#Сталість_та_екологія_важливі

Проблема перша. Недопрацьована система контролю екології та покарання за порушення.

В нашій країні абсолютно відсутнє правове поле у питаннях, пов'язаних з екологією. Реформ у цій сфері не проводилось багато років. Більшість законів створено ще за радянських часів, і це призводить до некомпетентності багатьох органів. Кваліфікація спеціалістів відсутня або недостатня. Та й зацікавленості щось змінювати й удосконалювати систему немає. Люди змінюють одне одного на посадах, але нічого не міняється. Система працює за старими схемами, і всіх наче все влаштовує. Та не влаштовую довколишнє середовище, стан якого погіршується на очах…

Як вирішити проблему?

Нормативно-правова система у сфері екології потребує глобальної реформації. Треба кардинально змінити стару систему правил і законів, підхід до управління та старе керівництво.

Все це має відповідати сучасним умовам, нормам та ритму життя. Сьогоднішній світ не може підпорядковуватись законам і правилам, розробленим 40-50 років тому, це абсурд.

Зокрема, одна з найголовніших проблем – це розмір штрафів. Наведу простий приклад: якщо людина викине будівельне сміття у ліс, то штраф (якщо це помітять) складатиме 800-1300 грн. Це набагато менше, ніж витрати на вивезення сміття у призначене місце. Звісно, ця людина абсолютно не зацікавлена витрачати гроші й час на правильне вивезення сміття.

Хіба можна уявити собі таку ситуацію у Європі? Впевнений, що ні.

Проблема друга. Сильний негативний вплив війни на екологію.

Через постійні обстріли горять ліси, в атмосферу й воду потрапляють небезпечні речовини, які знищують усе живе навколо.

Найяскравіший приклад страшних наслідків війни на екологію – це нещодавня катастрофа, пов'язана із потраплянням ворожого дрону у нафтобазу в Харкові. В результаті цієї трагедії окрім жертв серед населення сильно постраждала природа. Адже приблизно 3000 тонн нафтопродуктів потрапили в навколишнє середовище. Водойми стали отруйними. Загинуло багато тварин: качки, риба, ондатри тощо.

Звісно, наш ворог несе повну відповідальність за цю катастрофу, але таких страшних результатів можна було уникнути. Тим паче, що наслідки ми ще будемо відчувати багато років.

Як вирішити проблему?

Особливо зараз, у стані війни, усі підприємства, які виготовляють чи зберігають небезпечні речовини, мають суворо дотримуватись правил безпеки. Крім того, треба розробити додаткові норми, які оберігатимуть довкілля саме під час бойових дій та можливих вибухів.

Контроль над ситуацією мають взяти на себе, знову ж таки, відповідальні органи. Перевірка організацій повинна відбуватись не «для галочки», а по-справжньому – зі штрафами та забороною діяльності.

Також вкрай важливо закупити чи виготовити засоби для боротьби із наслідками можливих екологічних катастроф.

На прикладі того ж вибуху на нафтобазі у Харкові. Єдиним способом врятувати природу були спеціальні сорбенти, які нейтралізують небезпечну речовину. Також важливо було встановити бони, що перешкоджають просуванню нафтопродуктів течією.

Що ми мали на той момент: керівництво міста декілька днів поспіль демонструвало бездіяльність, а потрібної кількості сорбентів на території Україні просто не було.

Де гарантія, що подібної катастрофи не станеться ще раз? Тож країна має бути повністю готова до усіх негативних сценаріїв. Інакше біди не уникнути…

Проблема друга. Сильний негативний вплив війни на екологію.

Через постійні обстріли горять ліси, в атмосферу й воду потрапляють небезпечні речовини, які знищують усе живе навколо.

Найяскравіший приклад страшних наслідків війни на екологію – це нещодавня катастрофа, пов'язана із потраплянням ворожого дрону у нафтобазу в Харкові. В результаті цієї трагедії окрім жертв серед населення сильно постраждала природа. Адже приблизно 3000 тонн нафтопродуктів потрапили в навколишнє середовище. Водойми стали отруйними. Загинуло багато тварин: качки, риба, ондатри тощо.

Звісно, наш ворог несе повну відповідальність за цю катастрофу, але таких страшних результатів можна було уникнути. Тим паче, що наслідки ми ще будемо відчувати багато років.

Як вирішити проблему?

Особливо зараз, у стані війни, усі підприємства, які виготовляють чи зберігають небезпечні речовини, мають суворо дотримуватись правил безпеки. Крім того, треба розробити додаткові норми, які оберігатимуть довкілля саме під час бойових дій та можливих вибухів.

Контроль над ситуацією мають взяти на себе, знову ж таки, відповідальні органи. Перевірка організацій повинна відбуватись не «для галочки», а по-справжньому – зі штрафами та забороною діяльності.

Також вкрай важливо закупити чи виготовити засоби для боротьби із наслідками можливих екологічних катастроф.

На прикладі того ж вибуху на нафтобазі у Харкові. Єдиним способом врятувати природу були спеціальні сорбенти, які нейтралізують небезпечну речовину. Також важливо було встановити бони, що перешкоджають просуванню нафтопродуктів течією.

Що ми мали на той момент: керівництво міста декілька днів поспіль демонструвало бездіяльність, а потрібної кількості сорбентів на території Україні просто не було.

Де гарантія, що подібної катастрофи не станеться ще раз? Тож країна має бути повністю готова до усіх негативних сценаріїв. Інакше біди не уникнути…

Проблема третя. Дуже мало уваги проблемам екології у країні в цілому.

Ще до війни екологія була далеко не пріоритетним напрямом. Після початку повномасштабного вторгнення вона взагалі відійшла на десятий план. Та якщо не приділяти увагу модернізації підприємств, не оновлювати конструкції, які прогнили від років (зокрема, на гідроспорудах), тощо, то проблеми з водою та повітрям неминучі. Цей ланцюг несе за собою купу інших проблем із навколишнім середовищем.

Тож війна принесла ще одну глобальну проблему для екології – відсунення розв'язання важливих питань на невизначений термін.

Як вирішити проблему?

Звісно, зараз у пріоритеті підтримка нашої армії та робота на Перемогу. Але ми не маємо права забувати про екологічну ситуацію, особливо в нинішніх умовах.

Тим паче, що іноді рішення доволі прості і не потребують великих фінансових вкладень.

Наведу приклад. У листопаді 2021 року зусиллями волонтерів було розроблено й встановлено гідроспоруду для очищення річки Уди від сміття – сміттєвий уловлювач Trash killer. Вартість гідроспоруди склала 250 тис. грн. За 2 роки існування завдяки сміттєвому уловлювачу вдалося виловити більш ніж 43 тонни різного сміття (пластик, пляшки і багато іншого). За цей час глобальних фінансових вкладень Trash killer не потребував. Все, що потрібно, – слідкувати за наповненням кошика та вчасно очищувати його.

Такі прості, але ефективні рішення здатні неабияк поліпшити ситуацію із засміченням водойм.

Також наразі існує серйозна проблема із нещадним обрізанням дерев у Харкові. Комунальні служби виконують накази керівництва та «кронують» дерева так, що ті потім просто гинуть. Арбористи (фахівці з обслуговування та догляду за деревами) вбачають серйозні порушення у цих діях, але жодні спроби розмістити петицію чи якось по-іншому вплинути на владу не увінчалися успіхом.

Тобто, робота наче виконується, та вона не допомагає, а навпаки, шкодить природі. Чим буде дихати Харків, коли дерева загинуть?

Звичайно, відповідальність за екологію лежить не лише на органах контролю, а й на людях – від простих громадян до керівників організацій. Але лише глобально змінивши підхід до управління у системі екології, зацікавивши фахівців у відповідальному ставленні до своїх обов'язків та постійно підвищуючи кваліфікацію спеціалістів можна сподіватись на те, що ситуація зміниться на краще.

Ми, екоактивісти, с радістю готові сприяти й допомагати підтримувати нашу природу у нормальному стані. Але нам треба розуміти, що влада теж зацікавлена у трансформації, що служби розуміють, що вони роблять, і які від того будуть наслідки, і що кожен, хто порушить закон, буде справедливо покараний.