Невідома секретарка «Елена»

Дописи та шлях до вершин політики

Москва, 2017

Це відома історія — принаймні її початок.

У вересні 2017 року депутат Риксдагу від «Шведських демократів» Павел Гамов поїхав до Росії як «спостерігач за виборами» під час російських регіональних і місцевих виборів, зокрема в Москві. Він був одним із 13 запрошених гостей у списку, до якого входили депутати Європейського парламенту та представники правих партій із таких країн, як Чехія, Франція та Болгарія.

Запрошення підписав депутат російської Державної думи Леонід Слуцький, який із 2014 року перебуває під санкціями ЄС у зв’язку з агресією Росії проти України. Слуцький очолює Російський фонд миру — пов’язану з Кремлем організацію, яка офіційно визначає своєю місією сприяння миру. Витік електронних листів російського державного фонду «Правфонд», із якими ознайомилося Expo, свідчить, що саме Слуцький стояв за запрошенням. «Правфонд» створили для підтримки російських «співвітчизників» за кордоном, однак розслідування та внутрішні документи фонду виявили його зв’язки з російською пропагандою. Кілька європейських спецслужб називали фонд інструментом російської розвідувальної діяльності; з червня 2023 року він перебуває під санкціями ЄС.

Офіційною метою поїздки було сприяння міжнародній співпраці у сфері виборчих систем і зміцнення міжпарламентського діалогу. На практиці ж поїздка була російською операцією впливу, покликаною надати легітимності російській виборчій системі.

Про поїздку стало відомо завдяки статті головного редактора нині закритого правопопулістського новинного сайту Nyheter Idag. Репортаж Чанга Фріка «Шведський дипломат» аж ніяк не був компліментарним портретом політика «Шведських демократів» Павела Гамова. Він показав, як запрошеного шведського політика можна втягнути в постановочне середовище, контрольоване російськими інтересами, де російські господарі мають інформаційну перевагу. Було очевидно, що поїздку організували й профінансували пов’язані з Кремлем актори. Шведська служба безпеки була заздалегідь поінформована про поїздку, а учасникам рекомендували залишити звичайні мобільні телефони вдома й натомість користуватися тимчасовими телефонами, щоб обмежити зовнішній доступ до їхніх комунікацій.

Поруч із Павелом Гамовим була політична секретарка, яку в матеріалі Чанга Фріка анонімізували й назвали «Еленою». Під час поїздки вона була помічницею Гамова і, за даними статті, вільно володіла російською та мала контакти в російських політичних колах.

У Москві делегація зупинилася в готелі «Україна» — розкішному готелі, де під час Революції гідності в Києві знайшов прихисток підтримуваний Москвою колишній президент Віктор Янукович. Проживання шведської делегації оплачувала російська держава.

Ще до цієї поїздки «Шведські демократи» привертали увагу через суперечливі контакти з російськими медіа та особами, пов’язаними з режимом. Наприклад, посадовець партії Єгор Путілов роком раніше залишив роботу в парламентському офісі партії після того, як з’ясувалося, що він користувався фальшивими іменами. Того ж 2016 року стало відомо, що інший співробітник парламентського офісу «Шведських демократів» вихваляв Путіна як «великого державного діяча» і писав, що, на відміну від інших медіа, контрольований режимом телеканал RT «описує реальність».

Отже, зв’язки з Росією вже тоді були чутливою темою для партії, і після поїздки Павела Гамова виключили зі «Шведських демократів». Це розслідування стосується секретарки, відомої тоді як «Елена», яка, попри відкриту похвалу Росії та участь у середовищі російських об’єднань Стокгольма, тісно пов’язаних з акторами російського впливу, змогла просунутися в партії й нині опинилася в самому центрі політичної влади.

Партнерка стратега угоди Тіде

Справжнє ім’я «Елени» — Поліна Малаберг. Нині їй 43 роки, і вона живе в одному з передмість Стокгольма разом із високопоставленим діячем «Шведських демократів» Густавом Геллербрантом.

Як керівник координаційного офісу «Шведських демократів», Густав Геллербрант входить до найближчого оточення Їммі Окессона та відповідає за координацію співпраці партії з урядом. Він має тривалий досвід роботи в Поміркованій партії.

На початку 2000-х років він був обраним представником Поміркованої партії в муніципалітеті Габу, працював у Молодіжній лізі поміркованих (MUF) і очолював місцеве відділення Асоціації вільних поміркованих студентів у Єнчепінгу.

За часів урядів Альянсу Геллербрант працював радником міністерки юстиції Беатріс Аск. Коли правоцентристський Альянс програв вибори 2014 року, Геллербрант залишив Помірковану партію й перейшов до «Шведських демократів».

Після виборів 2022 року він став одним із центральних представників «Шведських демократів» на переговорах щодо Угоди Тіде. Його значний досвід і минуле в Поміркованій партії зробили Геллербранта ключовою фігурою у співпраці партії з правоцентристськими силами. Від моменту укладення Угоди Тіде він очолює роботу партії, спрямовану на те, щоб домовленості, яких вона досягла, були фактично реалізовані.
У своїй нинішній ролі Геллербрант є центральним координатором «Шведських демократів» у співпраці Тіде. Його називали очевидним кандидатом на посаду державного секретаря, якщо «Шведські демократи» увійдуть
до уряду, а також можливим міністром у разі перемоги партій Тіде на виборах.

Джерела Expo описують Геллербранта як «безумовно найкраще поінформовану людину в усій партії», яка має внутрішній мандат «вирішувати, що саме має знати Їммі».

Оборонна політика та політика безпеки не входять до Угоди Тіде, і хоча протягом нинішньої парламентської каденції «Шведських демократів» не допускають до найбільш чутливих питань безпеки, нинішня роль Геллербранта все ж дає йому, серед іншого, оперативне розуміння координації питань ЄС і бюджетних переговорів щодо підтримки України. Його посада в Урядовій канцелярії також означає проходження перевірки безпеки відповідно до Закону про захисну безпеку. Така оцінка, за яку відповідає Урядова канцелярія, має встановити, чи можна вважати особу лояльною до інтересів, захищених законом. Значна увага приділяється особистим обставинам: соціальним контактам, додатковій зайнятості, особистим характеристикам і потенційним конфліктам інтересів. За словами кількох джерел Expo, Геллербрант також нібито обіймає посаду, віднесену до класу безпеки, що передбачає додаткову й ширшу перевірку. Expo не вдалося підтвердити це ані через керівника служби безпеки Урядової канцелярії, ані через «Шведських демократів».

Після виборів Угода Тіде в її нинішній формі припинить дію. Якщо правий блок переможе на наступних виборах, очікується, що «Шведські демократи» стануть повноцінною урядовою партією. За даними джерел Expo, імовірним наступним кроком Геллербранта тоді буде посада звичайного державного секретаря, що надасть йому ще ширший доступ.

Як політична посадовиця, що працює з Комітетом з питань Конституції, Поліна Малаберг перебуває дуже близько до інформації з обмеженим доступом щодо роботи уряду як у зовнішній, так і у внутрішній політиці. Через свого партнера вона також має приватний зв’язок із найвищим керівництвом «Шведських демократів». Експертів із безпеки непокоїть, що водночас вона поширює проросійські наративи й перебуває в середовищах, які Шведська служба безпеки раніше визначала як ризикові.

Кар’єрне зростання

У травні 2017 року, лише за кілька місяців до суперечливої поїздки до Москви, Поліна Малаберг почала працювати політичною секретаркою в парламентському офісі «Шведських демократів» і була закріплена за Комітетом у справах ЄС, членом якого тоді був Павел Гамов.

За словами джерела Expo, яке побажало залишитися анонімним, Поліна Малаберг познайомилася з Густавом Геллербрантом через роботу. Вони живуть разом із 2024 року.

Поліна Малаберг рухалася у двох різних світах. З одного боку, вона дедалі більше наближалася до найвищого керівництва «Шведських демократів»; з іншого — була частиною різноманітних мереж східноєвропейських митців і культурних діячів, серед яких були люди зі зв’язками з російськими державними інтересами.

Походження — донька російського офіцера

Документи, з якими ознайомилося Expo, свідчать, що Поліна Малаберг народилася в сибірському місті Курган, відомому своїм військово-промисловим профілем. Судячи із сімейних фотографій, оприлюднених у соціальних мережах, вона є донькою радянського офіцера.

Після навчання комп’ютерних технологій і роботи в маркетингу в першій половині 2000-х років вона переїхала до Швеції у 2006 році у віці 22 років. За словами джерела Expo, шлях до шведської посвідки на проживання пролягав через фіктивний шлюб. Через шість років, у лютому 2012 року, вона отримала шведське громадянство.

Малаберг — не її первісне прізвище. Через два роки після отримання шведського громадянства, за даними Податкової служби Швеції, вона змінила російське прізвище «Малашевич» на шведське за звучанням Малаберг.

Її академічна кваліфікація у Швеції включає ступінь бакалавра з комунікацій в Університеті Седертерна, а також навчання з політології зі спеціалізацією на кризовому управлінні та безпеці у Шведському університеті оборони.

Розслідування Expo показує, що Поліна Малаберг подавалася на посади в кількох шведських державних установах і міністерствах. У 2014 році вона стажувалася у Шведському агентстві цивільних надзвичайних ситуацій (MSB). У 2015 році подавалася на роботу до Міністерства оборони та Міністерства підприємництва. У 2017 році — до Міністерства юстиції та Міністерства культури. Люди з її тодішнього оточення описують її як старанну й амбітну людину, яка наполегливо працювала над тим, щоб утвердитися у Швеції.

Її сестра й мати живуть у Росії. У 2023 році Малаберг особисто провела свою сестру за периметр безпеки шведського парламенту. Її сестра — громадянка Росії, яка працює VIP-менеджеркою в Альфа-Банку, найбільшому приватному банку Росії. Банк перебуває під масштабними санкціями, зокрема США, Великої Британії та Європейського Союзу, і в розслідуваннях його описували як установу з тісними зв’язками з російським режимом.

Десять років проросійських наративів: «віддзеркалення російських наративів і позицій»

У 2015–2017 роках, одночасно з поданням заявок на стажування й роботу в Урядовій канцелярії Швеції, Малаберг поширювала у Facebook статті та дописи з російськими наративами з російських державних медіа, зокрема Voice of Russia — попередника Sputnik — та RT. Вона також поширювала матеріали каналів, відомих російською пропагандою й дезінформацією, серед них Global Research і Veterans News Now.
У вересні 2025 року Малаберг поширила в X відео з нападками на очільницю зовнішньої політики ЄС Каю Каллас, опубліковане кіпрським проросійським поширювачем пропаганди Фідіасом Панайоту. У 2024 році вона поширювала проросійський контент з акаунта LordBebo, який привертав увагу через поширення дезінформації проти України та Заходу.

Огляд цифрової присутності Поліни Малаберг за останнє десятиліття, проведений Expo, формує картину людини, яка послідовно поширювала й писала дописи з проросійськими наративами — паралельно просуваючись у шведській політичній системі.

У Facebook, X та російських Telegram-каналах Малаберг підривала довіру до шведських інституцій, називаючи їх інструментами «масового промивання мізків», описувала західних лідерів за допомогою звинувачень у нацизмі та поширювала кремлівський наратив про нібито «геноцид слов’янських народів» — риторику, яка підтримує прагнення Путіна до багатополярного світу, де Росія відновить глобальне домінування після розпаду Радянського Союзу. З її акаунта в X також поширювалися конспірологічні теорії, що ставлять під сумнів вакцини проти COVID-19.

Коли ж вона говорить про внутрішню ситуацію в Росії, її тон часом інший. У дискусії у Facebook 2016 року вона писала, що потрібно розрізняти внутрішню та зовнішню політику і що Путін «багато чого досяг для країни за кордоном», тоді як усередині Росії все було «гниле й у безладі».
Expo показало скриншоти її дописів у соціальних мережах експертам із російської пропаганди, політики безпеки та зовнішньої політики. Вони серйозно оцінюють активність Поліни Малаберг у соціальних мережах протягом цих років.

«Повторюючи кремлівські наративи, вона сприяє нормалізації російської перспективи, створює поляризацію і, серед іншого, підриває довіру до шведських медіа», — каже Патрік Оксанен, експерт аналітичного центру Frivärld, який працює у сфері зовнішньої та безпекової політики.

Оксанен характеризує дописи й поширення Поліни Малаберг у соціальних мережах за останнє десятиліття як «послідовне віддзеркалення російських наративів і російських позицій». Мета російської пропаганди й наративів — розпалювати конфлікти або руйнувати довіру, дестабілізуючи таким чином Захід.

«Йдеться про те, що стратегічна мета Росії — домогтися розпаду ЄС і НАТО. Це засіб досягнення нової європейської архітектури безпеки, у якій Росія знову може стати імперією», — говорить Патрік Оксанен.
«Пропаганда й дезінформація мають підготувати ґрунт для російської “імперії” та нормалізувати її у світі, де кілька великих держав конкурують між собою».

«Геноцид слов’ян» і похвала Путіну

У січні 2015 року Малаберг поширила пісню на честь Володимира Путіна «Мій Путін», додавши емодзі поцілунку та серця й прокоментувавши, що «люди співають про свою любов до президента».
У 2016 році вона написала в коментарі: «Росія не прагне вести війну; однак Росія зацікавлена в захисті своєї країни та своїх інтересів».

За словами Оксанена, головна мета таких наративів — зокрема сумнівів щодо шведських медіа та західної підтримки України — полягає в підриві довіри до демократичних інституцій.

У березні 2014 року, коли тривало російське вторгнення на Кримський півострів, Малаберг применшувала російську агресію. У приватному чаті, з яким ознайомилося Expo, вона називала російських військових, які вторглися до Криму, бажаними «гарантами безпеки» та стверджувала, що населення сходу України насправді «хотіло належати Росії».

«Для тих, хто не в Криму, немає війни, немає кровопролиття, усі вітають росіян, вони давно на це чекали. Повторюючи слова Пєскова [прессекретаря Путіна — прим. ред.]: Путін не ухвалював рішення вводити збройні сили на територію України... Російські солдати зараз захищають Крим, вони — гарантії безпеки, усе відповідно до рішення референдуму. Подивимося, як розвиватиметься ситуація, але причин для паніки немає».

У російському месенджері Telegram Малаберг є учасницею групового чату «Михаил Советский», пов’язаного з каналом, що поширює крайню дезінформацію та історичний ревізіонізм, зокрема дописи із заголовками на кшталт «Ось чому євреї фінансували Гітлера» та «Ось чому країни Балтії стануть частиною Росії». У 2024 році Поліна Малаберг написала в цій групі, попросивши додаткові матеріали й відео до допису, де партнерство БРІКС наводилося як доказ того, що Росія зовсім не ізольована.

У жовтні 2025 року, коли у Швеції обговорювали обмеження російських інвестицій, вона опублікувала у Facebook допис, у якому росіяни зображувалися жертвами історичних переслідувань. У коментарях Малаберг дійшла до твердження про нібито триваючий «геноцид слов’янських народів загалом» і порівняла критику Росії з «темними моделями в європейській історії». Її проросійські поширення не залишилися непоміченими колегами по партії. Допис про «геноцид слов’янських народів» уподобав ветеран «Шведських демократів» і депутат Риксдагу Маттіас Карлссон.

Патрік Оксанен зазначає, що більшість її проросійських дописів припали на період, коли всередині «Шведських демократів» існувала виразна проросійська течія. Він також наголошує: після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році вона продовжувала поширювати меседжі, близькі до лінії Кремля, і це, схоже, не викликало негативної реакції партії та не мало для неї наслідків. Навпаки, вона змогла просунутися в партійній ієрархії — від секретарки Комітету у справах ЄС під час оплаченої поїздки до Росії до політичної радниці Комітету з питань Конституції з 2024 року.

Театральна студія Abyrvalg — частина «російських театрів за кордоном»

Термін «м’яка сила» означає здатність держави підвищувати свій статус і привабливість через культуру, цінності та освіту. За даними Шведського агентства оборонних досліджень (FOI), на практиці вона може функціонувати як інструмент «політичного тиску», а не культурного просування. Росія має чітку стратегію м’якої сили, за якої ініціативи, що зовні виглядають як культурний обмін, насправді можуть бути спрямовані на використання російської діаспори — через асоціації та громадянське суспільство — для просування російських позицій і послаблення опору в таких країнах, як Швеція.

За словами кількох експертів, опитаних Expo, у сірій зоні, де культура, громадянське суспільство та інтереси іноземної держави змішуються, можуть виникати вразливості.

Експерт із безпеки та розвідки Йорген Гольмлунд, який раніше працював у Шведському університеті оборони, вважає, що саме через «м’які» середовища найпростіше уникнути сигналів тривоги, які викликала б формальна політична делегація.

«Театральна діяльність, церкви, подорожі... речі, які проходять трохи нижче традиційного радара, коли йдеться про сприйняття російської розвідувальної діяльності, — вони вміло цим користуються», — пояснює Гольмлунд.
Він наголошує, що йдеться не про прямі шпигунські завдання, а про пошук дієвих «вузлів» людей, яких можна використовувати для всього — від збору інформації до впливу.

За оцінкою Гольмлунда, одна з таких театральних структур, що має кілька зв’язків із російськими державними інтересами, діє у стокгольмському передмісті Блакеберг. Поліна Малаберг сама бере в ній участь.
Близько сотні людей зібралися у фоє Bio Kaskad на виставу російської театральної студії Abyrvalg. Вистава відбувається в межах фестивалю російського театру.

У натовпі чоловік говорить російською по телефону: «Сьогодні ввечері прийде хтось із посольства».
Назва Abyrvalg походить із «Собачого серця» Михайла Булгакова. Це слово «главрыба» — «головриба» — прочитане навпаки; його вимовляє персонаж повісті Шаріков. За словами художньої керівниці групи Тетяни Павлової, саме звідси театр узяв свою назву.

Abyrvalg — не просто аматорський театр. Він є частиною міжнародної мережі російських театрів. Російська державна установа «Балтійський дім» офіційно називає Abyrvalg одним із «театрів Росії за кордоном». До її опікунської ради, поряд із керівниками російських державних театральних установ, входять депутати Державної думи РФ, один із яких перебуває під санкціями. «Балтійський дім» організаційно переплетений із Міністерством культури Росії та місцевою владою Санкт-Петербурга.

Коли Abyrvalg організовував фестивалі у Стокгольмі, їх неодноразово активно рекламували на офіційному сайті «Балтійського дому».

Театральна група з 2009 року працює у складі неприбуткової асоціації Eureka. Тетяна Павлова є художньою керівницею з 2010 року.

Мета «Балтійського дому» та асоціації російських театральних діячів за кордоном — залучати іноземних театральних режисерів до «нових тенденцій російської культури» та поширювати російські наративи за кордоном.

Поліна Малаберг також захоплюється театром.

Вона є акторкою-аматоркою ансамблю Kurazh, який із 2019 року входить до Abyrvalg і неприбуткової асоціації Eureka. Вона з’являється на фотографіях театральної групи як на сцені, так і під час поїздок. За словами Тетяни Павлової, Поліна Малаберг бере участь у діяльності майже від самого початку. Малаберг і Павлова також є подругами й часто взаємодіють у соціальних мережах.

Expo зв’язалося з Тетяною Павловою по відеозв’язку. Під час інтерв’ю вона перебувала в домі своєї матері в Росії. За її словами, інтерес до російського театру у Швеції значний, у країні є кілька театральних груп, які виступають російською, і нові вистави плануються постійно.

«Наша російськомовна спільнота — люди, які живуть у Швеції, говорять російською і хочуть не лише зберігати повсякденну мову, а й знаходити вихід для сильних емоцій. За жодних обставин наша багата культура не повинна применшуватися через події, що відбуваються у світі», — каже Тетяна Павлова.

Мережа «Балтійського дому» включає людей із формальними зв’язками з російськими державними інтересами та структурами впливу.

Тетяна Павлова стверджує, що співпраця Abyrvalg із російськими державними структурами припинилася після 2022 року. Однак ще 11 вересня 2024 року «Балтійський дім» опублікував рекламу фестивалю «Swedish Match» у Стокгольмі.

У статті, що рекламувала фестиваль і містила заклик до реєстрації, театральні студії Павлової Abyrvalg і Kurazh названі організаторами фестивалю. Павлова каже, що «Балтійський дім» самостійно взяв інформацію про фестиваль із соціальних мереж.

«Останніми роками ми не мали жодних відносин з асоціацією».

У квітні 2026 року до «Театрів Росії за кордоном» обрали 19 нових членів — тієї самої асоціації, членкинею якої є Тетяна Павлова.

Особливо вирізняється один із нових членів: Андрій Андрійович Гаранін, керівник Нового театру в окупованому Донецьку на сході України, якого тепер у реєстрі членів асоціації прямо зазначено як представника Росії.

Малаберг подавала заявку на фінансування російського культурного об’єднання

Розслідування Expo показує, що у 2023 році Поліна Малаберг була уповноважена представляти культурну асоціацію Eureka, у межах якої працює театральна студія Abyrvalg.

Разом із режисеркою Тетяною Павловою Поліна Малаберг ініціювала та подала заявку на проєктне фінансування від регіону Стокгольм. Кошти мали піти на міжнародний театральний фестиваль, метою якого було «показати найкраще із сучасного російського театру». Згідно із заявкою на грант, поданою до регіону Стокгольм, і Малаберг, і Павлова підписали її через BankID.

Фінансування від регіону Стокгольм вони не отримали. Тетяна Павлова говорить про це майже з полегшенням.
«Щойно ви отримуєте якесь фінансування від певних організацій, ви стаєте залежними; потрібно писати звіти, залишатися в певних рамках. Асоціація Eureka іноді отримує добровільні пожертви від людей, які відвідують студію та вистави».

Членські внески, подарунки та спонсорство забезпечують діяльність театру. Але не лише вони.
Театр Abyrvalg, у якому бере участь Поліна Малаберг і який вона публічно представляє, російська державна установа «Балтійський дім» включає до переліку російських театрів за кордоном.

Діяльність «Балтійського дому» відповідає тій самій моделі російського впливу, що й діяльність російської державної організації у справах співвітчизників «Россотрудничество». Агентство, підпорядковане Міністерству закордонних справ Росії, об’єднує російську діаспору й описувалося європейськими спецслужбами як прикриття для розвідувальної діяльності.

«Россотрудничество» та пов’язаний із ним «Правфонд» є частиною інфраструктури російської державної політики щодо «співвітчизників» і зовнішнього впливу. Цього тижня Німеччина вирішила закрити керований «Россотрудничеством» «Російський дім» у Берліні через звинувачення у веденні Росією розвідувальної діяльності. Раніше аналогічне рішення ухвалила Франція, а зовнішня розвідка Естонії назвала «Правфонд» прикриттям для операцій впливу, контрольованим російською військовою розвідкою ГРУ.

Тетяна Павлова каже, що «Россотрудничество» в окремих випадках фінансувало її театральну діяльність. Вона стверджує, що після 2022 року та повномасштабного вторгнення припинила подавати заявки до агентства.
«Так, ми подавали заявки й два чи три рази отримували фінансування від “Россотрудничества” для постановки дитячих театральних вистав — приблизно по тисячі євро кожного разу. Останні гроші надійшли нам у 2022 році за заявкою 2021 року. Через політичні зміни ми перестали подавати заявки до цієї організації».

Керівниця театру на оборонній конференції в Росії

Художня керівниця Abyrvalg Тетяна Павлова перебувала в мережах, де культурна діяльність переплітається з російськими державними інтересами.

У її російському профілі в соціальних мережах зазначено, що до 2017 року вона працювала «дослідницею» в Каролінському інституті. Інститут підтверджує, що Павлова здобувала там вищу освіту й обіймала дослідницьку посаду. Вона проводила лабораторні дослідження, пов’язані з культурами клітин, мікроскопією, аналізом білків, аналізом даних і науковими публікаціями. Павлова має диплом із молекулярної біології російського університету.

У червні 2016 року Тетяна Павлова відвідала оборонну конференцію в Санкт-Петербурзі. Вона каже, що була там як дослідниця Каролінського інституту і що поїздка не мала стосунку до її театральної діяльності.
«Я була гостею — російськомовною дослідницею з-за кордону. На той момент я ще працювала в Каролінському інституті й цікавилася можливостями співпраці у сфері розвитку ранньої діагностики раку в Росії».

На фотографіях із заходу Павлова позує на тлі логотипів оборонного гіганта RTI Systems — одного з найбільших постачальників російської оборонної промисловості — та великої корпорації Sistema. Водночас Каролінський інститут повідомляє, що посада Павлової завершилася ще у 2014 році, коли закінчився її дослідницький грант.

Сьогодні вона працює з Abyrvalg повний робочий день. Розслідування Expo щодо театру показує неодноразові контакти з представниками російської держави.

Задокументовано, що Abyrvalg організовував новорічні вечірки у приміщенні російського посольства у Стокгольмі. Хоча саму Павлову позначено в дописах театру, вона каже, що ніколи не організовувала жодних заходів у російському посольстві. Водночас вона не може чітко пояснити, скільки разів її туди запрошували.
«Насправді я ніколи не була на жодному заході в посольстві. Хоча ні, багато років тому я там була з якоїсь нагоди. Здається, це був День Росії. Мене запросили як директорку театральної студії Abyrvalg. Але це був просто обід і концерт, і все. Жодних обговорень чи чогось подібного не було».

У 2019 році вона звернулася до першого секретаря посольства Тимура Кларджеїшвілі по фінансову підтримку гастролей російського дитячого театру.

«Відповідь посольства була короткою: Посольство Російської Федерації не має на це коштів», — каже Тетяна Павлова.

Мережа навколо російського національного об’єднання Rurik

Керівниця театру Abyrvalg також кілька разів брала участь у так званих «Загальношведських конференціях російських співвітчизників» у Стокгольмі, які фінансувалися російською державою. Зокрема, вона взяла участь у 10-й конференції у вересні 2017 року, де представила доповідь «Три стовпи самоорганізації російських співвітчизників».

Темою конференції був «Обмін досвідом: основні напрями нашої роботи». Вона зібрала організації, що входили до координаційної ради організацій російських співвітчизників у Швеції — Rurik.

Російське національне об’єднання Rurik було змушене припинити діяльність у 2024 році після викриття масштабного фінансування з боку пов’язаного з російською розвідкою фонду «Правфонд».

До того часу воно виконувало функцію координаційного органу російських співвітчизників у Швеції.

Неприбуткова асоціація Eureka, до якої входить театр Abyrvalg, була вказана як одна з організацій-членів — це випливає з власних списків членства асоціації, отриманих Expo через витік електронних листів.

«Ми не порозумілися. Ні, ми ніколи не вступали до самої організації. Просто вийшло так, що ми хотіли бути незалежними», — каже Тетяна Павлова. Вона заперечує членство в Rurik, але визнає, що брала участь у конференціях російських співвітчизників у 2012–2017 роках.

Згідно з витоком листування, Павлова також надсилала запрошення на свої вистави безпосередньо керівництву російського державного фонду «Правфонд».

«Після конференцій співвітчизників ми завжди отримували списки учасників з електронними адресами — я додавала всі адреси до своєї бази для розсилання афіші театру», — каже Тетяна Павлова.

Окрім представників російських об’єднань у Швеції, у конференції у вересні 2017 року брали участь представники російської держави та її органів. Серед них — перший секретар російського посольства, керівник Російського центру науки й культури в Данії та керівник «Правфонду» в Північних країнах Володимир Поздоровкін — відставний офіцер російської Служби зовнішньої розвідки (СЗР).

За словами джерел Expo, його описували як центральну фігуру російської діяльності з впливу в Європі. Зокрема, задокументовано його візити до Швеції для обговорення діяльності «Правфонду» та відвідання російської школи в Гетеборзі на запрошення інших представників «Правфонду» і Rurik у Швеції.

Коли Тетяні Павловій повідомляють, що європейські спецслужби визначили «Правфонд» як інструмент російської розвідувальної діяльності, вона заперечує отримання від нього коштів, але розповідає більше про контакти:
«Така ситуація виникала лише на культурному рівні. Так, ішлося про культурну підтримку».

Коли їй нагадують, що вона надсилала звіти й запрошення керівництву «Правфонду», вона називає це формальністю:
«Я написала звіт про те, що виставу провели як святковий захід — саме так, як було зазначено в заявці. І все. Я не хочу витрачати свій час на аналіз того, хто з ким пов’язаний», — каже Тетяна Павлова.

Російська держава офіційно представляє ці зустрічі співвітчизників як ініціативи з популяризації культури. Водночас європейські спецслужби вказували на ризик того, що певні мережі можуть використовуватися для мобілізації частини діаспори навколо питань, що відповідають інтересам російської держави, а в окремих випадках — як середовище для збору розвідувальної інформації.

В офіційній заяві Шведська служба безпеки встановила, що між представниками нині ліквідованого Російського національного об’єднання Rurik і російською державою існували конкретні й тривалі зв’язки.
Служба безпеки визначає ці контакти як безпосередню вразливість і ризик, який російські актори можуть використати для розвідувальних операцій та операцій впливу у Швеції.

Кілька членів театральної групи Abyrvalg відігравали активну роль у Російському національному об’єднанні Rurik, зокрема жінка, яка ще у 2024 році мала право підпису від імені Rurik. Вона поділяла цю відповідальність із колишньою головою організації Людмилою Зіґель, яка також була ключовою фігурою у шведській мережі навколо пов’язаного з російською розвідкою фонду «Правфонд», перш ніж залишила Швецію у 2024 році. Rurik був змушений закритися того ж року після викриття масштабного фінансування з боку «Правфонду».

Хоча Людмила Зіґель виїхала зі Швеції до Росії, вона залишається адміністраторкою Facebook-групи театру, де і Поліна Малаберг, і керівництво театру є активними учасниками.

Спонсорство зі зв’язками з організованою злочинністю

Розслідування Expo показує не лише те, що театр, який представляє Поліна Малаберг, отримував гроші від російської держави. Expo також виявило спонсорську підтримку від компанії, пов’язаної як з організованою злочинністю, так і з російськими державними акторами, за якими стежать шведські органи влади.

На початку цього року театр Abyrvalg Тетяни Павлової подякував одному з чоловіків у театральному ансамблі за фінансову підтримку.

Цей чоловік — бізнесмен, чия будівельна компанія стала головним спонсором фестивалю «Swedish Match», організованого Abyrvalg. Сама Павлова називала підтримку чоловіка та його компанії важливою для реалізації театрального проєкту.

Нинішня компанія бізнесмена відносно нова, але її фінансова директорка вже привернула увагу влади. Причина в тому, що раніше вона була бенефіціарною власницею іншої компанії у будівельній галузі. У цій якості Шведське агентство оборонних досліджень визначило її як власницю компанії з російськими інтересами, зареєстрованої поблизу стратегічно чутливого об’єкта Swedish Space Corporation, згідно з розслідуванням Hem & Hyra.

Бізнесмен, який спонсорував Abyrvalg, виконував наглядову роль у компанії, згаданій у звіті FOI. Раніше він також входив до правління та був бенефіціарним власником компанії, яка згодом виявилася причетною до серйозних фінансових злочинів.

«М’яка сила», політика щодо «співвітчизників» і загрози для Швеції

Національна стратегія безпеки уряду Швеції 2024 року визначає Росію як найсерйознішу загрозу безпеці Швеції до 2030 року. Росія загрожує Швеції в кількох вимірах. Шведська служба безпеки особливо вказує на загрози від розвідувальної діяльності, прихованих операцій впливу, закупівель технологій і продукції, здатних посилити російську військову промисловість, а також спроб обходу санкцій. Säpo також попереджає, що діяльність, яка загрожує безпеці, може посилюватися.

У заяві Säpo після викриття зв’язків Російського національного об’єднання Rurik із російською державою російські спецслужби ФСБ, ГРУ та СЗР були названі активними у Швеції. Російські розвідники, які діють із території російського посольства, «постійно збирають інформацію про шведську політику, оборону та економіку», пише Säpo. Російська діаспора описується як «пріоритетна ціль» російського впливу.

Säpo також зазначає, що існують іноземні держави, чиї розвідувальні служби активно намагаються виявляти вразливості людей через їхні сімейні зв’язки або культурні контакти з країною походження. Наявність родичів у країні, що становить безпекову загрозу для Швеції, підвищує ризик того, що людина може зазнати тиску або шантажу.

Expo попросило кількох експертів ознайомитися з матеріалами розслідування.

Кароліна Венділь Паллін, керівниця дослідницького напряму Шведського агентства оборонних досліджень FOI, не хоче оцінювати окремих політичних посадовців, але пояснює російську доктрину безпеки та зацікавленість Росії в тому, щоб тісніше прив’язувати до держави «співвітчизників» і діаспору за межами Росії.

Ідея «русского мира» пов’язана з так званою «політикою щодо співвітчизників», відповідно до якої російська держава вважає, що має особливу відповідальність за російськомовних людей за кордоном. FOI наголошує, що «співвітчизників» розглядають як доступну цільову групу, з якою легко встановити контакт і яку легко залучати до культурних проєктів, що згодом можуть слугувати організаційною інфраструктурою для політичного впливу.
Кароліна Венділь Паллін із FOI пояснює, що Росія вважає себе поставленою в невигідне становище у міжнародному інформаційному середовищі. Щоб протидіяти цьому, вона використовує все — від державних медіа на кшталт RT до залучення дослідників і спонсорування аналітичних центрів, аби надати легітимності російській перспективі. Є й економічний вимір: кошти спрямовують на конкретні проєкти й заходи для просування цих меседжів.

«Росія часто відчуває, що перебуває в невигідному становищі, що їй важко донести те, що вона вважає правдивою картиною — російською картиною. Тому вона різними способами намагається знайти канали, через які може передати свій меседж», — каже вона.

Патрік Оксанен із Frivärld наводить подібні аргументи щодо того, як кремлівські наративи можуть діяти за межами Росії. Його непокоять не лише погляди, які Поліна Малаберг поширювала протягом років. Оксанен також звертає увагу на фінансовану Кремлем поїздку до Москви у 2017 році та її участь у російському аматорському театрі, що він вважає хрестоматійним прикладом використання Росією «м’якої культурної сили» як інструменту.

«Це досить точно відображає те, що, з погляду кремлівського наративу, можна просувати у шведському інформаційному середовищі, не роблячи себе неприйнятним. Особливо вирізняється зв’язок із театром і м’якою культурною силою. І це також інструмент, який Росія використовує як державний актор», — говорить Патрік Оксанен.

Йорген Гольмлунд: «під радаром»

За словами експерта з безпеки та розвідки Йоргена Гольмлунда, культурна діяльність не сприймається як загроза, що дає російським представникам змогу вільно пересуватися й будувати мережі. Це не привертає такої уваги, як формальні делегації. Він вважає, що театр і фінансові зв’язки з Росією, виявлені розслідуванням Expo, мають стати приводом для пильності.

«Я думаю, до цього слід поставитися досить серйозно. Існують методи, які дозволяють пройти під радаром».
За словами Гольмлунда, використовуючи «м’яку силу», можна уникати сигналів тривоги, які могли б викликати акредитовані дипломати в посольстві.

Він наголошує, що відповідальність тут лежить на «Шведських демократах», і ставить питання, що роботодавець Малаберг знав про її зв’язки, зважаючи на посаду, яку вона нині обіймає.

«Якщо ви збираєтеся професійно працювати як політична партія і представляти наші найфундаментальніші демократичні цінності, ви повинні знати, хто у вас працює. [...] Якщо у вас невеликий офіс і ви залежите від компетентних людей, тоді все проговорюється так, що всі все чують».

Перевірка безпеки: кожна партія відповідає сама

Саме партії як роботодавці відповідають за визначення того, які посадовці мають проходити перевірку безпеки, і за проведення такої перевірки. Адміністрація Риксдагу може на запит допомогти партіям із перевіркою за реєстрами.

Адміністрація Риксдагу оцінює, чи має посада бути віднесена до певного класу безпеки. Посада, класифікована за рівнем безпеки, передбачає додаткову, більш масштабну перевірку, включно з перевіркою реєстрів і, у багатьох випадках, особистим розслідуванням. Кілька джерел Expo, обізнаних із роботою Комітету з питань Конституції, кажуть, що політично призначені посадовці в комітеті повинні мати відповідний клас безпеки, але знову ж таки — рішення залежить від окремих партій.

Expo не вдалося підтвердити, чи проводили «Шведські демократи» перевірку безпеки Поліни Малаберг перед її працевлаштуванням у Комітеті з питань Конституції.

Комітет з питань конституції: найвищі контрольні повноваження

З огляду на історію поширення Поліною Малаберг російських наративів, її нинішня роль політичної секретарки Комітету з питань Конституції (KU) є проблематичною, вважає Йорген Гольмлунд.

KU — комітет, який здійснює парламентський контроль за урядом і має повноваження запитувати та вивчати надзвичайно чутливі й секретні документи щодо того, як уряд діяв у відносинах з іноземними державами, а також щодо питань національного рівня. Саме тут розглядається справа Ландергольма, а також допомога Швеції Сомалі.

Формально система KU побудована на суворих процедурах безпеки. Політичний радник не повинен мати жодного доступу до таємних або засекречених документів до моменту, коли вони стануть публічними.
У KU діють жорсткі обмеження й сувора конфіденційність: політичні радники не можуть бути присутніми на засіданнях комітету й не мають права доступу до чутливої або засекреченої інформації.

Однак на практиці формальні правила можуть зіткнутися з людським фактором, розповідає джерело Expo, яке має особистий досвід роботи в комітеті. Дуже тісна щоденна співпраця між членом комітету та його політичним радником може створювати вразливість.

«Шведські демократи» мають двох повноправних членів Комітету з питань Конституції — Мартіна Вестмонта і Фредріка Ліндаля — а також чотирьох заступників. Під час поточних перевірок член комітету та радник тісно співпрацюють. Тому може існувати реальний ризик витоку засекреченої інформації із засідань комітету, якщо член комітету в неформальних розмовах ділиться фоновою інформацією або іншими деталями з конфіденційних додатків.

Ця вразливість посилюється, якщо партія має кількох членів у комітеті. Політичний радник працює з усіма ними, а фрагменти інформації від різних членів у сукупності можуть дати доволі повне уявлення про чутливе й захищене питання.

Йорген Гольмлунд наголошує: посадовець у центрі влади не може дозволити собі наївність.
«З огляду на зв’язок із партійним офісом, ви не можете дозволити собі бути корисним ідіотом», — каже Йорген Гольмлунд.

Єнні Нільссон (Соціал-демократи), голова Комітету з питань Конституції, наголошує, що за дотримання процедур безпеки вони захищають від витоку інформації.

«Партія, звичайно, мала провести перевірку безпеки цієї особи. Кожна партія відповідає за своїх працівників. Особисто я вважаю, що для персоналу, який працює в Риксдазі, має існувати певна форма перевірки безпеки незалежно від того, в якому комітеті вони працюють», — каже Єнні Нільссон, голова KU.

Густав Геллербрант: «я ні про що не думаю»

Expo намагалося зв’язатися з Поліною Малаберг для інтерв’ю, але до моменту публікації вона не відповіла.
Expo також поставило запитання керівнику офісу «Шведських демократів» Генріку Мелльстрьому щодо працевлаштування Малаберг, того, як партія оцінює ці обставини та потенційний ризик для безпеки, про який говорять опитані Expo експерти, а також чи вплинула спонсорована Кремлем поїздка до Москви на перевірку безпеки Малаберг.

Expo намагалося зв’язатися з Генріком Мелльстрьомом як безпосередньо, так і через пресслужбу, але відповіді не отримало.

Expo додзвонилося до Густава Геллербранта зі «Шведських демократів» і запитало, яку інформацію він надав під час власної перевірки безпеки щодо минулого Поліни Малаберг, оплаченої поїздки до Москви та багаторічного поширення російських наративів.

«Я ні про що не думаю. Я був на сто відсотків прозорим щодо інформації, яку надав», — каже Густав Геллербрант.

На запитання, чи знав він про проросійські дописи своєї партнерки та поширення нею російських наративів, Геллербрант реагує так:
«Проросійські?!»

Він завершує розмову, скеровуючи Expo до пресслужби, і згодом на запитання Expo не відповідає.

Експерт із безпеки Патрік Оксанен серйозно оцінює обставини довкола Малаберг та інформацію, викладену в розслідуванні Expo, а також відмову «Шведських демократів» відповідати на ці питання.

«Це ризик для безпеки. “Шведські демократи” не відомі тим, що розв’язують свої проблеми безпеки до того, як вони стають публічно відомими», — каже Патрік Оксанен.