Тюрингія та Саксонія: чому Східна Німеччина радикалізується?

Коаліціада

Хоча жодна інша партія не погоджується вступати у коаліцію з АдН, та вже розпочато коаліційні перемовини про утворення широких коаліцій, отримання ультраправими третини місць у ландтагах створює серйозні перепони. По-перше, АдН отримує критичну вагу, щоб у питаннях, коли у потенційної коаліції не буде єдності, просувати свою позицію. По-друге, тепер «старим» німецьким партіям доведеться домовляти з ліворадикалами: Лівими, які мають неоднозначну позицію стосовно України, та новоствореним Союзом Сари Вагенкнехт (в обох землях зайняв третє місце), що виступає проти постачання зброї Україні та за нормалізацію відносин з РФ. При цьому, ХДС продовжує відмовлятися від будь-якої кооперації з Лівими, що не дає можливості сформувати коаліцію у Тюрингії, а багато його депутатів виступає і проти співпраці з партією Вагенкнехт. Тож такі альянси виявляться крихкими та проблематичними для створення.

Чому Східна Німеччина голосує за радикалів?

Варто зазначити, що результати виборів відобразили довготривалу тенденцію. Окрім зростання другий раз підряд АдН в Тюрингії на ~ 10%, та сукупне зростання Лівих та Союзу Вагенкнехт в Саксонії на ~ 6%, інші коливання відбулися в стандартних межах кількох відсотків. Тож аналізуючи ці тенденції, варто звертати увагу не тільки на ситуацію останніх 5 років, як повномасштабне вторгнення в Україну, що дало змогу Альтернативі та Союзу Вагенкнехт (а часто й Лівим) зайняти опозицію до дій уряду та розіграти проросійску карту, але й на глобальні тенденції, та особливо на контекст Східної Німеччини.ʼ

Як показали червневі вибори до Європарламенту: об’єднана Німеччина залишається розділеною. Якщо на заході, Альтернатива для Німеччини розділила 3 місце з Зеленими, поступившись ХДС/ХСС (що отримали третину голосів) та СДПН, то на території колишньої НДР праворадикали взяли перше місце із 28%. Так само Ліві + Союз Вагенкнехт (що зайняв на сході третє місце), сумарно в східних землях отримали на 10% більше, ніж у західних.

Серед причин такого розколу між сходом та заходом можна виділити наступні:

1. Об’єднання Німеччини 1990 року насправді стало приєднанням Східної Німеччини до Західної. Тож економічний неоліберальний мейнстрим, а інші процеси 1990-х залишили східні землі другорядними стосовно західних. Наприклад, у бізнесі, армії та юстиції представники сходу займають усього 5% топпозицій. У політиці на федеральному рівні східні німці займають близько 13% позицій, при частці населення у 20% від загальнонімецької.

2. Менша соціальна захищеність та почуття непочутості створюють розкол між населенням та політичними елітами та сприяють зростанню «протестних» партій. Увагу населення легко переводити на біженців, які «забирають робочі місця» та посилювати недовіру до політичних еліт.

3. Міграція стала реальною проблемою. Хоча щодо біженців та іммігрантів існує багато міфів та неправдивої пропаганди статистика залишається невтішною. 2023 рік став піковим за рівнем насильницьких злочинів за останні 15 років. Із затриманих 41.3% не були громадянами Німеччини.

4. Ідеологічна криза соціал-демократії. Поширення «третього шляху» у 1990-ті та економічний поворот вправо зайшли у глухий кут. Це дає змогу популістам як справа, так і зліва заявляти про те, що соціал-демократи елітаризувалися та більше не піклуються про звичайних людей. Так Сара Вагенкнехт рік тому засновувала свій політичний проєкт із позицією, що «німецькі ліві перестали орієнтуватися на робітничий клас і сфокусувалися на питаннях мультикультуралізму».

Тріумф АдН на земельних виборах у Тюрингії та Саксонії став результатом довготривалої тенденції у Східній Німеччині. Право- та лівопопулістиорієнтуються на непочуте роками, розчароване у політичних елітах східнонімецьке населення. Аби повернути собі місце «народної партії» соціал-демократам потрібно буде передивитись власні ідеологічні засади останніх 30 років та покращити взаємодію з виборцями, щоб краще розуміти їхні проблеми, а не замикатися у своїй бульбашці.

Якби демократія, соціальні ліфти та зв’язок виборці – політичні еліти працювали належним чином, то й приводів голосувати за Альтернативу для Німеччини або Союз Сари Вагенкнехт було б значно менше, а можливо й не було б узагалі.