#Місцеві_громади_важливі

З чим доводиться зіштовхуватися громадам?

Війна призвела до відтоку людей, підприємств та коштів з прифронтових та прикордонних до росії та білорусі громад у тил, що своєю чергою посилило нерівність доходів між громадами.

Уряд України намагається компенсувати такі втрати шляхом дотацій з державного бюджету. Однак часто вони розподіляються несправедливо, і громади, чиї доходи зросли у декілька разів отримують додатково багатомільйонні дотації від уряду, в той час, як ті, в яких спостерігається дефіцит бюджету – не отримують нічого. Тож вкрай необхідне удосконалення аналізу потреб громад та механізму розподілення фінансової допомоги між ними.

Ініціатива «знизу», від місцевого самоврядування, є надзвичайно важливою в контексті справедливого відновлення. Та як показує практика, місцева влада часто схильна витрачати надприбутки для власної вигоди, ніж для підтримки країни у часи війни.

Це відбувається через посилення ролі місцевої олігархії в українській політиці. Реформа децентралізації, що почалася у 2015 році, стала однією з найпозитивніших реформ в українській історії. Однак надання більшої ролі у контролю над грошовими потоками місцевим органам, очікувано призводить до посилення ролі й впливу місцевих еліт. Тому, отримавши надприбутки, керівництво громад, вирішило замість критично важливих під час війни сфер, вкласти їх у косметичні ремонти своїх населених пунктів: або з корупційною метою привласнення коштів, або з популістською метою виставити перед виборцями це, як власні досягнення, і таким чином підняти свої рейтинги.

Що пропонують прогресивні

Уряд має сфокусуватися на підтримці громад, що зазнали найбільших втрат через війну (деокуповані, прифронтові, прикордонні громади), а також на забезпеченні функціонування критично-важливої інфраструктури, таких як енергетичні об'єкти, чи Київський метрополітен, що зараз потребує коштів для ремонту.

Для залучення коштів на підтримку найбільш постраждалих громад, серед іншого, можна перерозподілити частину прибутку громад, з найбільшим зростом прибутків після початку повномасштабної війни. Справедливо, щоб ті громади, які через війну значно збільшили свої доходи, ділилися з тими, які найбільше від війни постраждали.

Серед іншого перерозподілені кошти варто направити на підготовку управлінських кадрів для постраждалих громад. Дослідження показують, що ті громади, які до адміністративно-територіальної реформи 2020 року мали статус місто обласного значення (ширші функції самоврядування та користування податками) загалом проявлять вищий рівень стійкості. Це пов'язане з існуванням у цих громадах системи багаторічного досвіду управління фінансами та стратегічного планування, чого в інші громади не мали. Тому для посилення стійкості варто приділити увагу навчанню місцевих управлінців досвіду успішніших громад.

Якщо і надалі буде фіксуватися подібна дедалі разючіша нерівність, спричинена війною, український уряд може або напряму втрутитися і перерозподілити доходи між громадами, або спонукати місцеві органи влади самим кооперуватися і підтримувати постраждалі громади. Така кооперація вже реалізується і приносить свої плоди, наприклад у державному проєкті відновлення «Пліч-о-пліч», що функціонує за принципом громада-громаді.

Розвиток громад в Україні не може відбуватися без зміни сучасних місцевих політичних еліт, а також потребує постійного тиску «знизу», від незадоволених громадян. Необхідний розвиток внутрішніх спільнот у громадах та низової горизонтальної взаємодії. Потребує мотивування та залучення громадськості до випрацювання проєктів, що реалізуються місцевим самоврядуванням, а також можливість реально впливати на рішення місцевих органів.

Розвиток місцевих громад потребує візії як від влади «зверху», яка може охопити проблеми усіх громад, так і від влади «знизу», яка сама може проявити ініціативу та краще прокомунікувати з громадськістю, а також від громадськості та суспільних ініціатив та тиску. Лише таким чином можна досягти стійкого розвитку місцевих громад та справедливого відновлення.