Громадсько-політично-профспілкова співпраця в Україні

Скромне походження та активна участь у суспільно-важливих справах

Засновник Соціал-демократичної платформи (СДП) є сином водія вантажівки та робітниці з Хмельницького, міста з чвертьмільйонним населенням на заході України. Після закінчення університету він почав працювати радником Голови парламентського комітету у закордонних справах із Соціалістичної партії.

«Це був захоплюючий час, зокрема тому, що я мав можливість познайомитися з соціал-демократами та членами профспілок з інших країн. Серед іншого, я був у Карлштаді та проходив стажування в IF Metall. Але навіть тоді, коли парламентарій, з яким я працював, ідентифікувався з європейською соціал-демократією, його партія мала серйозні внутрішні конфлікти», – пояснює Богдан Ференс.

Соціалістична партія була однією з кількох нових партій, які виникли після заборони Комуністичної партії в 1991 році. Під час Помаранчевої революції 2004 року партія була частиною руху за демократію, але пізніше вона розпалася внаслідок брудних парламентських ігор. У 2012 році Богдан був одним з трьох осіб, всі віком до 30 років, які створили новий рух.

«Не партію», – він швидко наголошує.

Незадоволення політиками, що мають жагу до влади, та корумпованими олігархами

Партії в Україні часто асоціюються з особами, які мають жагу до влади, та підтримуються олігархами. СДП мала бути чимось іншим. У засновників не було попереднього досвіду створення громадських рухів, тому їм довелося починати все з чистого аркушу, а саме, розбудови локальних осередків. Тому акцент був зроблений на мережуванні, проведенні тренінгів і забезпеченні молодих людей можливістю вивчати соціал-демократію та ціннісно-орієнтовану політику. Організація має зараз понад 2 тисячі членів по всій країні. Дві третини членства – жінки. У лютому 2024 року організація зібрала 45 молодих лідерів, відібраних із загального числа у 500 кандидатів, для тренінгу, щоб зробити наступний крок у зміцненні організації. У рамках СДП також існують дві партнерських організації, які працюють з конкретними цільовими групами – Прогресивні викладачі та Жіноче лобі.

"Ми намагаємося бути парасолькою для прогресивних і перспективних. Наприклад, в Україні відсутня партія зелених", – пояснює Богдан Ференс.

Після російського повномасштабного вторгнення деяким членам довелося виїхати за кордон, і наразі СД Платформа докладає зусиль з організації українців за кордоном. Осередки у Берліні, Брюсселі та Варшаві є одними з найбільш активних.

Нові підходи – використання мереж профспілок для координації гуманітарної допомоги

Коли я зустрічаюся з Іванною Храпко, вона розповідає про те, як вона долучилася до СДП ще на ранній стадії, коли місцевий осередок з'явився в її рідному місті Чернівці, неподалік кордону із Румунією. З часом її робота у профспілці держслужбовців забирала все більше часу, включаючи участь у спільних проектах зі шведською профспілкою ST.

У лютому 2022 року Іванна була обрана головою комітету молоді у найбільшій профспілковій федерації країни, ФПУ. Через два тижні розпочалася повномасштабна війна. Поки російські війська висувалися до Києва, Іванна повернулася до Чернівців. Але коли наступ було припинено, вона повернулася до столиці, щоб створити Профспілкову допомогу. Робота полягає у використанні мереж профспілок для координації гуманітарної допомоги.

«Це може включати підтримку членів профспілок, які були змушені покинути свої домівки або чиї домівки були знищені під час ракетного обстрілу. Або забезпечення генераторів та батарей, коли система живлення перестала працювати. Місцеві організації профспілок описують потреби, і ми спілкуємося з міжнародним профспілковим рухом та іншими прогресивними організаціями. Залізничні робітники відіграють важливу роль у забезпеченні того, щоб допомога дісталася до свого призначення».

Захист робітників у часи війни – виклик

Іванна відчуває розчарування щодо ситуації багатьох членів профспілок, які були призвані до армії та мають потреби, які профспілка не може задовольнити.

«Я не можу купити танк. Наші статути забороняють нам купувати військову техніку, незалежно від того, яка потреба існує на фронті. Тут просто потрібно, щоб європейські країни взяли на себе відповідальність і забезпечили можливість продовження розбудови нашої демократії», – каже Іванна.

Останнім часом Іванна відновила контакт з СДП. На початку 2024 року були проведені спільні вебінари з молодими лідерами профспілок щодо захисту прав профспілок та форм співпраці між профспілками та політичними організаціями. Ми говорили про те, чому профспілки потребують соціал-демократії і чому соціал-демократія потребує профспілок. «Я мрію про спроможну робітничу партію в Україні», – каже вона.

Під час обговорення того, що можна вивчити з досвіду інших європейських країн, Іванна зазначила, що радянське минуле продовжує насторожувати багатьох українців щодо того, що таке профспілка.

«Тут не про подарунки та цукерки, а про ваші права на робочому місці. Ми дуже багато працюємо, щоб змінити уявлення молодих працівників про роль профспілки», – каже Іванна.

Політичний ландшафт України зазнав значних змін унаслідок війни.

Кілька партій, які називали себе лівими, були заборонені через зв'язки з Москвою. Богдан Ференс розмірковує, куди підуть їхні голоси. А також, як сформулювати повідомлення про соціальну справедливість у суспільстві, яке травмоване війною, де інституцією з найбільшою підтримкою є військові.

«Коли війна закінчиться, це буде зовсім інша ситуація. Ключовим питанням стане, як ідеї соціал-демократії можуть конкурувати з правими мілітаристськими настроями», – каже Богдан.

Інтерес до СДП зростає як в межах, так і за межами країни. Наша розмова є п'ятою із кількості інтерв'ю, які дає Богдан цього дня. Але водночас він відчуває занепокоєння тим, що ще є багато роботи.

«Недостатньо організовувати семінари. Якщо ми говоримо про створення по-справжньому незалежної соціал-демократичної партії в Україні, нам потрібні інші ресурси, такі як спроможності на невелику команду постійно задіяних фахівців, фізичний простір для роботи та зустрічей, а також можливості для регіональних осередків».

Богдан розповідає про зустріч, яку нещодавно провів з португальським соціалістом. Португалець розповів про підтримку, яку вони отримували від інших країн у часи військової хунти і яке це мало значення для кінцевої перемоги демократії.

«Ми боролися за визнання протягом багатьох років, щоб європейська соціал-демократична родина проявила до нас інтерес та визначала нашу країну як важливого партнера. Війна багато що змінила». Однак залишається питання: «Чи допомагають наші партнери достатньо, щоб дати українцям шанс на справедливу відбудову?».

Малоймовірно, що наступник Володимира Зеленського на посаді президента буде соціал-демократом. Але Богдан Ференс, Іванна Храпко та інші виборюють шанс на справедливе і демократичне майбутнє. У час війни, яка саме про це. Коли український народ віддає найвищу ціну за право визначати свою власну долю і майбутнє самостійно.

Цей матеріал було опубліковано Міжнародним центром Олофа Пальме, який є головною організацією шведського робітничого руху, яка займається міжнародною солідарністю та адвокацією. Стаття шведською за посиланням.