Чим корисний Кейнс у відновленні України?

У той же час директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду (МВФ) Кристаліна Георгієва у своїй фактично програмній промові для обрання на другий термін у якості очільника цієї організації робила особливий акцент на подоланні нерівності, як необхідній передумові для стимулювання економічного зростання протягом наступного століття. При цьому пані Георгієва апелювала до інтелектуальної спадщини видатного британського економіста Джона Мейнарда Кейнса (невипадково місцем для цієї промови у березні 2024 року було обрано саме King’s College Університету Кембриджу, альма-матер сера Кейнса).

Який зв’язок між цими описаними подіями? Слід наголосити, що саме ідеї Кейнса заклали економічні основи, фундамент для впровадження у життя моделі організації суспільного життя на принципах соціал-демократії після Другої світової війни. Простіше кажучи, сучасне бачення «держави загального добробуту» (анг. «welfare state») як ефективної системи гарантування належного рівня доходів та пенсійного й соціального страхування, якісної медицини та освіти було інтелектуальним продуктом прихильників кейнсіанських моделей економічного розвитку. Тобто забезпечення усіх тих атрибутів соціально-політичного життя, з якими, крім свободи для підприємницької ініціативи, асоціюється євроінтеграція в уявленні пересічних українців. Описана ситуація стала для західного демократичного світу компромісом між хижим капіталізмом, що подекуди фактично являв собою релікт суспільних відносин Вікторіанської епохи, та соціально болючим експериментом із побудови комуністичного суспільства на просторі, що був відмічений на політичній мапі світу як Радянський Союз.

На фоні безперечного внеску народів СРСР у перемогу над нацизмом, у публічному дискурсі на Заході поширювалося позитивне сприйняття Радянського Союзу та експерименту із побудови соціалізму, що давало змогу ідеологам світової соціалістичної революції підкидати «багаття у вогонь» соціальних процесів з непередбачуваними наслідками. Саме Джон Кейнс став тим інтелектуальним героєм, який «врятував» демократичні буржуазні суспільства на Заході: формування більш соціально чутливої системи економічних відносин попередило революційні перетворення та катаклізми, що мали б супроводжувати переможну ходу згаданих потенційно болючих трансформацій. Крім формування концепції «держави загального добробуту», його ідеї та напрацювання використовувалися для подолання наслідків Великої депресії 1930-х років, формування Бреттон-Вудської валютної системи після Другої світової війни, і в тому числі створення Міжнародного валютного фонду (МВФ).

роль держави: визнається важливість активного залучення уряду в регулювання економічних процесів для досягнення необхідного рівня зайнятості та економічної стабільності;

держава загального добробуту (вже згадана «welfare state») як модель функціонування державних інститутів, що спрямована на перерозподіл матеріальних благ, доходів, багатства на основі принципів соціальної справедливості. Це досягається за рахунок використання державних видатків та соціальних програм для стимулювання сукупного попиту в економці та захисту вразливих верств суспільства;
макроекономічний менеджмент: використання монетарної політики центрального банку та фіскальних (бюджетних) видатків для протидії спаду в економіці (контрциклічний інструментарій регулювання економіки);

активне регулювання економічних процесів та змішана економіка. Економічна система, що характеризується мирним співіснуванням приватної та публічної (державної) власності поруч із сильним урядом цілком відповідає поглядам кейнсіанців на потребу в державному втручанні у функціонування ринку.

Важливим поворотним пунктом у впровадженні цих принципів у життя стала Доповідь Бевериджа («Beveridge Report»)для британського парламенту у 1942. Саме цей документ став інтелектуальним маніфестом формування концепції «держави загального добробуту», що вплинув на аристократичні еліти Британії щодо розуміння ними переваг впровадження принципів соціал-демократії у суспільне життя. Основною перевагою стало зняття соціального напруження та загроз революційних катаклізмів, одночасно воююча нація отримала чітке розуміння тих благ та переваг організації суспільного життя, які доводиться захищати зі зброєю в руках. Після перемоги у Другій світовій війні основні принципи та висновки вказаної доповіді матеріалізувалися у формуванні Національної системи охорони здоров’я (NHS), соціального страхування та впровадженні у Великій бБитанії елементів соціальної держави, що супроводжувалося відповідною структурною трансформацією її економічної моделі (наприклад, націоналізація окремих галузей господарства, встановлення державного контролю над центральним банком).

У центрі своєї доповіді Уільям Беверидж виокремив 5 основних «лих (giant evils)» для тогочасного британського суспільства:

1. потреба, прагнення мати через бідність (want);
2. невігластво, неосвіченість (ignorance);
3. жебрацтво, убогість, у першу чергу через відсутність власного житла (squalor);
4. безробіття, відсутність гідної роботи (idleness);
5. хвороби та неефективна система охорони здоров’я (disease).

Саме для подолання загрозливого характеру вищезгаданих явищ і була розроблена та впроваджена модель соціальної держави (вживається тут як синонім «welfare state»). Дозвольте, запропонувати до Вашого розгляду власне експертне бачення «5 гігантських лих» з суспільно-економічної точки зору, що мають загрозливий характер для сучасного українського суспільства і для подолання яких доцільно буде використати економічний інструментарій кейнсіанства:

Демографічна криза. Відповідно до оцінок Інституту демографії та соціальних досліджень, що використовуються для публічних презентацій Міністерством соціальної політики України, якщо все пустити на самоплив та не намагатися розвʼязати проблеми, наслідком яких є падіння показників демографії, у 2050 році населення України становитиме лише 25 млн. Наразі на підконтрольній Україні території мешкає 31 млн людей. Ще 4,1 млн – на тимчасово окупованих РФ територіях, близько 4,9 млн – у країнах ЄС, Північної Америки, а також депортовані до РФ та Білорусі. Українців народжується критично мало. Нормою для відновлення чисельності населення є показник 2,2 дитини на одну жінку. В ЄС цей показник становить 1,5. В Україні до війни ми мали 1,2, а у 2023 році вже 0,9 – це третій знизу показник у світі.

Деіндустріалізація із супутніми проблемами із зайнятістю та рівнем доходів населення. За три десятиліття змінилася структура української економіки: за оцінками видання Forbes Україна, у 1991 році частка промисловості у ВВП була – 55%, а 2020 року – 21%. Найбільше падіння виробництва відбувалося у 1990–1996 роках – у 1,8 рази (на фоні переходу від планової до ринкової економіки) та в 2013–2015 роках – у 1,4 раза (переважно через наслідки фактичної окупацією Російською Федерації промислових районів Донбасу). При цьому Тетяна Богдан, відомий експерт з публічних фінансів, озвучує, що попри кратне збільшення обсягів державного оборонного замовлення, воно забезпечувало контрактування лише третини продукції, яку потенційно могли б виробляти вітчизняні підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК).

Фіскальна катастрофа та критична боргова залежність від іноземних партнерів. Дефіцит українського бюджету у 2024 році складає майже половину його видатків, що фактично еквівалентно витратам на безпеку та оборону (22,1 % від ВВП). Функціонування системи публічних фінансів України забезпечуються фінансовою допомогою наших іноземних партнерів, котра має переважно борговий, а не грантовий характер: з посиланням на дані Кільського інституту світової економіки, від початку повномасштабного вторгнення (від 24 лютого 2022 року) до початку 2024 року Україна загалом отримала міжнародної допомоги на суму в майже 170 млрд євро, а за станом на 20.08.2024 Міністерство фінансів України оцінювало у 32,4 млрд. дол. США обсяг фінансування у 2024 році загального фонду Державного бюджету України іноземними партнерами.

Бідність та колосальна нерівність у розподілі суспільного багатства. Світовий банк у своїй доповіді відзначає зростання на 1,8 млн. осіб кількості українців, що живуть за межею бідності, з 2020 року: наразі майже третина населення України (29 %) може вважатися бідними згідно з оцінка міжнародних фінансових інститутів. Дані, оприлюднені в Інфляційному звіті НБУ за жовтень 2023 року, свідчать про стрімке зростання кількості домогосподарств, які не можуть дозволити собі певні товари першої необхідності протягом дії режиму воєнного стану, що фактично означає їх перебування на межі бідності. Станом на вересень 2023 р. таких домогосподарств було понад 50 %.

Відновлення об’єктів критичної інфраструктури. Уряд України разом з Групою Світового банку, Європейською Комісією та ООН опублікували звіт щодо оновленої спільної оцінки збитків і потреб, які виникли внаслідок широкомасштабного вторгнення РФ (Rapid Damage and Needs Assessment, RDNA3). Згідно зі звітом, загальні витрати на відновлення України протягом наступного десятиліття становлять 486 млрд. дол. США, що приблизно у 2,8 раза перевищує номінальний ВВП України на 2023 рік. При цьому розмір прямої шкоди інфраструктурі та будинкам становить оцінюються в 152 млрд. дол. США.