Словаччина, Нідерланди, Польща.
Чого очікувати від виборів у цих країнах?

РЕВАНШ ФІЦО?

У суботу, 30 вересня, у Словаччині відбулися дострокові парламентські вибори. Причиною став вотум недовіри, висловлений словацькому уряду, як наслідок затяжної політичної кризи.

З початку повномасштабної російської агресії, Словаччина залишалася надійним союзником України. Окрім того, що держави мають спільний кордон, через який сотні тисяч українців змогли виїхати до притулку (на 2023 р. близько 100 000 українських біженців продовжують перебувати у Словаччині) та який став важливим транспортним коридором, Словаччина залишається стабільним постачальником озброєння для України. Так, у квітні 2022 р. країна стала першою, хто поставив Україні важкі системи протиповітряної оборони (С-300), а у березні 2023 р. першою передала Україні винищувачі (Міг-29).

Однак, вибори, які відбулися у цій країні можуть вплинути на рівень двосторонньої співпраці. Кількарічна політична криза призвела до своєрідної реінкарнації лідера партії, що отримала найбільше голосів виборців, Роберта Фіцо. Саме він є уособленням такого собі «словацього Орбана», що критикує ЄС та НАТО, звинувачує у всіх бідах мігрантів та поширює російські наративи.

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ

За результатами виборів місця розподілилися наступним чином:

Smer-SD (22.94% = 42/150 місць) – була заснована як лівоцентристська партія, що називає себе соціал-демократичною, однак вже давно відійшла від справжніх цінностей соціал-демократії. Її лідер Роберт Фіцо (у минулому двічі прем'єр-міністр) своєю антиукраїнською риторикою підігрує Кремлю. Він заявляв, що якщо його партія переможе, то військова допомога Словаччини Україні припиниться;

Progresivne Slovensko (17.96% = 32/150 місць) – лівоцентристська, соціал-ліберальна, прогресивна політсила. У зовнішній політиці партія займає абсолютно протилежні Smer-SD позиції та вважається проєвропейською політичною силою. Її голова – віце-спікер Європарламенту Міхал Шимечка, а заступниця голови – президентка Зузана Чапутова ще на початку повномасштабного російського вторгнення зайняла чітко проукраїнську позицію;

Hlas (14.70% = 27/150 місць) – соціал-демократична партія, що у 2020 році відкололася від Smer-SD. Її голова, колишній прем'єр-міністр Петер Пеллегріні намагається зайняти двояку позицію: якщо до виборів партія підтримувала продовження допомоги Україні, то після їхнього завершення Пеллегріні заявив, що про військову допомогу Україні більше не йдеться, оскільки Словаччині "більше нічого відправити" Україні. Таку зміну позиції можна пояснити бажанням скористатися своєю «золотою акцією» у формуванні коаліції та виторгувати для себе міністерські портфелі у перемовинах із партією Фіцо;

Ol'ano a Priatelia (8.89% = 16/150 місць) – класична європейська правоконсервативна партія, що займає проукраїнську позицію.

Іншими трьома партіями, що подолали бар'єр у 5% стали: правоцентристська KDH (6.82% = 12/150 місць), лідер якої на початку вересня називав ЛГБТ «чумою»; ліберально-консервативна SASKA (6.32% = 11/150 місць); та праворадикальна SNS (5.62% = 10/150 місць).

Остання заслуговує на особливу згадку. Slovenská národná strana та її лідер, колишній спікер словацького парламенту Андрій Данко, займають відкрито проросійську, антиукраїнську та антиєвропейську політику.

Коаліціада

Формування коаліції буде ще тим внутрішньополітичних процесом. Президентка країна Зузана Чапутова після оголошення офіційних результатів надасть Роберту Фіцо право сформувати уряд. Очікується, що Роберт Фіцо буде намагатися створити коаліцію з SNS (навіть попри те, що це праворадикали), а також залучити Hlas, яка хоч і є проєвропейською, але намагається зайняти досить розмиту позицію щодо подальшої військової підтримки України. Якщо ця коаліція буде створена, то вона отримає 79 зі 150 голосів у парламенті.

З іншого боку, існує можливість для формування коаліції лідером проєвропейської партії, яка зайняла друге місце на виборах, Міхалом Шимечкою. Він вже запропонував сформувати коаліцію усім п'ятьом партіям, що не підтримують російські наративи (Progresivne Slovensko, Hlas, Ol'ano a Priatelia, KDH та SASKA). Зважаючи на те, що ці політсили походять з різних сторін політичного спектру і мають розбіжності у більшості питань, процес створення проєвропейської коаліції буде надважким. При такому об'єднанні коаліція отримала б 98 зі 150 голосів.

Ключову роль у формуванні обох коаліцій відіграє партія Hlas, яка може обирати до якої сторони їй приєднатися, і за якою залишається останнє слово у реалізації одного з двох варіантів коаліції.

Якщо жоден з варіантів не буде реалізований, політична криза в країні продовжиться і будуть призначені нові дострокові вибори. Нагадаємо, що у Словаччині вже було 5 прем'єр-міністрів за останні 5 років.

Словаччина відіграє супер важливу роль у підтримці України не лише через військову допомогу та стратегічне географічне положення, але й за рахунок свого членства в ЄС та НАТО. Відтак, у випадку створення коаліції Smer-SD-SNS-Hlas, Словаччина потенційно зможе блокувати необхідні для України та усієї Європи рішення, підігруючи таким чином Кремлю.

Залишаються, звісно, сподівання, що лівоцентристські Progresivne Slovensko та Hlas можуть знайти порозуміння і узгодити протиріччя, щоб унеможливити прихід до влади Фіцо.

Ще одним варіантом може бути прем'єрське крісло лідера партії Hlas Пілігрінні, яким може поступитися лідер партії Progresivne Slovensko, що зайняла друге місце, в обмін на недопущення приходу до влади Фіцо.

Також Партія європейських соціалістів (до складу якої входить Smer-SD та Hlas) має декі важелі для впливу на ці політсили, з метою недопущення прийняття рішень, які будуть підривати європейську безпеку та толерувати російську війну.

КІНЕЦЬ ЕПОХИ РЮТТЕ? НІДЕРЛАНДИ У ФОКУСІ

10 липня 2023 року прем'єр-міністр Нідерландів, Марк Рютте оголосив про відставку, спровоковану розпадом правлячої коаліції в країні. Внаслідок цього рішення були призначені позачергові парламентські вибори, заплановані на 22 листопада 2023 року, що значно раніше ніж очікувалося (чергові вибори повинні були відбутися у 2025 році).

У Палаті Представників є 150 місць, і для отримання більшості необхідно здобути 76 місць.

За місця у парламенті Нідерландів будуть конкурувати 17 політичних партій. Станом на 25 вересня 2023 року, за результатами Politico Poll of Polls, найбільшу кількість місць в Палаті Представників можуть отримати New Social Contract (18%), People's Party for Freedom and Democracy (17%) та Labour Party (PvdA) & GroenLinks (GL) (15%).

ЧИМ ВИЗНАЧНА КОЖНА З ЦИХ ПАРТІЙ?

New Social Contract: Партія була заснована 20 серпня 2023 року Пітером Омцігтом, який раніше був членом правоцентристської партії Christian Democratic Appeal (CDA), але покинув її після скандалу в 2021 році. У своїй особистій записці Омцігт критикував ставлення CDA до нього і те, що члени партії дозволяли називати його "психопатом". В 2019 році він був пов'язаний зі справою щодо захисту батьків, які постраждали внаслідок скандалу щодо виплати допомоги по догляду за дітьми в Нідерландах. Лідер партії заявив, що не має наміру претендувати на пост прем'єр-міністра і його головною метою є потреба у змінах у країні. Партія базується на принципах християнсько-демократичного маніфеста "Новий суспільний договір", який був розроблений Пітером Омцігтом в 2021 році для CDA. Вона є консервативною партією, яка працює як політичний рух для підтримки процвітання та добробуту в Нідерландах і Європі, і відзначає нідерландську мову, культурну ідентичність і соціальні традиції як важливий аспект спільноти і як внесок у справедливість, мир і збереження середовища. Партія прагне до укладання нового суспільного договору, в якому громадяни в демократичній правовій державі спрямовують економічний і соціальний розвиток у фізичній і цифровій сферах. Центральне значення приділяється особистій відповідальності, сім'ї, родині та громаді, а також приватній власності.

People's Party for Freedom and Democracy (VVD): Партія була заснована в 1948 році і прихильна принципам консервативного-лібералізму. Основними цінностями партії є свобода, відповідальність, толерантність, соціальна справедливість і рівність. Колишнім лідером партії був Марк Рютте, а наразі посаду очолює Ділан Єшільгоз-Зегеріус, яка є чинним міністром юстиції Нідерландів. У 2017 році вона стала членом парламенту від VVD і займала посаду державного секретаря з економічних питань та клімату в уряді під керівництвом Рютте. Вона виступала за обмеження права на відновлення сімей для біженців із зон бойових дій, що викликало критику соціально прогресивних партій, і впровадила політику, яка передбачає заборону носити релігійні символи поліцейським. Якщо ця партія переможе на виборах, вона може стати першою жінкою-іммігранткою на посту прем'єр-міністра Нідерландів.

Labour Party (PvdA) & GroenLinks (GL): Ці вибори також важливі тим, що соціал-демократича партія Labour Party та GroenLinks (Зелені) софрмували коаліцію та загальний виборчий список. Це не поодинокий випадок їхньої співпраці. Обидва лідери заявили, що хочуть об'єднати зусилля у фрагментованому політичному ландшафті. До того ж, вони мають схожі погляди з приводу абсолютної підтримки надання Україні зброї та збільшення коштів на військові витрати. Хто стане лідером такого об'єднання, поки не відомо. Проте, як можемо побачити за результатами опитування, наведеного вище, вони входять в трійку лідерів, і таким чином можуть мати успіх на цьогорічних виборах. Є сподівання, що соціал-демократи за рахунок такої співпраці зможуть збільшити свою присутність у парламенті, оскільки у 2017 році партія суттєво втратила своє представництво із 38 депутатів до 9. Ситуація не покращилась і у 2021 році, коли їх кількість місць залишилася незмінною.

Однією з причин зменшення підтримки серед виборців було те, що перебуваючи у коаліції з лібералами у 2012-2017 їм довелося йти на певні ідеологічні компроміси і приймати рішення з «ліберальним відтінком».

Ще одна причина – це певний розкол всередині партії. Однієї з найбільших категорій виборців цієї політичної сили були мігранти. Проте після того, як двоє з шести депутатів-представників меншин не знайшли порозуміння з тодішнім лідером партії, паном Ассером, вони утворили свою партію і велика частина прихильників перейшла до них.

Формат співпраці GroenLinks/PvdA може бути унікальним, але об'єднання прогресивних сил – ні. У Франції соціалісти і зелені увійшли до лівої виборчої коаліції. У кількох країнах соціал-демократи та зелені приєдналися до коаліційних урядів. Крім тактичних і стратегічних переваг такої співпраці – посилення лівих сил загалом – ми вважаємо дуже актуальним головний змістовний мотив. Загальне повідомлення зосереджується на тому, що Франс Тіммерманс (найвідоміший нідерландський політик, віце-єврокомісар) називає «кліматичною справедливістю», тобто необхідністю поєднати амбітний кліматичний порядок денний із справедливим розподілом витрат. Це частина його Зеленої угоди та солідарності, яка необхідна сьогодні: всередині країни та в усьому ЄС. А також, між поколіннями. Це шлях вперед, який різко контрастує з правими суперниками, які поставили імміграцію на перше місце у своїй програмі. Тільки змішавши червоний із зеленим, ліві зможуть переконати виборців у своїй незмінній важливості. Існує більше способів досягти цього. Виборчі системи різні. Але голландський підхід є радикальним кроком у цьому напрямку.

А ЩО У ПОЛЬЩІ?

Партія «Право і справедливість» перебуває при владі вже 8 років. За цей період були різні політичні контексти, як от суперечлива судова реформа, конфлікти з Брюсселем щодо верховенства права, міграційної політики і не лише, питання свободи слова, а також права жінок. Однак, Польща також змінилася за ці роки. Інфраструктура за рахунок європейських коштів покращується, соціальні виплати частково також допомагають правлячій партії утримувати відчутну підтримку громадян. Важливу роль відіграла постійна підтримка України з початку повномасштабного вторгнення, коли Польщі довелось прийняти велику кількість українських біженців та стати регіональним лідером.

Варто сказати, що майбутній парламент очікує багато викликів, зокрема питання мігрантів на білоруському кордоні, що є особливо важливим, так як на даний момент завдяки правлячій партії, яка підбурювала народні маси, ставлення до мігрантів є негативним через їхню загрозу католицьким цінностям поляків. Також гостро постає тема українського зерна, так як перед виборами партія «Право і справедливість» свідомо йшла до напруження відносин з Україною задля здобуття прихильності електорату. Щодо сварок з ЄС то вони призводять до штрафів та призупинення виділення країні коштів, що в майбутньому може сильно вплинути на польську економіку.

За традицією, під час цих парламентських виборів відбувається протистояння між двома панівними політичними силами, правлячою партією «Право і справедливість», якій згідно з проведеним опитуванням соціологічна компанія Estimator дала 35.9%, та головною опозиційною групою «Громадська платформа», яка згідно з тим самим опитуванням отримала 29.6%. Ще цього разу до трійки лідерів пробилась праворадикальна «Конфедерація свободи і незалежності», за яку готові проголосувати від 13 до 15% виборців.

Також у виборах братимуть участь Лівий альянс та ще дві політсили – Польська народна партія й Польща 2050, які застрягли на межі між 7 і 9%.

Партія «Право і справедливість» - польська політична партія, заснована Лехом Качинським 13 червня 2001 року в той час, коли він був міністром юстиції. Право і справедливість є консервативною партією. На сьогодні лідером цієї партії є Ярослав Качинський.

Попри те, що ця партія лідирує в опитуваннях, не можна точно сказати що опозиція втратила всі шанси перемогти, адже існує велика частка виборців, які ще остаточно не визначились а також низка скандалів, зокрема незаконна видача віз відвідувачами з Азії і Африки. Також стало відомо про великі витрати коштів під час виборчої кампанії. Що стосується лише соціальних мереж, то партія «Право і справедливість» вже витратила приблизно 1,5 мільйона злотих на онлайн-кампанію в той же час як «Громадська платформа» лише близько 70 000 злотих. Варто додати, про постійне обмеження свобод ЗМІ, прав меншин, жінок і ЛГБТК+. І одне з найбільш суперечливих питань, яке викликало протести в Польщі, - майже повна заборона абортів, запроваджена в січні 2021 року.

Громадська платформа - польська ліберально-консервативна політична партія, заснована 19 січня 2001 року трьома політиками: Анджеєм Олеховським, Мацеєм Плажинським і Дональдом Туском.

Для Громадської платформи важливу роль в майбутніх виборах відіграє саме Дональд Туск, який неформально очолює її. Перед його поверненням у польську політику в 2021 році партія отримувала лише 16% голосів, а зараз посідає друге місце, одразу після партії «Право і справедливість».

Конфедерація свободи і незалежності (Konfederacja) є коаліцією консервативних та лібертаріанських правопопулістських партій. Була створена перед виборами до Європарламенту 2019 року. В обʼєднання входять політичні партій KORWiN, Національний рух Польщі, Конфедерація польської корони та організація «Союз християнських родин».

Тривалий час її лідери експлуатували тему євроскептицизму, антиміграційної політики та польського націоналізму і поширювали російські наративи, зокрема Януш Корвін-Мікке у 2014 році відвідував окупований Крим і зустрічався із так званим головою Криму - Сергієм Аксьоновим та виправдовував російську агресію. Варто додати про Гжегожа Брауна, який звинувачував правлячу партію в «бандеризації» Польщі.

Лівий альянс - політичний союз політичних партій у Польщі. Альянс був сформований у липні 2015 року Союзом демократичних лівих сил, «Твоїм рухом», Польською соціалістичною партією, Робітничим союзом і Партією зелених для спільної участі на парламентських виборах.

Cтановище соціал – демократів у Польщі не найкраще. Соціал – демократи часто критикують зниження рівня життя поляків та ігнорування соціальних тем, у яких, зокрема, ліберали не надто зацікавлені. Проте це не набуває великого розголосу, або ж суттєвої підтримки населення. Саме через брак комунікації виборці не можуть достатньо ознайомитись з їхньою програмою і отримують недостатню кількості голосів. Проте зважаючи на опитування, жінки надаватимуть перевагу Лівому альянсу, через запровадженням діючою владою заборони абортів та обмеження особистих свобод.

Інша проблема опозиції полягає в тому, що вона ще не знайшла ефективної відповіді на зростання підтримки праворадикальної Конфедерації (Konfederacja), яка, за даними Politico Europe, набирає в опитуваннях в середньому близько 12%. Ті самі опитування показують, що Конфедерація, швидше за все, утримуватиме баланс сил у наступному парламенті.

Конфедерація розвинула сильну присутність в Інтернеті та побудувала свій профіль через соціальні медіа, які є основним джерелом політичної інформації для її молодшого електорату.

Як політична формація, яка завжди з однаковою енергією атакувала як PiS, так і інші опозиційні партії, посилення поляризації політичної сцени фактично зміцнило Конфедерацію серед поляків, які шукають надійну «третю силу».

Більше того, власна довгострокова стратегічна мета Конфедерації полягає в тому, щоб замінити PiS як домінуючу партію на польських правих.

Насправді база виборців Конфедерації досить ідеологічно різноманітна, прикладом чого є той факт, що прихильники її кандидата в президенти 2020 року Кшиштофа Босака порівну розділилися між кандидатами від PiS і PO у другому турі.

Дійсно, певним чином нинішнім опозиційним партіям може бути легше задовольнити вимоги економічної політики Конфедерації. Однак Конфедерації буде важко зберегти свій радикальний «антисистемний» імідж, якщо вона в кінцевому підсумку піде на компроміси та угоди, необхідні для участі в правлячій коаліції.

Таким чином, найбільш вірогідним сценарієм є підтримка партією уряду меншості через неформальну угоду про уряд, а не офіційну коаліційну угоду.

Отже, навіть якщо нинішні опозиційні партії зможуть домовитися з Конфедерацією, це, ймовірно, призведе до слабкого та нестабільного уряду, що майже напевно прокладає шлях до чергових, цього разу раніше, парламентських виборів.