Санна Марін:
представниця нової генерації

Менш як за рік 33-річна членкиня парламенту Фінляндії пройде стрімкий політичний шлях до крісла міністерки транспорту і зв'язку, а згодом — і прем'єр-міністерки — наймолодшої не просто в історії своєї країни, а й у світі. (Щоправда, вже за місяць це звання в неї відібрав канцлер Австрії Себастьян Курц.)

12 із 19 членів кабінету міністрів Марін — жінки. Усі чотири партії, які разом із соціал-демократами входять до складу владної коаліції, очолюють також жінки.

Як дівчина, що виросла у фінському містечку, стала, без перебільшення, політичною зіркою для співгромадян і тисяч людей у світі?

Історія Санни Марін — це історія наполегливості, віри в власні переконання і, що найважливіше, вміння втілювати їх у життя.

Від «торговки» до прем'єрки

Дитинство Санни Марін не можна назвати легким. Ще коли вона тільки вчилася ходити, її батьки розлучилися. Однією з причин був алкоголізм тата. З ним Марін по тому бачилася хіба раз у кілька років, аж до його смерті у 2020 році.

«Якщо ви спитаєте мене: "Чи почувалася я так, наче в мене є батько?" — то ні, не почувалася. Я виросла без нього і, скажу так, у мене батька немає», — згадувала пізніше політикиня в інтерв'ю Vogue.

Після розлучення з чоловіком мати Марін закохається в жінку і почне жити з нею.

Фінляндія не просто так вважається країною рівних можливостей. Вона першою у світі — у 1906 році — надала жінкам право голосу на виборах і балотування до парламенту. У 1971 році у Фінляндії декриміналізували гомосексуальність, а у 1995 році — заборонили дискримінацію на роботі за ознаками сексуальної орієнтації. Однак у 1990 рр. фінське суспільство ще не було готовим до занадто ліберальних віянь.

Уже у 2015 році щойно обрана до парламенту Марін згадуватиме той час так: «Найважче було з мовчанкою. Невидимість викликала відчуття нездатності. Нас не визнавали справжньою сім'єю чи рівною з іншими. Але мене майже не цькували. Навіть малою я була відкритою і впертою».

Зростання у «веселковій» сім'ї, як каже політикиня, вплинуло на її цінності. Головна з них: «Люди були і є рівними. Це не обговорюється. Це основа всього».

Марін зрештою оселиться в Тампере — третім за кількістю населення місті Фінляндії. Там у 15-річному віці вона піде на свою першу роботу в пекарню, а згодом ще кілька років із перервами працюватиме продавчинею.

Уже коли Марін стане прем'єркою, міністр внутрішніх справ сусідньої Естонії висміяв її за це, назвавши «торговкою». На що прем'єрка Фінляндії не зважала, адже багато хто в дитинстві працює на низькооплачуваних роботах, щоб підзаробити та набратися досвіду.

Марін далеко не одразу знайшла себе у політиці.
Грошей у сім'ї було небагато, і жила вона в наданій державою квартирі.

«Коли я вчилася в старших класах, то вважала, що люди в політиці значно відмінні від мене й мають інше походження. Я й тоді ще не думала, що зможу сама стати політикинею», — згадувала Марін.

І додавала: багато в чому їй допомогла мати, яка спонукала її вірити в себе й те, що вона здатна зробити все. (Мама й зараз допомагає виховувати доньку Емму, яка народилася у 2016 році.)


Один із колишніх учителів Марін пригадував, що вона була посередньою ученицею, але одного разу прийшла й попросила додаткову домашню роботу, щоб покращити оцінки.

Закінчивши школу, Марін, як вона потім згадує, отримує політичне прозріння, а саме, як вона може змінити на краще не лише своє життя, а й життя інших людей?

Тож у 20 років майбутня прем'єрка вступає до лав молодіжного крила Соціал-демократичної партії, паралельно вивчаючи державне управління в Університеті Тампере і здобуваючи першою у своїй сім'ї омріяну вищу освіту. Уже за сім років із другої спроби вона стає членкинею міськради Тампере, а згодом очолює її протягом (2013–2017 рр.).

Саме тоді Марін здобуває не лише важливий політичний досвід, а й популярність: у фінському інтернеті стають популярними ролики, де молода політикиня суворо головує на засіданнях. Наприклад, вона домоглася ухвалення проєкту трамвайної лінії в Тампере, який обговорювали понад сто (!) років.

Паралельно Марін набирає й загальнонаціональної політичної ваги: у 2014-му стає другою заступницею глави Соціал-демократичної партії, ще за рік — уперше проходить до парламенту, обійшовши за кількістю голосів досвідченіших опонентів (наприклад, майбутнього міністра внутрішніх справ Петтері Орпо).

Після перемоги соціал-демократів на парламентських виборах 2019 року Марін — на той час заступниця лідера партії Антті Рінне — стає міністеркою транспорту і зв'язку Фінляндії.

Листопад того року став поворотним моментом у кар'єрі Марін. Страйк поштарів, які вимагали припинити падіння зарплат, перекинувся і на інші галузі: авіакомпанії на знак солідарності скасовували рейси, а залізничники погрожували припинити рух поїздів.

Рінне не зміг впоратися з кризою і був змушений подати у відставку. Партія замість нього обрала прем'єром Марін — очільницю профільного міністерства транспорту і зв'язку, а вже 10 грудня 2019 року Фінляндією стала керувати коаліція з п'яти партій. Хоча формально Марін стане главою Соціал-демократичної партії аж у серпні 2020 року.

Про країну з наймолодшою у світі прем'єркою і найбільш «жіночим» урядом написали чи не всі світові ЗМІ.

Невідкладними завданнями на посаді Марін проголосила не лише врегулювання страйків робітників, а й досягнення вуглецевого нейтралітету Фінляндії до 2035 року. Серед конкретних кроків у цьому напрямі — скорочення автомобільних викидів наполовину до 2050-го, субсидування громадського транспорту й екологічно чистого палива і розвиток нових технологій.

Ще в серпні 2019 року на посаді міністерки транспорту Марін в одному з інтерв'ю заявила, що не проти чотириденного робочого тижня. Хоча ця ініціатива в програму уряду не потрапила, а після хвилі публікацій у ЗМІ фінському уряду навіть довелося публікувати окреме роз'яснення.

Рівність — понад усе

Одна з найбільш амбітних ініціатив Марін — впровадження комплексної програми рівності.

Це при тому, що Фінляндія — у лідерах за показниками ґендерної рівності, а жінки загалом мають кращу освіту, ніж чоловіки.

Програма має на меті урівняти можливості батьків у догляді за дитиною – зокрема дати їм однакову кількість днів декретної відпустки, боротися з домашнім насильством, урівняти зарплату жінок і чоловіків і покращити освітні можливості для дітей із бідних сімей та сімей іммігрантів.

Частину цих змін уже втілили в життя, зокрема, надали чоловікам і жінкам однакову кількість днів відпустки по догляду за дитиною (раніше батько міг проводити з новонародженою дитиною втричі менше часу, ніж матір).

Політика рівності, яку проголошує Марін, не позбавлена проблем, кажуть критики. Вони, зокрема, вказують на існування дискримінації мігрантів, особливо темношкірих. І сумніваються, що програма фінської прем'єрки здатна ефективно розв'язати цю проблему.

В останньому звіті Європейської комісії проти расизму й нетерпимості за 2019 рік зазначається, що 63 % фінів африканського походження зазнають регулярних утисків і дискримінації на расистському ґрунті, що є найвищим у Європі показником. А з 200 фінських парламентарів лише одна є темношкірою жінкою.

Критикують і політику Фінляндії щодо транслюдей, а точніше — закон про трансперехід. На сьогодні він дозволяє транслюдям змінити стать юридично лише після того, як це сталося хірургічно. Фінляндія — єдина скандинавська країна, у якій це працює саме так: в інших вказувати іншу стать у документах можна до завершення транспереходу, який може тривати роками.

Боротьба з COVID-19 — фінська історія успіху?



За три місяці після приходу коаліційного уряду Марін до влади Фінляндія відчула на собі пандемію коронавірусу. Більшість задумів фінської влади відійшли на другий план. Фінляндія увійшла до тієї групи країн, які відносно рано запровадили жорсткі обмеження, щоб стримати поширення вірусу.

16 березня 2020 року уряд уперше з часів Другої світової війни скористався законом про надзвичайні повноваження і закрив усі школи та більшість держустанов, заборонив зібрання до десяти осіб і відвідування лікарень сторонніми, а також оголосив про закриття кордонів і двотижневий карантин для приїжджих. Головний посил був такий: якщо є змога — залишайтеся вдома.

На той час у Фінляндії з населенням у 5,5 млн виявили трохи більш як 270 людей із COVID-19. Марін разом із колегами по коаліції особисто проводили щотижневі брифінги щодо коронавірусу.

Хоча у ЗМІ розкритикували задіювання закону про надзвичайний стан, обмеження на початку підтримали понад 80 % фінів. Стримати зростання захворюваності допомогло й встановлення додатку з відстеження соціальних контактів і той факт, що громадяни не були проти залишатися вдома. Як результат, першу і другу хвилі епідемії протягом 2020 року Фінляндія пережила краще за більшість країн.

Не минулося і без складнощів: критика дій уряду Марін все більше наростала, особливо від опозиції, а рейтинги Соціал-демократичної партії із другої половини 2020 року почали частково втрачали позицію, даючи надію правопопулістським «Справжнім фінам».

Не додало популярності й обговорення в березні 2021 року — на тлі вже третьої хвилі COVID-19 — ініціативи, відповідно до якої людям у п'ятьох найбільш уражених епідемією містах заборонялося виходити з дому без нагальної потреби. Від цього кроку відмовилися після критики з боку конституційного комітету парламенту.

Усе ж статистика свідчить, що історія боротьби Фінляндії з COVID-19 є досить успішною —. Станом на початок червня 2021 року коронавірусом інфікувалися менше ста тисяч людей, а кількість померлих за весь час не перевищила тисячі.

Починаючи з квітня, обмеження поступово знімають. Із 9 червня у Фінляндії в барах і ресторанах дозволили співати у караоке — одне з улюблених занять фінів.

Попри протиріччя між коаліційними партіями Фінляндії, експерти, враховуючи тривалий консенсусний характер фінської політики, вважають чинний уряд відносно стабільним. А отже, в Санни Марін ще є час, принаймні до квітня 2023 р., для втілення попередньо ініційованих реформ у життя.

Так чи інак, чинна фінська прем'єрка може слугувати прикладом, що віра і рішучість дають змогу досягнути вершини, а цінності — основа політики, без яких навіть багата європейська країна не зможе рухатися до кращого життя для всіх.