Від першої жінки до майже половини парламенту: історичний рекорд Нідерландів і чому це важливо

Що відбулося?

У складі парламенту тепер значно більше депутаток, ніж будь-коли раніше. Вони представляють абсолютно різні політичні платформи — від прогресивних до консервативних, від молодих активісток до досвідчених політичних лідерок.

Це не про квоти, а про реальне визнання компетентності та довіру виборців. Нідерланди серед тих країн Євросоюзу, де значна кількість політичних партій добровільно запроваджує гендерні квоти для збільшення представництва жінок. При цьому законодавчо закріплених гендерних квот немає.

За даними фонду Vote op een vrouw («Голосуйте за жінку»), трохи більш ніж 6% виборців відомо обрали кандидатку саме через те, що вона жінка.

Чи завжди так було?

Ні, Нідерландам знадобилось понад 100 років, аби досягти майже рівної представленості статей у парламенті. Цікаво, що право голосувати усі нідерландські жінки отримали лише 1919 року, а право балотуватися трохи раніше — 1917 року. Сюзанна Грьоневег від соціал-демократів не проґавила цієї можливості: 1918 року її обрали першою жінкою. Наступні три роки вона залишалася єдиною депутаткою.

Першою жінкою-спікеркою Парламенту у 1998 році стала представниця соціал-демократичної «Партії праці» Єлтьє ван Ньювенховен. А от прем’єр-міністерки у Нідерландах ще не було.

Чому це важливо?

Дослідження різних країн показують: коли в політиці більше жінок — це посилює увагу до соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, екологічної безпеки, рівних можливостей. Рішення стають більш збалансованими, а дискусії — менш конфронтаційними.

Різноманітність у владі — один із ключових показників здорової демократії. Коли у парламенті представлені різні голоси, досвіди та цінності — країна отримує політику, яка краще відображає інтереси всіх громадян.

Жінки у владі — це не виняток, це нова норма, яка робить політику сильнішою та ближчою до людей. Зростання кількості жінок у парламенті Нідерландів — це гарний знак для всієї Європи. І хороший орієнтир для тих суспільств, які все ще вважають політику «не жіночою справою».