Правий поворот: чому популісти та консерватори на марші в країнах Європи?

Черговий правий поворот в Європі. Чому знову?

В останні роки країни Європи стикаються зі значними політичними змінами. Багато держав стали свідками виходу на політичну арену консервативно-націоналістичних та популістських правих політичних партій. Перша правопопулістська хвиля прокотилася Європейським Союзом у 2015-2020рр.

Польща обрала ультраправий уряд на виборах 2015 року, а наступного року Велика Британія покинула ЄС. Після цього правих популістів обрали в Австрії та Італії, а Угорщина переобрала партію «Фідес» Віктора Орбана у 2018 році.

Здавалося після 2019 року тенденція росту правих партій послабилася. Ліві почали знову почали набирати популярність, так, наприклад, у 2020 році на виборах до парламенту Литви, лівоцентристська партія "Люди" отримала найбільшу кількість голосів, а у січні 2021 року в Португалії лівий блок, включаючи Партію соціал демократів (PSD) та Комуністичну партію Португалії (PCP), зміг сформувати уряд.

Однак, пандемія коронавірусу та повномасштабне вторгнення росії в Україну призвели до великих геополітичних, економічних та культурних потрясінь, до яких більшість лівих європейських урядів були не готові, чим швидко скористалися праві популісти та націоналісти.

Наприклад, минулого року у Швеції праві сформували уряд, надалі відбулися вибори в Італії, в результаті яких був сформований перший ультраправий уряд після закінчення Другої світової війни. Тим часом лівий уряд Іспанії перебуває під тиском, а права Народна партія та ультраправа партія Vox попереду, вибори відбудуться уже в грудні.

Останнім наглядним прикладом правого повороту стали парламентські вибори в Фінляндії, а яких партія Санни Марін програла, попри те, що порівняно з минулими виборами змогла провести до парламенту більше депутатів. Програш стався через збільшення популярності правої партії НКП, та провалу на виборах союзників по коаліції Санни Марін.

Юхана Аунеслуома, професорка політичної історії в Університеті Гельсінкі, зазначила, що близько третини голосів дісталося лівим партіям, а дві третини – правим. Це був "великий поворот зліва направо", зазначила вона в інтерв'ю The Associated Press.

Чому ліві програли в Фінляндії?

Хоча Санна Марін здобула популярність завдяки ефективній боротьбі з пандемією, рішучій підтримці України після повномасштабного вторгнення росії, реалізації курсу на вступ країни до НАТО, водночас у фокусі виборів перебували питання економічних викликів: фінів більше турбувало зростання державного боргу, інфляції та інші економічні проблеми, аніж геополітичні конфлікти. Такий стан речей актуальний і щодо інших країн, де праві та праві популісти скористались внутрішніми соціальними та економічними наслідками для підвищення власного рейтингу. При цьому, фактичний зв'язок таких проблем з російською агресією чи світовою пандемією не був належним чином врахований виборцями, які в пріоритет ставлять власні добробут та умови життя, аніж контекст, в яких перебувають їхні країни.

Чому взагалі в Європі почалася друга хвиля правого повороту?

Він може бути спричинений рядом факторів, таких як економічна криза, соціальна незадоволеність, міграційна криза та криз біженців, страх перед глобалізацією та змінами в культурному ландшафті.

На фоні війни в Україні Європа стикається з багатьма економічними труднощами, зростанням безробіття через розрив економічних відносин з росією та переорієнтації свого енергетичного сектора. Праві популістичні політичні партії використовують ці фактори, щоб залучити виборців, обіцяючи зміни та захист національних інтересів.

У своїй останній дослідницькій роботі під назвою «Ліві брахмани проти торгових правих» економіст Томас Пікетті представляє цікаву теорію того, як ми опинилися тут. Аналізуючи результати виборів у Франції, Великобританії та США та порівнюючи їх із даними про доходи та освіту виборців, він виявив, що в 1950-х і 1960-х роках ліві партії отримували більшу частину своєї підтримки від бідніших, але більш освічених виборців.

З того часу політичні ліві поступово стали асоціюватися з добре освіченими виборцями, що породило партійну систему «множинної еліти» в останні два десятиліття: високоосвічені еліти тепер голосують за лівих, тоді як еліти з високим рівнем доходу голосують за правих. Також праві популісти заради перемоги на виборах часто прибігають до дезінформації та пропаганди. У цьому їм часто допомагала росія через свою мережу закордонних інформаційних каналів, які користувалися досить великою популярністю в Європі до їх заборони на території Європейського Союзу після початку повномасштабного вторгнення.

Прикладом такої дезінформації можна назвати те, що під час Брекзіту у 2016 році, праві популісти, такі як Найджел Фарайдж та інші, використовували як фейкові числа про кошти, які Велика Британія сплачує ЄС, та інші обіцянки, що виглядали привабливо для виборців, що підтримали Brexit.

Ще дезінформацію та фейки полюбляє Угорщина, а особливо Віктор Орбан, правий популістичний прем'єр-міністр. Він використовував дезінформацію та маніпуляцію зі ЗМІ та соціальних мереж, щоб зміцнити свою владу, дискредитувати опозицію, створити відчуття загрози від міграції та боротьби з "глобалістами", що допомогло його партії "Фідес" здобути велику кількість місць в парламенті та зміцнити його позиції.

Хоча важливо визнати, що не кожна перемога правих чи популістів на виборах зумовлена дезінформацією – такі перемоги часто відбуваються через реальне розчарування виборців. І якщо Брюссель не спробує прислухатися до виборців, з'ясовувати та розв'язувати проблеми в Європейському Союзі, щоб зупинити другу хвилю популізму, ніхто не знає, що може принести майже неминуча третя хвиля.