посад в місцевих судах. ВККС оголошено добір на 560 вакансій суддів місцевих судів серед осіб, які знаходились у суддівському резерві, проте бажання стати суддею виявили лише 507 кандидатів. Водночас частина з них надалі навіть не прибула на співбесіду. Отже, в середньому на посаду судді місцевого суду претендує менше однієї особи.

Така мала кількість охочих може вказувати на те, що потенційні кандидати не вірять в реальність намірів кардинально змінити систему і в об'єктивність такого конкурсу. Відповідно, деякі претенденти не мають бажання витрачати свій час на те, щоб поповнити у підсумку статистичні показники. Таким чином, не досягається мета конкурсу – відібрати найкращих з найкращих. Якщо велика кількість потенційних кандидатів вирішили не брати участь, то й велика ймовірність того, що середній рівень призначених суддів буде нижчим, аніж міг би бути.

Додатковим червоним прапорцем є вже трохи призабутий в суспільстві факт того, що у колишнього голови Верховного суду Всеволода Князєва знайшли чорнові записи, в яких були зазначені прізвища кандидатів у члени ВККС (яка і відповідає за проведення вищевказаного конкурсу) з відмітками та коментарями, що об'єктивно вказує на намагання Князєва (а скоріш за усе й певних інших посадових осіб) вплинути на відбір членів ВККС.

І хоча тоді правоохоронні органи запевнили, що жодного впливу не було, професійна юридична спільнота скептично ставиться до таких пояснень, адже вони були надані вже через кілька днів після оприлюднення «записок». А цього часу об'єктивно не може бути достатньо для проведення якісної перевірки.

Можливо, все ж таки, варто було більш прискіпливіше провести перевірку фактів можливого втручання, адже саме ці люди відбиратимуть сотні суддів?

Якщо припустити, що не всі члени ВККС можуть бути незалежними, то виникає питання, яким чином поточна реформа узгоджується із зобов'язаннями України в рамках процесу вступу до ЄС. І наразі такі побоювання небезпідставні, оскільки до складу ВККС таки було призначено значну частину кандидатів, чиї прізвища фігурували в записках Князєва з позначкою «+».

Ще один фактор занепокоєння, знову ж таки, пов'язаний із Верховним судом та його колишнім головою, точніше - його справою. Під час проведення обшуків у, окрім самого Князєва, у не менш як трьох суддів знайшли гроші, які передавалися Князєву, як хабар. Але до цього часу жодному з них не повідомлено про підозру.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура стверджує, що для повідомлення про підозру вказаним суддям не вистачає доказів, проте адвокати зазначають, що в інших корупційних справах антикорупційна прокуратура притягала до кримінальної відповідальності й за набагато менш вагомих доказів, ніж мічені грошові кошти знайдені у квартирі потенційного співучасника.

Аналізуючи судову реформу, не можна залишити поза увагою таку значущу подію, як ліквідація Окружного адміністративного суду м. Києва (ОАСК). ОАСК – це суд, до компетенції якого належав розгляд скарг на рішення державних органів, що знаходяться у м. Києві, в тому числі Президента та Кабінету Міністрів.

Ліквідація, як пояснювалось, пов'язана з фактами, начебто, масових зловживань та корупції з боку голови та окремих суддів цього суду. І хоча встановлення причетності вказаних осіб до інкримінованих злочинів – справа слідчих, більшість юристів сумнівається у правомірності ліквідації самого суду.

Таке рішення на думку юристів є сумнівним з правової точки зору, адже інші судді, які не фігурують у справі голови, не повинні втрачати роботу, і можна було просто замінити фігурантів справи іншими суддями та продовжувати розглядати справи.

Водночас розгляд усіх справ, які перебували в суді фактично паралізований, адже усі справи ОАСК були передані на розгляд Київського окружного адміністративного суду, який до того розглядав тільки справи щодо владних органів Київської області. Мова в цьому випадку йде про десятки тисяч справ про перерахунок пенсій, скасування незаконних рішень податкових та інших органів контролю. При цьому, лише фізична передача справ з одного суду до іншого через їх значну кількість триватиме приблизно кілька років, а їх розгляд може затягнутись на десятиліття, що врешті може призвести до значних компенсацій за позовами до Європейського суду з прав людини через тривалий розгляд справ.

Чергова судова реформа, на жаль, вкотре не проходить так, як цього хотілося б. Тому усі позитивні оцінки з боку міжнародних партнерів, скоріше, є авансом і вірою у спроможність України досягнути позитивних результатів реформ. Проте, під час переговорів оцінюватись буде не потенціал, а реальні результати та реальний стан роботи судів. Відповідно до Копенгагенських критеріїв, для приєднання до ЄС, наші суди мають забезпечувати такий самий захист прав, як в будь-якій країні Союзу.

Саме тому, суди мають прагнути належним чином виконувати свої функції відповідно до закону, дотримуючись і забезпечуючи захист прав людини в кожній справі, та не піддаючись зовнішньому тиску.

Причетні ж до здійснення реформи мають пам'ятати, що метою їх діяльності має бути не отримання контролю над судами, а зміна підходів до правосуддя та побудова незалежної судової гілки влади, яка набуде спроможності влитися в систему європейського судочинства.