#ВЕРХОВЕНСТВО_ПРАВА_ВАЖЛИВЕ

Верховенство права. Від теорії до практики.

Верховенство права чи правовладдя (близькі за змістом зарубіжні поняття Rule of Law, Etat de droit, Rechtsstaat) тлумачиться по-різному у документах міжнародних організацій та національному праві держав. Проте можливо виділити наступні найважливіші елементи:

1. Влада як така та будь-які особи підкорюються праву. Отже, якою б легітимною та потужною влада, її гілки та інститути не були, закон є законом як для пересічного громадянина, так і для Президента країни, Прем'єр-міністра чи народного депутата.

2. Закони мають прийматись за визначеною процедурою, оприлюднюватись, запроваджуватись за демократичними та зрозумілим правилами. Крім того, кожен має розуміти, чого очікувати від прийняття закону та його втілення в життя.

3. Свавілля, зокрема з боку влади, знаходиться під забороною. Правосуддя здійснюється незалежними судами.

4. Людські права поважаються, а дискримінація є неприпустимою.

Окремо слід виділити юридичну та політичну освіту як надважливий елемент, що безпосередньо пов'язаний із забезпеченням принципу верховенства права та втіленням його в життя.

Верховенство права та вступ до ЄС.

Для початку та наступного проведення переговірного процесу щодо вступу України до ЄС найважливішими протягом усього процесу переговорів є розділ «Верховенство права та основоположні права та свободи» та розділ «Правосуддя, свобода, безпека». Найважливіше місце у межах цих переговірних розділах займає антикорупційна політика. Це означає, що Україна не стане повноправним членом ЄС поки не приведе у відповідність своє законодавство до права ЄС.

Серед рекомендацій Єврокомісії в цій частині, які у пришвидшеному режимі виконує Україна: реформа Конституційного Суду, перезавантаження Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, зміни у Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, посилення цих структур, зняття обмежень щодо повноважень Національного агентства запобігання корупції, боротьба з відмиванням грошей, олігархічним впливом та впливом монополій, законодавчі зміни у питаннях лобіювання, реклами, фінансування політичних партій, забезпечення прав нацменшин.

З цього вбачається, що питання верховенства права є ключовими протягом всього шляху до вступу України до ЄС, а також наступного функціонування нашої держави як повноправного члена Союзу.

Особливо важливо підкреслити, наскільки ціннісні орієнтири та правові принципи щодо верховенства права є важливими в умовах війни, коли права можуть тимчасово звужуватись, але звужуватись виключно законом, з додержанням принципу верховенства права. Воєнний стан не має бути ширмою для узаконювання свавілля та безкарності, не може слугувати інструментом узурпації влади, перерозподілу ресурсів, примусової зміни власників бізнесу тощо. Лише окремі права, передбачені Конституцією, можуть бути тимчасово звужені під час дії воєнного стану. Наприклад, воєнний стан не є підставою протиправного затримання та утримання людей органами влади та вчинення інших порушень, що іноді відбувається у наш час.

Справедливе відновлення неможливе в умовах не контрольованості влади з боку громадянського суспільства, корупційному розподілі коштів та підрядів, незрозумілих законів, нечесних правоохоронних органах та «кишенькових» суддів, на фоні повної зневаги до прав людини. Це – умови функціонування диктатур, неприйнятні для українського суспільства та нашої європейської держави.

Верховенство права та післявоєнна відбудова.

Задля забезпечення впровадження принципу верховенства права при відновленні України та забезпечення відшкодування шкоди постраждалим від російської агресії необхідно:

1. Суттєво покращити якість законів, що приймаються Верховною Радою, забезпечуючи додержання процедур, передбачених Регламенто, враховувати висновки центральних органів виконавчої влади та структур апарату Парламенту, мінімізувати зловживання в межах депутатського корпусу, використовуючи законні засоби впливу на депутатів та притягнення їх до відповідальності. Закони мають писати та опрацьовувати фахівці найвищого рівня із сприйняттям кращих європейських та світових практик. Для цього мають бути максимально залучені фазові працівників системи виконавчих органів, провідні експерти. Треба раз й назавжди відмовитись від практики написання законів в угоду бізнес-групам чи владними елітам «під конкретну справу/проект», за якими потім якось жити всій країни. Ширмою для цього не може стати приведення Українського законодавства у відповідність до законодавства ЄС. Необхідно забезпечити стабільність законів. Закони, до яких щомісячно вносяться десятки хаотичних правок, перестають виконувати свої функції.

2. Посилити контроль над всіма інститутами влади, включаючи найвищі державні посади, не порушуючи обмежень правового режиму воєнного стану, зокрема за контролем витрачання коштів бюджету та донорів, забезпечуючи максимальну прозорість, можливу в реаліях війни.

3. Завершити судову реформу, забезпечити заповнення вакантних суддівських посад та надати можливість системі запрацювати (уникнення «перереформування», коли незавершені реформи замінюються іншими нескінченними «реформами»).

4. Навести лад у «системі» правоохоронних органів – зокрема їхній перехресній підслідності. Усунути можливість прямого політичного та адміністративного впливу з боку Президента та органів виконавчої влади на правоохоронні органи. Посилити роль та розширити штат працівників антикорупційних органів (НАБУ, САП, НАЗК).

5. Посилити дипломатичну службу та міжнародне співробітництво для забезпечення додержання принципу верховенства права у міжнародних відносинах.

Вказані заходи можуть бути впроваджені виключно за умови наявності політичної волі, що, у свою чергу, залежитиме від проактивної, свідомої та прогресивної позиції під час виборів до усіх структур влади та подальшого контролю за їх діяльністю замість пасивного спостереження. Останнім часом владні інститутці України дискредитували себе та значною мірою ослабшали (корупційні скандали, непрофесійність та відсутність досвіду ключових гравців, «перереформованість» тощо).

Однак, саме потужні та авторитетні владні інституції є стовпами верховенства права та, більш наочно, перемоги над державою агресором.

За цих обставин, Україна матиме:

1. Зрозумілі та справедливі «правила гри» при здійсненні повоєнного та післявоєнного відновлення: закони, постанови Уряду, підзаконні акти, що створять основу для залучення як приватних інвестицій, так і інвестицій від інших держав та міжнародних інституцій. Без цього – інвестицій не буде.

2. Зрозумілий розподіл функцій та повноважень щодо фінансування та фактичної реалізації проектів з відновлення (прозорі фонди, звіти, закупівлі)

3. Ефективний правоохоронний та судовий контроль із притягненням винних у корупційних та посадових злочинах до відповідальності, із залученням громадянського суспільства та антикорупційних органів.

4. Ефективний, справедливий розподіл ресурсів, у тому числі для потреб репарацій та допомоги постраждалим внаслідок російської агресії, повоєнної відбудови, відновлення ключових секторів економіки, що створить основу повернення довіри до владних інституцій, а так – втілення принципу верховенства права.

Забезпечуючи ці правові аспекти, що ґрунтуються на верховенстві права, до України повернуться фахівці, будуть залучені кращі експерти та виконавці з інших країн. Саме така політика дозволить вдихнути нове дихання у постраждалу від війни економіку та дозволить здійснити справедливе відновлення, а по факту – будівництво нової європейської України.