Соціалка

Українці на порозі демографічної катастрофи чи шукають кращого життя?

Дана публікація присвячена дослідженню питань чисельності населення, його статевої та географічної структури. Читачу пропонується ознайомитися з динамікою змін чисельності населення України після розпаду Радянського Союзу та ознайомитись із наслідками політики наших урядів. Населення держави є беззаперечно найважливішим ресурсом, але чи так це в Україні?
Дмитро Пасевич
Що відбувається?

Після розпаду СРСР в Україні проживало 51,8 млн осіб. Звичайно, тоді були важкі умови життя, але чи в цьому головна проблема? Ми можемо звинувачувати недбалих управлінців, що прийшли до влади та знищили розвинутий промисловий комплекс, створений за часів СРСР. Якщо хочете дізнатися про приклади, прогляньте звіти Фонду державного майна України, і ви побачите, як багато підприємств, що колись процвітали, занедбані.

У 1993 р. чисельність населення в Україні стала найбільшою за весь період незалежності, вона становила 52,2 млн. Найменша чисельність населення України була на початку 2020 року, всього 41,9 млн осіб. У період з 1990 року по 1993 рік спостерігалося зростання чисельності населення нашої держави, незважаючи на складну економічну ситуацію, невизначеність грошової політики уряду, тоді підприємства почали видавати ваучери для продовження свого функціонування, почалася приватизація.
У 1996 році економічна ситуація трохи покращилася у зв'язку з появою власної української грошової одиниці – гривні. Це дозволило запустити економіку, яка конче потребувала стабільності у ринкових відносинах, але якою ціною. Частина коштів, що була залучена для випуску гривні, були отримані завдяки розпорядженню про розподіл Чорноморського флоту (ЧФ) та перебування ЧФ Російської Федерації на території АР Крим. В цей період чисельність населення почала поступово знижуватись, і пік зниження припав на 2001 рік, тоді населення скоротилося на 0,5 млн українців.

Звичайно, ми не можемо оминути 2015 рік, тоді фіксують скорочення населення на 2,5 млн осіб. Проте причиною стали непередбачувані події, а саме, окупація АР Крим та розгортання військових дій проти України на територіях Донецької та Луганської областей з боку Російської Федерації. У цілому за 30 років чисельність населення України в середньому знижувалась на 0,7%, тобто, 0,3 млн осіб щорічно.

Якщо розглянути розподіл за статтю, то жінок в Україні на 7,5% більше, ніж чоловіків (на 3,5 млн осіб). Причиною звісно є нижча тривалість життя у чоловіків. Варто відзначити, що скорочення тривалості життя спричинене поганим станом екології, низькою якістю медичних послуг, шкідливими звичками та зростанням кількості стресів з розвитком цифрових технологій.
Перейдемо до розгляду географічної структури поширення населення, а саме міського та сільського. На початок 2020 року в Україні міське населення переважає сільське на 16,4 млн осіб. Сільське населення знижується швидшими темпами, ніж міське (різниця в 0,3% щорічно). Це пояснюється процесом урбанізації.

На мою думку, велику роль має і політика уряду, який не зацікавлений в розвитку фермерства, оскільки не проводить заходів щодо підвищення обізнаності селян про підтримку сільського господарства, знижує розміри субсидій. Ви можете заперечити мені тезою, що це ринкові відносини та селяни повинні самі вирішувати, як саме працювати та оптимізовувати свою роботу. Але фермерство стикається з такими викликами, як демпінг з боку агрохолдингів, висока вартість серифікації. Також бракує поширення інформації з боку органів державної влади щодо можливостей для фермерів.
Чому українці виїжджають?

На мою думку, багато українців змушені їхати закордон, оскільки не обізнані в можливостях розвиватися на батьківщині, вони готові ризикувати, щоб отримати гідні умови життя. Зі свого досвіду робочої поїздки на два з половиною місяці до Польщі, можу точно сказати, воно того не вартує. Звісно, змінивши оточення, атмосферу і поставивши себе в умови необхідності, ми отримуємо відповідні результати. Але гроші не вартують витраченого на них часу, якщо ви не отримуєте задоволення, а робота 12 годин на день точно його не дасть.

Еміграція не є головним чинником зниження населення. Існують й інші причини, які загострюють ситуацію і додатково створюють проблему «сучасного безробіття». Проблема «сучасного безробіття» − це проблема кадрів, коли працівникам бракує кваліфікації, вмінь, навичок, характерних для технологічного суспільства. До навичок «сучасної людини» належать: вміння програмувати, ефективно використовувати власний час, залучати весь спектр технологічного оснащення у вигляді програмного забезпечення, фото, відео, аудіо матеріалів, гаджетів і т. ін. Роботодавці працюють над її вирішення, наскільки ефективно, покаже час.
У матеріалі використовувалися дані: Державна служба статистики України (1990-2019)
Позиції редакції Дайджесту СД Платформи можуть не завжди співпадати з думками авторів
11.09.2020
Did you like this article?

© СД Платформа 2012 – 2024
Сайт розроблено силами активістів