СОЦІАЛКА
Боротьба за чисту воду
Важливість чистої води для життя людей важко переоцінити. Мешканці міст звикли купувати бутильовану воду, адже вода з-під крану апріорі не вважається чистою. Проте, із брудною протічною водою ми маємо справи щодня. Її вплив на наше здоров'я є колосальним.
За останні десятиліття якість питної води суттєво погіршилась. Ось декілька історій, коли за чисту воду довелось буквально боротись.
За останні десятиліття якість питної води суттєво погіршилась. Ось декілька історій, коли за чисту воду довелось буквально боротись.
Вікторія Захарко
Координаторка СД Платформи
День, коли Рейн почервонів
Найбільшої шкоди для стану води наносить промисловість. Однак, справжні катастрофи відбуваються зазвичай через людську недбалість. Так сталось із Рейном – однією із найбільших рік Європи.
1 листопада 1986 року неподалік Швейцарського міста Базель на хімічному складі виникла пожежа. Саме складське приміщення було пристосоване для зберігання техніки, а не хімікатів. Коли ж у ньому вирішили зберігати хімічні речовини, необхідних пожежних систем не було встановлено.
За кілька годин вогонь повністю знищив склад, а через стоки від пожежогасіння 1250 тонн агрохімікатів згоріли або потрапили до вод Рейну. Особливо небезпечними були високотоксичні сполуки ртуті. Для маркування цих сполук додають червоний флуоресцентний барвник родаміну В. Цей барвник і офарбував Рейн у червоний.
На світанку жителям Базеля заборонили відкривати вікна своїх домівок та споживати протічну воду. Через пожежу над містом виникла токсична хмара хімікатів, яку науковці порівнювали із схожою після Чорнобильської катастрофи.
Експерти підрахували, що 9 тонн пестицидів та 130 кг органічних сполук ртуті потрапили у воду та землю. Через ртуть у водах Рейну загинули фактично всі вугрі і лосось.
Найбільшої шкоди для стану води наносить промисловість. Однак, справжні катастрофи відбуваються зазвичай через людську недбалість. Так сталось із Рейном – однією із найбільших рік Європи.
1 листопада 1986 року неподалік Швейцарського міста Базель на хімічному складі виникла пожежа. Саме складське приміщення було пристосоване для зберігання техніки, а не хімікатів. Коли ж у ньому вирішили зберігати хімічні речовини, необхідних пожежних систем не було встановлено.
За кілька годин вогонь повністю знищив склад, а через стоки від пожежогасіння 1250 тонн агрохімікатів згоріли або потрапили до вод Рейну. Особливо небезпечними були високотоксичні сполуки ртуті. Для маркування цих сполук додають червоний флуоресцентний барвник родаміну В. Цей барвник і офарбував Рейн у червоний.
На світанку жителям Базеля заборонили відкривати вікна своїх домівок та споживати протічну воду. Через пожежу над містом виникла токсична хмара хімікатів, яку науковці порівнювали із схожою після Чорнобильської катастрофи.
Експерти підрахували, що 9 тонн пестицидів та 130 кг органічних сполук ртуті потрапили у воду та землю. Через ртуть у водах Рейну загинули фактично всі вугрі і лосось.
Яким є насправді добробут наших громадян?
У 1994 році створено Міжнародну комісію із захисту Рейну. Членами комісії є шість країн, через які протікає річка. Комісія облікувала всі складські та виробничі потужності вздовж басейну Рейну та надала їм рекомендації дій в разі надзвичайних ситуацій. Головним завданням стало недопущення потрапляння хімікатів у води. Токсичні хімікати категорично заборонили зберігати поблизу ріки. Суттєво зменшили кількість хімікатів, яку можна зберігати на одному складі. А стічні води зі складів не мають мати виходу до басейну ріки.
Нині над станом Рейну ведеться постійний моніторинг. Вміст 240 окремих речовин у воді контролюються лабораторіями у Швейцарії, Німеччині та Голландії.
Якщо ж станеться катастрофа – активізується Рейнська міжнародна система попередження. Вона попереджає про небезпеку органи влади та постачальників води тих міст, що знаходяться нижче по течії. Система є автоматичною та відслідковує стан води від Північного моря до Боденського озера.
Ця робота була ефективною. До вод Рейну повернувся лосось – надзвичайно чутлива до забруднення риба.
Нині над станом Рейну ведеться постійний моніторинг. Вміст 240 окремих речовин у воді контролюються лабораторіями у Швейцарії, Німеччині та Голландії.
Якщо ж станеться катастрофа – активізується Рейнська міжнародна система попередження. Вона попереджає про небезпеку органи влади та постачальників води тих міст, що знаходяться нижче по течії. Система є автоматичною та відслідковує стан води від Північного моря до Боденського озера.
Ця робота була ефективною. До вод Рейну повернувся лосось – надзвичайно чутлива до забруднення риба.
Класична американа: маленька людина проти корпорації
Справа Роба Білота проти корпорації «DuPont» є легендарною. По ній знімають фільми, а майбутні юристи вивчають її в університетах.
Історія розпочалась у 1998 році, коли до адвоката Роба Білота звернувся фермер Уілбур Тенант. Фермер стверджував, що через викиди хімічної компанії «DuPont» помирають його тварини. У рідному Паркенсбургу скарги фермера слухати не стали – місто фактично належало корпорації. Вона будувала школи, лікарні, надавала робочі місця.
Хоч Роб Білот все життя займався захистом великих хімічних компаній, він погодився зустрітись з фермером. На зустічі фермер розповів, що нещодавно продав частину своїх земель компанії «DuPont». У власності корпорації вже були сусідні землі, де вони облаштували звалище. Назвали його Драй ран, на честь річки, що текла поряд.
А згодом тварини на фермі почали масово гинути. Під час їхнього розтину фермер вивив, що зуби тварин почорніли, а внутрішні органи стали неприродньої форми. Також Білот зняв відео поблизу річки Драй ран. До русла ріки була врізана труба, з якої витікала мильна рідина зеленого кольору.
Справа Роба Білота проти корпорації «DuPont» є легендарною. По ній знімають фільми, а майбутні юристи вивчають її в університетах.
Історія розпочалась у 1998 році, коли до адвоката Роба Білота звернувся фермер Уілбур Тенант. Фермер стверджував, що через викиди хімічної компанії «DuPont» помирають його тварини. У рідному Паркенсбургу скарги фермера слухати не стали – місто фактично належало корпорації. Вона будувала школи, лікарні, надавала робочі місця.
Хоч Роб Білот все життя займався захистом великих хімічних компаній, він погодився зустрітись з фермером. На зустічі фермер розповів, що нещодавно продав частину своїх земель компанії «DuPont». У власності корпорації вже були сусідні землі, де вони облаштували звалище. Назвали його Драй ран, на честь річки, що текла поряд.
А згодом тварини на фермі почали масово гинути. Під час їхнього розтину фермер вивив, що зуби тварин почорніли, а внутрішні органи стали неприродньої форми. Також Білот зняв відео поблизу річки Драй ран. До русла ріки була врізана труба, з якої витікала мильна рідина зеленого кольору.
Біл Тенат погодився представляти інтереси фермера Білота та подав позов проти корпорації «DuPont» у 1999 році. Готуючись до суду, Біл знайшов документи, в яких між іншим згадується абревіатура «PFOA». Працюючи багато років з хімічними компаніями, він ніколи такої не зустрічав. Тенат звернувся до «DuPont» аби у корпорації надали дані про надали дані про «PFOA», однак отримав відмову.
Зрештою, суд зобов'язав «DuPont» надати дані про «PFOA». У відповідь компанія надіслала Білу Тенату сотні невпорядкованих документів на тисячі сторінок.
Вивчаючи документи «DuPont», Тенат почав розуміти як десятиліттями компанія труїть людей. З 1951 року для виробництва тефлону (протипригарного покриття) компанія використовувала речовину «PFOA». Речовина виявилась токсичною та шкідливою для здоров'я. Спочатку від «PFOA» постраждали працівники «DuPont». У них народжувались діти з дефектами зору, а самі працівники мали онкології чи інші складні хвороби.
Проте, використання речовини приносило захмарні прибутки – щорічно 1 млрд доларів. Тому попри шкідливість, речовину все ж використовували. А відходи з неї скидали у річку. До 1990 року компанія злила 7100 тонн токсичних відходів у Драй Ран. Ту саму водойму поблизу ферми Тенанта.
На судове засідання Роб Білот підготував «знаменитий лист Роба» - заяву на 972 сторінки та 136 фотодоказів. У «DuPont» частково визнали провину та виплатили агенству охорони навколишнього середовища 16,5 млн доларів штрафу. Це найбільший штраф, який агенство отримало за всі роки свого існування, проте ця сума – лише 2% річного прибутку «DuPont».
Зрештою, суд зобов'язав «DuPont» надати дані про «PFOA». У відповідь компанія надіслала Білу Тенату сотні невпорядкованих документів на тисячі сторінок.
Вивчаючи документи «DuPont», Тенат почав розуміти як десятиліттями компанія труїть людей. З 1951 року для виробництва тефлону (протипригарного покриття) компанія використовувала речовину «PFOA». Речовина виявилась токсичною та шкідливою для здоров'я. Спочатку від «PFOA» постраждали працівники «DuPont». У них народжувались діти з дефектами зору, а самі працівники мали онкології чи інші складні хвороби.
Проте, використання речовини приносило захмарні прибутки – щорічно 1 млрд доларів. Тому попри шкідливість, речовину все ж використовували. А відходи з неї скидали у річку. До 1990 року компанія злила 7100 тонн токсичних відходів у Драй Ран. Ту саму водойму поблизу ферми Тенанта.
На судове засідання Роб Білот підготував «знаменитий лист Роба» - заяву на 972 сторінки та 136 фотодоказів. У «DuPont» частково визнали провину та виплатили агенству охорони навколишнього середовища 16,5 млн доларів штрафу. Це найбільший штраф, який агенство отримало за всі роки свого існування, проте ця сума – лише 2% річного прибутку «DuPont».
Як вам такі новини?
Хоч формально Роб представляв інтереси одного фермера, він становив загрозу всій тефлоновій індустрії. Аби справді покарати корпорацію, Роб Білот готує колективний позов від усіх, хто постраждав через «PFOA».
В серпні 2001 року Роб Білот подає колективний позов у штаті Західна Вірджинія. За законами штату, позивач має пройти медичне обстеження, аби довести, що його здоров'я постраждало від токсину. 70000 мешканців Огайо та Західної Вірджинії здали свою кров для досліджень. Дослідження затягнулось на роки. Лише в листопаді 2011 року почали публікувати перші результати. Виявили зв'язок між «PFOA» та раком яєчок, раком нирок, захворюванням щитовидної залози та виразкою шлунку.
Отримавши результати досліджень, 3535 людей подали позови проти «DuPont». Першою виграною справою була справа Карли Барлет, яка пережила рак нирок. Їй виплатили 1,6 млн доларів компенсації.
В серпні 2001 року Роб Білот подає колективний позов у штаті Західна Вірджинія. За законами штату, позивач має пройти медичне обстеження, аби довести, що його здоров'я постраждало від токсину. 70000 мешканців Огайо та Західної Вірджинії здали свою кров для досліджень. Дослідження затягнулось на роки. Лише в листопаді 2011 року почали публікувати перші результати. Виявили зв'язок між «PFOA» та раком яєчок, раком нирок, захворюванням щитовидної залози та виразкою шлунку.
Отримавши результати досліджень, 3535 людей подали позови проти «DuPont». Першою виграною справою була справа Карли Барлет, яка пережила рак нирок. Їй виплатили 1,6 млн доларів компенсації.
У морі нафти
Часто люди зневажливо ставляться до морських ресурсів. У морських водах будують сховища нафти, проводять військові випробування та викидають тонни сміття. Майже щороку людська недбалість призводить до чергової катастрофи.
Так, найбільша техногенна катастрофа за всю історію людства сталась в морських водах. 20 квітня 2010 року у Мексиканському заливі зірвалась нафтова платформа «Deepwater Horizon». Більше 4 млн барелів нафти опинились у воді. Нафтова пляма у морі сягала більше 300 квадратних кілометрів. Найбільше постраждали риби, коралові рифи, водорості та дельфіни. Досі Мексиканський залив вважається найбруднішим морем світу.
Подібні трагедії, хоч і в менших масштабах, стаються чи не щороку. Аби мінімізувати забруднення води нафтою, прийнята Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою.
За конвенцією, якщо стається витік нафти, збитки відшкодовують покупці нафти. У спірних випадках постраждалим можуть виплачувати компенсацію частково. Подібні правила задовольняють світову спільноту, проте еко організації вимагають перегляду цих правил. На їхню думку, часткова компенсація не покриває завдані природі збитки.
Часто люди зневажливо ставляться до морських ресурсів. У морських водах будують сховища нафти, проводять військові випробування та викидають тонни сміття. Майже щороку людська недбалість призводить до чергової катастрофи.
Так, найбільша техногенна катастрофа за всю історію людства сталась в морських водах. 20 квітня 2010 року у Мексиканському заливі зірвалась нафтова платформа «Deepwater Horizon». Більше 4 млн барелів нафти опинились у воді. Нафтова пляма у морі сягала більше 300 квадратних кілометрів. Найбільше постраждали риби, коралові рифи, водорості та дельфіни. Досі Мексиканський залив вважається найбруднішим морем світу.
Подібні трагедії, хоч і в менших масштабах, стаються чи не щороку. Аби мінімізувати забруднення води нафтою, прийнята Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою.
За конвенцією, якщо стається витік нафти, збитки відшкодовують покупці нафти. У спірних випадках постраждалим можуть виплачувати компенсацію частково. Подібні правила задовольняють світову спільноту, проте еко організації вимагають перегляду цих правил. На їхню думку, часткова компенсація не покриває завдані природі збитки.
Попередити, а не ліквідувати. Як Європа бореться за чисту воду?
У країн-членів ЄС діє спільне законодавство з охорони води, так звана Водна директива ЄС. Директива ефективно захищає води Європи, передбачає рекреацію забруднених водойм та суворий контроль над викидами у воду.
Проте, у 2018 році положення директиви назвали застарілими та намагались їх змінити. Проти зміни Директиви виступило більше 130 організацій, які організували рух #PROTECTWATER! У кампанії взяло участь 375 тис. громадян, серед яких 5500 вчених та науковців. Боротьба за Директиву тривала два роки. 22 червня 2020 року комісар ЄС з довкілля, океану та рибальства Віргій Синкявічюс підтвердив, що Водна директива не буде переглядатись.
Проте, у 2018 році положення директиви назвали застарілими та намагались їх змінити. Проти зміни Директиви виступило більше 130 організацій, які організували рух #PROTECTWATER! У кампанії взяло участь 375 тис. громадян, серед яких 5500 вчених та науковців. Боротьба за Директиву тривала два роки. 22 червня 2020 року комісар ЄС з довкілля, океану та рибальства Віргій Синкявічюс підтвердив, що Водна директива не буде переглядатись.
Реалізація Директиви забезпечить чисту та безпечну воду для всіх мешканців ЄС. Вона встановлює стандарти якості води та допустиму кількість небезпечних речовин у водоймах. Особлива увага надається регулюванню якості питної води та рівню стічних вод від сільського господарства. Директива також гарантує, що всі забруднені води будуть повністю очищені не пізніше 2027 року.
Водна директива ЄС важлива і для України. Так, в процесі євроінтеграції, Україна також має слідувати її положенням. Прийняття цього документу може покращити стан питної води та врегулює рівень викидів до водойм.
Позиції редакції Дайджесту СД Платформи не завжди можуть співпадати з думками авторів
Водна директива ЄС важлива і для України. Так, в процесі євроінтеграції, Україна також має слідувати її положенням. Прийняття цього документу може покращити стан питної води та врегулює рівень викидів до водойм.
Позиції редакції Дайджесту СД Платформи не завжди можуть співпадати з думками авторів
28.07.2020
Did you like this article?
© СД Платформа 2012 – 2024
Сайт розроблено силами активістів
Сайт розроблено силами активістів