Есе від випускників Курсу Європейського політика 3.0

Кожен день ми дивимося новини з яких знову і знову чуємо – «Брюссель вирішив», «ЄС ухвалив», «Європарламент проголосував». Здається, ніби десь там, у далекому бельгійському місті, група людей у костюмах приймає рішення, які впливають на життя мільйонів. Але чи справді все так?

Останнім часом все частіше можна почути про успіхи різних ініціатив, зокрема екологічних організацій у просуванні важливих рішень в ЄС. Наприклад, щодо обмеження використання пластику. Найцікавішим тут є те, що ключову роль у цих перемогах часто відіграють не гучні кампанії чи масові протести, а невпинна робота за лаштунками: неформальні розмови з помічниками євродепутатів, участь у експертних групах, надання вчасної та якісної інформації. Так стає зрозуміло, що справжня політика ЄС твориться не лише за офіційними столами переговорів, а й у таких, здавалося б, незначних взаємодіях. Цей висновок змушує задуматися: то чому ж нам, активістам, волонтерам та громадянам, так важливо розуміти внутрішню кухню ЄС?

Де ж ховаються справжні важелі влади? Часто активісти можуть годинами стояти з плакатами перед будівлею Європарламенту, намагаючись просунути свої позиції. Беззаперечно, це все робиться недаремно і має свій вплив. Проте чи це найефективніший спосіб? Тут на допомогу приходять знання внутрішньої механіки ЄС. Ось конкретний приклад: процедура "тріалогу". Це неформальні переговори між Європарламентом, Радою ЄС та Єврокомісією, де часто вирішується доля важливих законопроєктів. Саме під час тріалогу у було досягнуто компромісу щодо Спільної сільськогосподарської політики ЄС на 2023-2027 роки та щодо безвізу з Україною. Як ми можемо використовувати це? Знаючи про такі механізми, активісти можуть: вчасно надавати інформацію та аргументи ключовим учасникам переговорів та мобілізувати громадську підтримку в критичні моменти.

Крім того, розуміння партійної динаміки та особистостей лідерів ЄС – це ключ до прогнозування та впливу на політичні рішення. Візьмемо, наприклад, вибори в Європарламент, які відзначилися зміцненням правих сил. Хоча це не несе прямої загрози для України, проте може призвести до певного ослаблення політичної підтримки у боротьбі проти російської агресії. Нюанси позицій та партійної приналежності матимуть вплив на баланс сил у Європарламенті та, відповідно, на загальноєвропейську політику. Що це означає для нас? Необхідність будувати діалог не лише на національному, а й на загальноєвропейському рівні. Важливість розуміння особистих мотивацій та ключових фігур у європейській політиці. Можливість використовувати зміни для просування свого порядку денного.

Отже, знання – це не просто сила, це інструмент змін. Колись Жан Монне, один із батьків-засновників ЄС, сказав: «Ніщо не можливо без людей, ніщо не є тривалим без інституцій». Однак, і ніщо не є ефективним без розуміння, як ці інституції працюють. Розуміння внутрішньої кухні ЄС – це не просто обовʼязок політологів та аналітиків. Це необхідний інструмент для всіх, хто прагне реальних змін у Європі. Бо тільки знаючи, як працює система зсередини, ми можемо ефективно впливати на неї ззовні. Тож наступного разу, чуючи про чергове рішення прийняте в Брюсселі, важливо поцікавитися, як було прийнято це рішення та як можна вплинути на наступне. Бо справжня прогресивна політика починається не з гучних гасел, а з глибокого розуміння механізмів влади.

Щоразу, коли ми чуємо про Європейський Союз, в уяві постає образ прогресивного політичного механізму, де на високих рівнях ухвалюються доленосні рішення. Однак, Європейський Союз – це не лише протоколи та дипломатичні зустрічі, це багаторівнева структура із власними правилами гри, які не завжди лежать на поверхні. Після Революції Гідності українське суспільство обрало європейський шлях розвитку, і інтеграція до ЄС стала стратегічним пріоритетом країни. Однак для успішної євроінтеграції та ефективного захисту національних інтересів Україні необхідно глибше розуміти внутрішні механізми функціонування ЄС. Метою цього есе є дослідження того, чому знання «внутрішньої кухні» ЄС є критично важливим для України та на які аспекти особливо варто звернути увагу. Ми проаналізуємо, по-перше, внутрішньополітичні механізми ЄС, по-друге, економічні та правові аспекти інтеграції, а по-третє, вплив лідерських ідеологій та ключових політичних фігур на євроінтеграційні процеси.

Перед тим як зануритись у основну тему есе, доречним буде короткий вступ, де ми дамо визначення ЄС та опишемо ключові його функції, засади. Отже, Європейський Союз (ЄС) — це політико-економічне об'єднання 27 європейських країн, створене з метою забезпечення миру, стабільності та процвітання на континенті (European Commission, 2022). Основними функціями ЄС є сприяння вільній торгівлі між державами-членами, підтримка спільного ринку, розробка спільної зовнішньої політики та політики безпеки, захист прав людини та забезпечення демократії. Засади ЄС базуються на таких принципах, як верховенство права, рівність, солідарність і повага до національної ідентичності країн-членів. Система управління ЄС є багаторівневою та включає ключові інституції, такі як Європейська комісія, Європейський парламент, Європейська Рада, та Рада ЄС (European Commission, 2022), які спільно працюють для ухвалення законодавчих актів та вирішення внутрішніх і зовнішніх викликів. Такий механізм функціонування робить ЄС унікальним міжнародним актором, інтеграція до якого потребує не лише формальних кроків, але й глибокого розуміння його внутрішньої політичної та економічної структури.


Внутрішньополітичний вимір: прийняття рішень та інституції
Як ми уже зазначили вище, Європейський Союз функціонує як багаторівнева система управління, що включає наднаціональні інституції. Європейська комісія виконує роль виконавчого органу, відповідального за розробку законодавчих ініціатив і виконання бюджетних зобов’язань. Європейський парламент, у свою чергу, представляє інтереси громадян, ухвалює закони, затверджує бюджет та контролює роботу інших інституцій. Європейська Рада визначає загальні політичні напрямки та пріоритети, складаючись із глав держав або урядів країн-членів, президента Європейської Ради та президента Європейської комісії. Рада ЄС представляє уряди держав-членів і відповідає за міжнародні угоди та зовнішню політику ЄС (European Union, 2022).

У контексті теорії міжнародних відносин, мені спадає на думку теорія інституціоналізму, яка акцентує увагу на ролі міжнародних інституцій у формуванні державної поведінки та забезпеченні співробітництва. Один із основоположників ліберального інституціоналізму, Роберт Кеохейн, у своїй книзі "After Hegemony: Cooperation and Discord in the World Political Economy" (1984) стверджує, що міжнародні інституції здатні забезпечити стабільність і співпрацю між державами навіть за відсутності гегемона, тобто домінуючої держави. Цей приклад чітко проявляється у функціонуванні ЄС, адже незважаючи на різноманіття країн за розміром, населенням і економічними показниками, ключові рішення ухвалюються на основі згоди всіх держав-членів. Це означає, що інтереси окремих країн можуть суттєво впливати на політичні рішення, що може мати як позитивний, так і негативний вплив на Україну в її прагненнях лобіювати свої інтереси в ЄС. Наприклад, позиції країн, що знаходяться ближче до російського впливу, можуть ускладнити прийняття рішень, які відповідають українським інтересам. Отже, розуміння цих економічних нюансів дасть Україні можливість ефективніше захищати свої інтереси під час переговорів і знаходити союзників серед країн-членів.


Економічні та правові аспекти інтеграції
У цьому розділі ми розглянемо економічні механізми ЄС, зокрема функціонування єдиного ринку, спільної сільськогосподарської політики та євроінтеграційних стратегій, а також проаналізуємо правові норми та регуляції. Основною метою економічної інтеграції Союзу є створення єдиного ринку, який забезпечує вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили між державами-членами. Це, у свою чергу, сприяє зростанню конкурентоспроможності, підвищенню інвестиційної привабливості та покращенню рівня життя населення.

Відповідно до дослідження, проведеного на базі Університету Бокконі у Мілані, економічна інтеграція сприяє зростанню ВВП країн, які вступають до ЄС. Говорячи про конкретні цифри, ВВП на душу населення у таких країнах як Чехія, Словаччина, Кіпр, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща у 2019 році майже удвічі перевищують показники 2004 року, що пов'язано з членством у Європейському Союзі (Eridani, 2024). Цей позитивний ефект, що виникає внаслідок змін у інституціях, політиках, регуляціях та бар'єрах у торгівлі, свідчить про важливість економічної інтеграції. Дослідження також вказує на те, що цей позитивний вплив розширення ЄС не мав негативних наслідків для рівня життя громадян попередніх країн-членів (Eridani, 2024), що підтверджує, що розширення було вигідним для всіх учасників. Отже, ці дані підкреслюють, що слідуючи такому прикладу, процес інтеграції може забезпечити значні переваги для економіки України в разі її вступу до ЄС.

Говорячи про правову інтеграцію до ЄС, то вона вимагає від країн-кандидатів впровадження норм і стандартів, які регулюють діяльність Союзу. Ці стандарти охоплюють широкий спектр сфер: від прав людини та екологічних вимог до регулювання ринку та конкуренції. Для України, як і для інших країн-кандидатів, це означає необхідність адаптації національних законів до правової системи ЄС, яка має верховенство над національними правовими системами держав-членів.​Згадуючи професора у своєму університеті, Вільяма Фелана, то він саме досліджує процеси правової інтеграції в ЄС через призму ліберального міжурядового підходу (Phelan, 2018). Автор аналізує рішення Європейського суду, такі як Van Gend en Loos (1963) і Costa v. ENEL (1964), які затвердили принципи прямого ефекту та верховенства права ЄС над національними правовими системами. Фелан підкреслює, що ці рішення стали ключовими у формуванні правової інтеграції ЄС, оскільки вони не лише посилили вплив права ЄС у державах-членах, але й перетворили судову систему на потужний інструмент забезпечення єдності та ефективності Союзу. Для України розуміння цього аспекту є надзвичайно важливим, адже адаптація до таких стандартів означає необхідність глибоких правових реформ.


Лідерський та ідеологічний вимір: Вплив ключових політичних фігур
Лідерський та ідеологічний виміри суттєво впливають на політику ЄС, зокрема у питаннях розширення, підтримки сусідніх країн та європейської інтеграції. Ключові політичні фігури, які очолюють держави-члени та європейські інституції, суттєво формують спільну позицію щодо розширення та підтримки України в умовах війни.

Наприклад, під час виступу перед Європейським парламентом 9 травня 2023 року канцлер Німеччини Олаф Шольц підкреслив, що майбутнє Європи залежить від єдності та здатності до співпраці. Він акцентував на необхідності реформування та розширення ЄС, щоб Союз міг ефективно відповідати на виклики XXI століття. Шольц також наголосив на важливості відбудови України після війни, підкресливши, що процвітаюча демократична Україна стане найкращою відповіддю на амбіції Росії. Він закликав прискорити ухвалення рішень у ЄС, зокрема у питаннях зовнішньої політики (Olaf Scholz, 2024).

Також, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн є одним з найбільших прихильників підтримки України на європейському рівні. Під її керівництвом розроблено численні пакети фінансової, військової та гуманітарної допомоги. Вона також виступала за надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС у 2022 році.

Однак, водночас експерти зауважують, що Угорщина може сповільнити процес розширення ЄС та вступу України до ЄС, зосереджуючи увагу на Західних Балканах (Крупка, 2024). Угорська позиція щодо міграції та критика політики Брюсселя можуть також вплинути на подальші обговорення та домовленості, тому Україні варто дотримуватись радше реалістичних, аніж надто оптимістичних поглядів.

Отже, лідерські та ідеологічні аспекти політики ЄС визначають майбутнє європейської інтеграції України. Підтримка таких політиків, як Урсула фон дер Ляєн та Олаф Шольц, є важливою, але варто враховувати й ідеологічні розбіжності. Україні необхідно продовжувати реформи та шукати союзників серед ключових політичних фігур Європи, щоб ефективно лобіювати свої інтереси в процесах євроінтеграції.

Висновок
Знання про «внутрішню кухню» Європейського Союзу є критично важливим для України на етапі євроінтеграції. Розуміння складних механізмів ухвалення рішень, економічних і правових аспектів інтеграції, а також впливу ключових політичних фігур допоможе Україні адаптувати свої стратегії та позиції, захищаючи національні інтереси на міжнародному рівні. Для досягнення бажаних результатів, Україні потрібно продовжувати внутрішні реформи, зміцнювати зв’язки з ключовими політичними фігурами Європи та стати активним гравцем у формуванні політики ЄС. Лише шляхом глибокого розуміння та проактивної позиції Україна зможе ефективно впливати на своє європейське майбутнє та отримати максимальні вигоди від співпраці з ЄС.

Свої міркування я б хотіла розпочати із одного факту та, як не дивно, кількох питань: згідно із цьогорічним соціологічним опитуванням Центра Разумкова, в Україні переважна більшість громадян підтримує вступ до Європейського Союзу, а саме 84% опитаних. Та чи означає це, що всі респонденти безпосередньо усвідомлюють шлях, який ми, як громадяни та як держава, проходимо, аби цього досягти і будемо проходити у майбутньому? І чи розуміють насправді, що саме, як структурний організм, являє собою Європейський Союз?

Особисто я вважаю, що більшість з цього відсоткового співвідношення на мої запитання вище дали б відповідь “ні”. Я не можу стверджувати, що це вказує на повну необізнаність цих громадян у сфері євроінтеграції. Однак, маю сміливість сказати наступне: вступ до ЄС—це дуже серйозний крок у нашій історії, саме тому свідомим громадянам України необхідно зануритись у процес євроінтеграції та стежити за внутрішніми процесами у ЄС. Це дозволить громадянам бути більш залученими до процесів ухвалення рішень безпосередньо у нашій державі та сприятиме політичній обізнаності населення. Чому це важливо я обгрунтую у наступних тезах.

Готуємось до майбутнього вже зараз. Суспільний рівень
Рано чи пізно ми станемо повноправними членами ЄС, наразі експерти в галузі євроінтеграції прогнозують, що це станеться до 2030 року. На моє переконання, вже протягом наступних років потрібно поступово готувати українське суспільство до вступу, аби громадяни розуміли, що собою являє Європейський Союз, та які наслідки матиме євроінтеграція. На державному рівні необхідно проводити відповідні інформаційні кампанії, аби дати зрозуміти, що вступ до Союзу дасть нам чимало преференсів, однак шлях до них може стати для нас болючим процесом.

До прикладу, однією з переваг вступу є економічні можливості: Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом вже дала доступ до європейського ринку, а членство ще більше спростить торгові бар’єри, дозволяючи українським компаніям більше експортувати товари та послуги. Це також сприятиме залученню інвестицій в економіку. З іншого боку, у перші роки повноцінного членства виробникам українським товарів буде доволі складно повноцінно інтегруватись у європейський внутрішній ринок внаслідок існування жорсткої конкуренції та квот на торгівлю між країнами Союзу. Саме тому вітчизняному бізнесу необхідно поступово вивчати питання внутрішньої торгівлі в ЄС вже зараз.
ЄС як зразок інституційного управління для прогресивних реформаторських ідей. Політичний вимір. ЄС—це яскравий приклад усвідомлених механізмів ухвалення рішень для подолання спільних викликів. Згадати тільки історію створення Союзу—від вирішення економічних проблем після тяжкого повоєнного періоду, шляхом створення Співтовариства вугілля та сталі, продовжуючи реформами, створенням дієвих демократичних інституцій, введенням унікального громадянства ЄС і аж до нашого часу—це приклад консолідації сил, неймовірної роботи прогресивних лідерів над створенням добробуту для держав та населення країн ЄС. Як на мене, це одна з причин, що робить Союз справді унікальним, і чого у нього варто повчитись.

Політичні процеси всередині ЄС часто складні та багатогранні, оскільки Союз об'єднує країни з різними політичними системами, історіями та інтересами. Важливо розуміти, як функціонують його ключові інституції і як вони співпрацюють для ухвалення рішень, що мають вплив на всі сфери життя.
Для України ці знання важливі не тільки в контексті євроінтеграції та адаптації законодавства до європейських норм, а й у призмі майбутнього нашої держави як повноцінного члена ЄС. Цінності Європейського Союзу мають стати для України орієнтирами, за якими потрібно рухатись. Саме тому ми повинні йти шляхом реформ і переосмисленням наших внутрішньополітичних процесів (як-от боротьба з корупцію, продовження судової реформи і т.д.).

Впевнені маленькі кроки—шлях до великого майбутнього
На долю української держави та нашого суспільства і справді випало чимало випробувань. Українці показали, що здатні боротись за своє майбутнє. Наразі ми боремось за існування своєї держави та право вільно обирати вектор розвитку, і один з них—це європейське майбутнє, що є послідовним кроком нашого розвитку.

Я не дарма обрала для вступу моєї роботи саме цю цитату Маргарет Тетчер, першої жінки прем’єр-міністерки Великої Британії та загалом європейських держав. Для нас “драбиною” є тернистий шлях боротьби за державу на дипломатичному, політичному, військовому, інших рівнях, та її розбудову у майбутньому, а “сходинки”—подолання перепон на цьому шляху та рішучі дії.

Як би важко не було, але саме такими “сходинками”, і тільки діючи консолідовано українці зможуть досягти успіху. Саме такий послідовний рух уперед буде гарантією нашого успішного майбутнього, однозначно європейського. Я щиро переконана, що попри труднощі, спільними зусиллями ми зможемо пройти цей шлях. Іншого вибору у нас немає, адже на кін поставлено наше існування як держави та як нації.