Грузія та Молдова після виборів. Хто ближче до ЄС?

Що відбувається у Грузії?

Чинна партія «Грузинська мрія», на чолі з олігархом Бідзіною Іванішвілі, який заробив статки в Росії, з 2012 року здобула величезний політичний та економічний вплив у країні.

Попри те, що близько 79% громадян Грузії підтримують вступ до ЄС, чинна партія дотримується «стратегічної невизначеності» — декларацій про євроінтеграцію без реальних кроків. Що створює великий контраст між громадянським суспільством та владою. «Грузинська мрія» демонструє обережну позицію у виконанні вимог ЄС, оскільки їхня реалізація могла б призвести до зменшення впливу. Опозиційні сили часто не можуть об’єднатися для створення дієвої альтернативи, а громадські настрої використовуються у маніпуляціях під лозунгом «Ні, війні», що грає на руку Росії.

Доволі широкого резонансу отримав закон «Про іноземних агентів», який був прийнятий з подання Кремля. Фактично для Москви це позначка «свій» чи «чужий». А з огляду на політику Бідзіни Іванішвілі, краще бути ближче з Росією, ніж наближатися до ЄС і втрачати владу.

На виборах 26 жовтня 2024 року, за даними ЦВК, «Грузинська мрія» отримала 52,99% голосів після підрахунку результатів. Спостерігачі відзначали значну антиєвропейську кампанію з дезінформації. «Грузинська мрія» обіцяє заборонити одну з головних опозиційних партій — «Єдиний національний рух» (партія 3-го президента Грузії Михеіла Саакашвілі), що у перспективі означає узурпацію влади та наступ на свободу слова.

Західні країни закликають до розслідування та перегляду результатів голосування. На вулиці виходить опозиція, а слідчі органи вже почали розслідування можливих порушень на виборах.

І схоже вже є певні результати. Шляхом перевірки випадкових бюлетенів, було створено прецедент порушення, а саме: позначка маркером на зворотному боці бюлетеня. У результаті було скасовано голосування на 30 дільницях.

Позитивним є той факт, що увага західних партнерів та ЗМІ до виборів змушує владу хоча б створювати вигляд щодо розслідувань можливих фальсифікацій виборів, однак навряд чи це вплине на попередньо встановлені результати. Так чи інакше, боротьба за євроінтеграційний курс країни ще триває.

«Так» Європі — «Ні» Росії: що відбувається у Молдові?

У Молдові ситуація виглядає більш оптимістично, але так само напружено. У 2022 році країна пережила найгострішу енергетичну кризу за часів незалежності, за словами президентки Маї Санду, що є прямим наслідком російсько-української війни. Зростання вартості життя та зубожіння населення призвели до загострення соціально-економічних проблем, назріває невдоволення урядом, сформованим політичною силою чинної президентки. На цьому фоні проросійські сили збільшують свій вплив. Політичний ландшафт залишається фрагментарним: проросійські партії («Партія соціалістів», «Шанс», «Відродження», «Альтернативна сила порятунку Молдови») виступають проти проєвропейської партії «Дія і солідарність», очолюваної Санду. Також потужно працює пропаганда на телебаченні, а місцеві телеканали не пропонують альтернативного контенту.

Варто зазначити, що на відміну від Грузії, серед населення панують не надто оптимістичні думки щодо вступу у ЄС, а стосовно НАТО переважає нейтральна позиція. Уже напередодні виборів молдовський аналітичний центр WatchDog викрив, що двоє проросійських бізнесменів за кілька місяців витратили 136 000 євро на просування антиєвропейських наративів. Також було зафіксовано використання дипфейків та кібератак.

Попри складну ситуацію, на референдумі 21 жовтня 50,16% молдован проголосували за вступ до ЄС, що означає й зміни до Конституції. У цьому вагомий внесок належить діаспорі. У першому турі президентських виборів Мая Санду отримала 42,07% голосів, тоді як її ключовий опонент Александр Стояногло від «Партії соціалістів» — 26,31%. Оскільки не вдалося подолати бар’єр у 50% голосів - 3 листопада відбувся другий тур. І все ж таки Санду вдалося здобути перемогу: за даними ЦВК, після обробки 100% протоколів, вона набрала 55,33% голосів, тоді як Стояногло — 44,59%. Вирішальну роль у результатах відіграли голоси діаспори, що свідчить про відносно низьку популярність чинної президентки всередині країни.

Також ці вибори показали наскільки висока поляризація молдовського суспільства. І в першу чергу не через вибір ЄС чи Росія, а через економічні проблеми, і як наслідок низький рівень життя. Оскільки Молдова — парламентська республіка, Санду доведеться докласти чималих зусиль, щоб мобілізувати прихильність електорату і зберегти свою владу на майбутніх парламентських виборах.

Кишинів має непростий вибір: підтвердити свій європейський курс чи залишити відкритими двері для проросійських сил на парламентських виборах уже в липні 2025 року. Важливим у цьому процесі є фінансова допомога та зацікавленість ЄС, що може допомогти протистояти російським наративам. Боротьба за європейське майбутнє ще не завершена, однак пані Санду вдалося зберегти свою посаду.

Реакція з боку ЄС

Брюссель уважно стежить за подіями в Грузії та Молдові. Європейський Союз неодноразово висловлював занепокоєння щодо законопроєктів партії «Грузинська мрія», а 18 жовтня Європейська Рада фактично призупинила процес євроінтеграції Грузії. Після оголошення результатів виборів були висунуті вимоги щодо повернення країни до європейського курсу, зокрема: проведення розслідувань численних порушень під час виборів та скасування законів «Про прозорість іноземного впливу» і «Про сімейні цінності та захист неповнолітніх», які раніше викликали критику демократичної спільноти.

Молдова, межуючи з Україною та Румунією — членом НАТО і ЄС, привертає значну увагу Брюсселя, який підтримує її курс на євроінтеграцію. ЄС відкрито підтримує чинну прозахідну президентку Маю Санду, і в жовтні цього року виділив Молдові 1,8 млрд доларів під час візиту Урсули фон дер Ляєн.

На цьому тлі постає питання: чому ж частина громадян цих країн схиляються все ж таки до більш проросійського курсу, а не у бік демократичного Заходу? Відповідь на це питання вимагає глибшого розуміння, оскільки не лише вплив Кремля визначає вибір. Грузія й Молдова також мають негативний досвід російської агресії та часткову окупацію своїх територій. Війна в Україні лише посилює відчуття загрози, і в умовах нестабільності немає певності, що у разі конфлікту вони отримають достатню підтримку від ЄС та НАТО.

Крім того, складна економічна ситуація та потужна російська пропаганда залишають свій відбиток. У Грузії майже кожен шостий — безробітний, а третина населення Молдови працює за кордоном. Тому важко стверджувати, що населення робить вибір лише керуючись «за» ЄС чи «за» Росію. Для багатьох людей це радше вибір «за мир» і більш прогнозоване майбутнє, ніж за політичні гасла про європейське омріяне майбутнє.

Грузія та Молдова зараз проходять через важливий період своєї історії, в якому фактично визначається орієнтир на їхнє майбутнє. Побажаємо цим країнам все ж таки зберегти демократію та політичний плюралізм, адже без таких важливих складників, альтернативою залишаються лише «смертоносні обійми РФ».