Війна

про війну лонгрід

У складі однієї зі штурмових груп разом з братами зі спецпідрозділу KRAKEN та колегами з 92 ОМБр взяв участь у звільненні низки населених пунктів Харківщини, зокрема, смт Куп'янськ-Вузловий.
За N днів роботи на 0, а іноді і за ним, побачив війну зсередини і маю що сказати
Гліб Колесов
Координатор СД Платформи
1. Війна це не ТікТок і переможні ТГ канали. Звісно, це очевидно, але, як на мене, ейфорія і парад новин в ТГ каналах, твітері, смішні меми про кавуни і тупих орків, ''дякую ЗСУ, шо ми проводимо захід із фуршетом у відносно мирному Києві'' тощо сильно замилюють очі і створюють вакуумну рожеву бульбашку. Це може зіграти злий жарт з усіма нами: ціна перемоги не буде співмірна з витратами і втратами. Реальність війни вкрай примітивна і болісна - за кожним без перебільшення метром - втрати: людей, техніки, інфраструктури, ресурсу держави загалом. Не знецінюйте війну. Не дякуйте ЗСУ на словах. Мовчки донатьте конкретним підрозділам (!), купуйте форму, берці, піджопники знайомим, скидуйтеся на нічники, приціли другу, шукайте пікапи за кордоном, але тільки не переходьте в категорію людей у яких ''воюють тільки професіонали''.
2. Війна це не тільки смерть, біль, страх, кров, шматки плоті на дорозі, розвалені будинки і зруйновані долі. Війна це очікування. І хто вміє чекати - отримує своє. Коли 2 години сидиш під обстрілом 120мм заради спроби вийти в ліс, втрачаєш техніку і дорогоцінний час до заходу сонця, потім сидиш без нічого 1.5 доби в лісі зарившись вручну без лопат в пісок, а потім ще півдня стоїш на перехресті в селі під дощем і все заради одного маленького села - ти стаєш більш скептичним до новин а ля ''ЗСУ звільнили село N'' ніби це просто прогулянка. ''Звільнення села'' не завжди є збройним: з вибухами, пострілами і тд. Іноді це монотонна піша хода крізь село з 30кг обладнання і зброї на тобі, а іноді це штурм під плотним арт або мінометним обстрілом. Як повезе. В цьому плані дуже добре, що переважна більшість новин з фронту мають пінг 1-3 дні для соцмереж.
3. Війна несправедлива. Тут не варто шукати логіки, лінійності, структури, філософії і будь-яких матерій. На війну не бажано йти за помстою, адреналіном, самоствердженням, ''перевіркою себе на міць'' тощо.
Тепер щодо реалій, з якими ми зіштовхнулися. Наведене нижче може здатися контраверсійним відносно загального тлумачення подій у медіа. Наголошую, що це мої власні оціночні судження і вони можуть відрізнятися від думки інших людей.
1. Френдлі фаєр. Немало.
1.1. Часом низький рівень взаємодії між підрозділами і взагалі майже нульовий між відомствами. Це катастрофічно небезпечно, бо див пункт 1.
1.2. Зв'язок. Його треба поліпшувати. Час переходити з промислових Моторол на військові Харіси. Всім, без виключення. Бо коли ти не чуєш сусідів по позиції - це не просто страшно.
2. У росіян непогана злагодженість і робота артилерії в тч завдяки місцевим коригувальникам. Настільки прицільно насипати чітко в цілі і швидко коригувати вогонь треба мати хорошу взаємодію.
2.1. У нас просідає контрбатарейна робота. Проблему варто вирішувати на найвищому рівні. Не відповідати 2 дні на мінометну або арт точку - це занадто висока ціна.
3. Після війни нас очікує внутрішня війна з вчорашніми колаборантами. Не збройна, а насамперед гуманітарна і світоглядна. Готуйтеся, що очевидні для вас речі щодо того, що росія агресор, а Україна захищає себе - для когось фантастика.
4. Серед місцевих, які прожили в окупації 7 місяців є справжні патріоти. Моя повага цим людям. З ними треба працювати, не кидати їх напризволяще.
5. ЗСУ, НГУ та інші відомства й підрозділи зараз дуже вмотивовані та єдині. Треба використовувати весь наявний ресурс: людський, техніки тощо. Не треба злити людей на передку красивою незадіяною технікою в тилу.
5.1. Менше політики і подразників для армії. Зокрема, й мовного питання (саме серед військових!). Половина радіоефіру рос або суржиком. Мовне питання варто вирішувати освітою та лагідною українізацією. З місцевими принципово говорили українською - переважна більшість переходила на державну хай і не завжди милозвучно. Тож питання вирішити не так й складно.
6. Не збирайте гроші на корчі для армії. Зберіть краще на один, але не старий і хороший пікап. Аби що ''щоб їхало'' - може бути пасткою.
7. Не глузуйте з ворога. Він хитріший, підступніший, ніж описується, непогано вмотивований і часом дуже добре оснащений. Противник складається не тільки з ''чмонь''.
8. Вірте в ЗСУ, донатьте, вчіться користуватися зброєю, турнікетами тощо. Всі, без виключення. На жаль, відкупитися від нашої долі не вийде. Тут або ми, або нас. В далекій перспективі, не тільки зараз.
9. Ленд ліз працює, но є нюанс.
16.10.2022
Did you like this article?

© СД Платформа 2012 – 2022

Сайт розроблено силами активістів