«Стан тваринництва або чому зникають ферми?»

Можна виокремити такі виклики, які постали наразі перед сільським господарством в нашій країні:

• Падіння цін за зернові та олійні культури;
• Зростання цін на паливно-мастильні матеріали;
• Зростання цін на добрива та засоби захисту;
• Зростання цін на посівний матеріал;
• Зміни клімату, зменшення кількості опадів, як наслідок зменшення врожаїв;
• Недостатня кількість складів та елеваторів для тривалого зберігання продукції;
• Монополія зернотрейдерів та проблеми з оплатою продукцію;
• Зменшення кількості висококваліфікованих кадрів;
• Ріст цін на запасні частини та комплектуючі.

Така ситуація зумовлює необхідність змінювати звичні способи ведення с/г та шукати альтернативні шляхи розвитку галузі. Безумовно, вирішення цих проблем вимагає оперативних дій на державному рівні задля підтримки сільського господарства. Важливою супутньою галуззю є тваринництво. Раніше воно було менш рентабельним, ніж рослинництво.

Чому тваринництво вимагає більших початкових вкладень?

Для того щоб успішно займатись тваринництвом, необхідно інвестувати кошти в сучасні технології утримання, годівлю, якісне поголів'я, формувати штат кваліфікованих працівників, отримати всі дозволи та пройти стандартизацію, мати стабільний ринок збуту продукції, забезпечити умови виробництва та зберігання продукції. Лише нечисельні господарства готові цим займатись, тому поступово тваринництво втрачало свої позиції.

Чому ж розвиток тваринництва є наразі актуальним?

Зараз спостерігається падіння цін на зернові та олійні і паралельне підняття цін на м'ясо та молоко, тому тваринництво стає вигідним напрямом, інтерес до даної галузі відновлюється. Для фермерів це можливість диверсифікувати ризики щодо коливання цін і збуту продукції та водночас можливість забезпечувати своє господарство органічними добривами. Для громад – це створення додаткових робочих місць та надходження податків до бюджету.

Яка роль тваринництва в економіці України?

Важливим показником розвитку галузі є зовнішньоекономічна торгівля. Відповідно до даних Спілки молочних підприємств України, у 2021 році Україна імпортувала на 48% більше молочної продукції, ніж експортувала. Це на 194,6 млн. доларів менше у порівнянні з минулим роком.

За підсумками 2021 року, імпорт свинини в Україну сягнув 40,66 тис. тон, що на 45% більше, ніж за минулий рік.

Отже, по окремим галузям тваринництва Україна більше імпортує продукції, ніж її експортує.

Серед негативних наслідків цієї тенденції:

• відтік валюти із країни;
• підрив товарно-платіжного балансу;
• зменшується місце на ринку для вітчизняних товарів;
• зменшується конкурентоспроможність вітчизняного виробника;

Одним із важливих факторів, що зумовлює зростання імпорту є зменшення поголів'я тварин та відсутність належного економічного розвитку цієї галузі.

А що ж з тваринництвом на рівні домогосподарств?

Зазвичай сільське населення займається тваринництвом з метою одержання додаткового заробітку, подекуди тваринництво є основним джерелом заробітку сільського населення. Щоб краще оцінити ситуацію, варто звернути увагу на динаміку валового виробництва молока в Україні 2017 по 2021 рік, порівнюючи виробництво молока домогосподарствами та с/г підприємствами.

Отже, станом на 2021 рік 68,5% молока виробляється домогосподарствами населення, проте щороку частка молока, виробленого домогосподарствами населення зменшується! Натомість обсяг молока, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами, майже не змінюється.

Однією із ключових причин зменшення виробництва молока є скорочення прибутку, який отримує виробник. Для порівняння: сільськогосподарські товаровиробники отримують за молоко 15-17 грн за літр, а домогосподарства населення – 5,5 – 7 грн за літр! Крім того, у 2022 р. у зв'язку з підвищенням вимог до якості та безпечності молока, яке надходить на промислову переробку, частка молока від населення скорочувалася й надалі. Відтак на ринку формуються стійкі передумови до збільшення дефіциту молока, придатного для промислової харчової переробки! Як наслідок, спостерігається різке зменшення валового виробництва продукції та зменшення поголів'я сільськогосподарських тварин.

Давайте розглянемо проблему зменшення поголів'я с/г тварин на прикладі Бершадської громади Вінницької області (місто Бершадь та 26 сіл)

У цій таблиці можна прослідкувати зменшення поголів'я великої рогатої худоби (ВРХ), свиней, дрібної рогатої худоби (ДРХ) у 2010, 2020, 2021, 2022 роках.

З року в рік поголів'я зменшується, особливо це стосується ВРХ та свиней. Хочу наголосити, що вирощування великої рогатої худоби - це той напрямок тваринництва, який неможливо відновити швидкими темпами!

У 2022 році, у порівнянні із 2010 роком, у сільськогосподарських підприємствах поголів'я ВРХ скоротилося на 57%, в домогосподарствах населення - на 66% ! Поголів'я свиней в сільськогосподарських підприємствах скоротилося на 38%, а у домогосподарствах населення - на 83%!

Тобто, тенденція щодо зменшення поголів'я зберігається, особливо це стосується домогосподарств населення, що відіграє важливу роль у контексті продовольчої безпеки.

Які найбільші виклики постають перед домогосподарствами населення в контексті розвитку тваринницької галузі?

• Відсутня фіксована ціна на реалізацію своєї продукції;
• Не виробляється продукція належної та однакової якості, тому важко сформувати товарну партію продукції однакової якості;
• Відсутній доступу до якісних кормів;
• Не здійснюється селекція тварин та не покращується поголів'я;
• Не здійснюється належне утримання та ветеринарний догляд за тваринами;
• Немає постійного вільного доступу до «дешевого» кредитування;
• Відсутній належний рівень механізації;
• Відсутня можливість утримання великої кількості тварин.

Сукупність цих всіх факторів зумовлює тенденцію до зменшення поголів'я.

Чи є світло в кінці тунелю?

На мою думку, головна роль у врегулюванні галузі належить державі! З одного боку, ключове завдання полягає у підтримці великих товаровиробників для швидкого нарощення необхідних обсягів промислового виробництва продукції, а з іншого – легалізація діяльності домогосподарств населення та створення умов для виробництва ними якісної продукції шляхом створення кооперативів або сімейних ферм. Це зараз є необхідним для забезпечення продовольчої безпеки, розвитку даної галузі та розвитку сіл.

Лише спільний комплексний розвиток рослинництва та тваринництва є запорукою сталого економічного та соціального розвитку сільської місцевості та держави в цілому