Антоніу Гуттереш:
інженер глобальної справедливості
Усі ми хоча б одного разу чули про ООН і замислювались: а що ж все ж таки це за об'єднання? Організація Об'єднаних Націй — це найбільша міжнародна організація у світі, що утворена після Другої світової війни.
З 2017 р. її очолює один із найвідоміших соціал-демократів сучасності —Антоніу Гуттереш.
Від волонтерства до прем'єрського крісла

А. Гуттереш народився в Лісабоні (Португалія) 30 квітня 1949 року. За професією — інженер. Майбутній генсек ООН пішов у політику після роботи волонтером у маленьких містечках навколо Лісабону. Причина, як Гуттереш сам неодноразово зазначав, полягала в тому, що він вбачав у політичних реформах найбільш ефективний спосіб досягнення соціальних змін.

Майбутній політик приєднався до лівоцентристської Соціалістичної партії в 1974 році після військового перевороту, який повернув Португалію до демократії. Ця подія увійшла в історію як «Революція гвоздик», що поклала край 50-річній диктатурі Антоніо де Олівейри Салазара й Марсело Хосе Каетано.

Свій політичний шлях Гуттереш розпочав у 1976 році, коли брав участь у перших демократичних виборах від Соціалістичної партії Португалії й був обраний до парламенту країни. Протягом наступних двох десятиліть він працював у різних парламентських комітетах, а з 1981 по 1983 рр. був членом Парламентської асамблеї Ради Європи. Тоді кар'єра політика стрімко йшла вгору й уже 1992 року Гуттереш став Генеральним секретарем Соціалістичної партії. 1995 року його обирають прем'єр-міністром Португалії. Протягом його перебування на посаді країна вступила до Європейського союзу, що стало початком періоду економічного зростання. Однак опоненти Гуттереша відтоді критикували його політику за надмірні державні запозичення та великий дефіцит державного бюджету.


Цікаво, що Гуттереш вперше продемонстрував свої навички ведення переговорів, коли був обраний на посаду прем'єр-міністра. На ту мить соціалістам не вистачало чотирьох місць до абсолютної більшості в парламенті. Але, всупереч очікуванням навіть власних міністрів і вперше в португальській політиці, Гуттерешу вдалося зберегти уряд меншості впродовж чотирьох років. Майбутній генсек ООН був переобраний прем'єр-міністром у 1999 році, — і цього разу його партії знову забракло лише одного місця, аби здобути більшість.

Незважаючи на понад 25 років досвіду в португальській політиці, Гуттереша завжди приваблювала міжнародна арена. Він відіграв важливу роль у наданні незалежності Східному Тимору, колишній португальській колонії, яку окупувала Індонезія. Іншим важливим політичним здобутком можна вважати головування у 2001 році під час підписання Лісабонської стратегії — 10-річного плану, що був спрямований на підвищення конкурентоспроможності європейської економіки. Однак попри такі успіхи, після невдалих місцевих виборів у 2001 році Гуттереш подав у відставку з посади прем'єр-міністра, заявивши, що хоче уникнути глухого кута, у якому Португалія ризикує стати «політичною трясовиною».
Далекоглядний реформатор

Полишивши внутрішню політику назавжди, він обіймав посаду президента Соціалістичного Інтернаціоналу, всесвітньої організації соціал-демократичних партій (1999–2005 рр.), перш ніж розпочати 10-річний період роботи Верховним комісаром ООН у справах біженців.

Прикметно, що під час його головування 22-й конгрес цієї партійної мережі, скликаний у Сан-Паулу в 2003 р., ухвалив документ «Управління в глобальному суспільстві», у якому детально зазначалося:

«Щоб справді подолати дефіцит демократії у світі, необхідний більш структурований демократичний контроль та підзвітність. У певний момент потрібно буде розглянути питання про створення Парламентської асамблеї ООН. Такий розвиток подій має підтримуватися поступовим становленням по-справжньому глобального громадянства на основі прав, прописаних у Загальній декларації прав людини 1948 року та Міжнародних пактах про громадянські та політичні права, а також економічні, соціальні та культурні права 1966 року. Така асамблея має бути не просто ще однією установою ООН. Вона повинна була б стати складовою нового, демократично легітимного світового порядку».

Про що це свідчить? Хоча не можна стверджувати, що згаданий документ обов'язково відображає погляди тодішнього президента Соціалістичного Інтернаціоналу, але це може свідчити, що Гуттереш доклав руку до цієї важливої пропозиції реформування ООН.
На передовій боротьби з гуманітарними проблемами

У 2005 році Гуттереш був обраний Верховним комісаром ООН у справах біженців. Його найбільшими досягненнями на цій посаді стали боротьба з бюрократизацією установи і скорочення бюджету штаб-квартири в Женеві для виділення більшої кількості ресурсів для роботи на місцях. Він також працював над досягненням ґендерного паритету в організації, збільшивши відсоток жінок на керівних посадах Управління Верховного комісара у справах біженців (далі — УВКБ ООН) із менш ніж 30 % до 42 %.

Першими зовнішніми напрямами, на яких сфокусувався Гуттереш, була міграційна криза в Іраку та низка подій у Центральній Африці, які, за його словами, недостатньо висвітлювалися в західних ЗМІ. Напевно, саме тому, оголошуючи про призначення Гуттереша Генеральним секретарем ООН, тодішній голова ООН Пан Гі Мун заявив, що португалець «найбільш відомий там, де він має найбільше значення, на передовій боротьби зі збройними конфліктами і гуманітарними стражданнями».

У 2010 році Антоніу Гуттереш був переобраний ще на п'ять років, а 2015 року — призначений на додаткові шість місяців. Його головування в УВКБ ООН припало і на сирійську міграційну кризу, найбільшу з часів Другої світової війни. Понад 6 млн сирійців стали внутрішньо переміщеними особами, а ще понад 4 млн змушені залишити свої домівки й вирушити в небезпечну подорож до інших країн. Гуттереш докладав усіх зусиль, щоб забезпечити допомогу цим біженцям, зокрема, започаткувавши найбільший за весь час проєкт допомоги УВКБ ООН зі збору $5 млрд для сирійців.

Однак найбільше його вирізняють невтомні зусилля, спрямовані на те, щоб західні та особливо європейські країни прийняли більше біженців. Португалець неодноразово критикував ці країни за недостатні зусилля щодо збору коштів та прийняття мігрантів. За його словами, Ліван та Йорданія несуть на собі увесь тягар кризи, тоді як європейці лише обговорюють потенційну небезпеку для своїх національних культур, якщо занадто багато сирійців опиниться в їхніх країнах.
На посаді генсека ООН

2016 року Генеральна Асамблея ООН обрала Гуттереша Генеральним секретарем ООН. 12 грудня він склав присягу як дев'ятий очільник в історії організації, змінивши на цій посаді Пан Гі Муна з Південної Кореї. Термін повноважень Гуттереша розпочався 1 січня 2017 року.

Наприкінці 2019 – на початку 2020 рр. світ сколихнула нова криза, спричинена COVID-19. Реакція генсека була миттєвою. Було оприлюднено комплексну відповідь ООН щодо боротьби із COVID-19, аби врятувати життя і захистити суспільство. Як частину відповіді генсек ООН опублікував документи щодо політики в різних сферах (права людини, працевлаштування, доступ до освіти), щоб запропонувати урядам ідеї для подолання наслідків кризи.
Отже, ця відповідь визначає, що ООН може й повинна робити, аби:

● запропонувати глобальний підхід, який враховує інтереси всіх;
● зменшити вразливість населення до майбутніх пандемій;
● сформувати стійкість до майбутніх потрясінь, насамперед кліматичних змін;
● подолати глибоку та системну нерівність, спричинену пандемією.


У 2020 році ООН виділила фінансування щодо допомоги для боротьби з пандемією за трьома ключовими напрямами:

1) Стратегічний план готовності та реагування: для вирішення негайних потреб у галузі охорони здоров'я

План був розроблений Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) і її партнерами та визначає пріоритети глобальної реакції на кризу в системі охорони здоров'я. У ньому окреслено заходи, які всі країни повинні впровадити для готовності до викликів, пов'язаних із COVID-19, та спроможності відповісти на них. План фінансується за рахунок урядових бюджетів, Центрального фонду реагування на надзвичайні ситуації ООН (CERF) та Фонду реагування ВООЗ «Солідарність», який відкритий для корпорацій та приватних осіб.


2) Глобальний план гуманітарних заходів: для зниження впливу пандемії у 50 найуразливіших країнах

План визначає пріоритети реагування на COVID-19 у вразливих та бідних країнах. Це основний засіб для залучення ресурсів для негайних потреб у галузі охорони здоров'я та багатогалузевих потреб у понад 50 пріоритетних державах. План координується Управлінням ООН з координації гуманітарних справ та партнерами з Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), ВООЗ, Міжнародної організації з міграції (МОМ), Програми розвитку ООН (ПРООН), УВКБ ООН та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) і доповнює звернення Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.


3) Система ООН для негайного соціально-економічного реагування: для забезпечення швидкого відновлення

Протягом наступних 12–18 місяців завданням ООН є сприяння соціальному та економічному відновленню в країнах із середнім та низьким рівнем доходу. Хоча значна частина фінансування програм сталого розвитку у розмірі $17,8 млрд у структурах ООН буде скоригована на COVID-19, додаткові кошти будуть виділені через Цільовий фонд «Краще Відновлення».


Гуттереш наголошує, що ООН продовжує мобілізувати міжнародне співтовариство, щоб зробити вакцини доступними для всіх, покращити систему охорони здоров'я та приділити особливу увагу потребам тих, хто несе на собі тягар цієї кризи на багатьох рівнях: жінкам, літнім людям, людям з інвалідністю, біженцям, мігрантам та корінним народам.

COVAX — глобальний механізм із забезпечення доступності вакцин – дозволив розпочати постачання у всьому світі, у тому числі в деякі країни з найнижчими доходами. Його було розроблено у 2020 році саме за сприяння Генерального Секретаря ООН. Хоча цей механізм піддається значній критиці серед урядів багатьох країн світу, однак він є щонайменше спробою допомогти тим країнам, які не в змозі самостійно забезпечити найважливіше — зберегти здоров'я людей.

У травні 2021 року голова ООН закликав країни G20 створити робочу групу, яка об'єднає всі країни, що мають потужності з виробництва вакцин та ті, які можуть допомогти наростити виробництво вакцин та інших засобів, необхідних для боротьби з COVID-19.

Гутерреш продовжує наголошувати, що невпинний прогрес у напрямі досягнення Цілей сталого розвитку має супроводжуватися дотриманням прав людини, а міжнародні зобов'язання держав щодо них, включаючи економічні та соціальні права, можуть допомогти побудувати більш інклюзивну та стійку економіку.

Генсек також звертає увагу на важливість повернення навколишнього середовища в той часовий проміжок, коли завдяки жорстким карантинним умовам його стан покращився. Людство, за його словами, має сфокусуватися на тому, щоб у майбутньому економічне зростання та розвиток були більш стійкими та відбувалися в гармонії з природою. Допомогти в цьому може «Глобальна зелена нова угода». Як стверджує Гуттереш, «у відновленні довкілля необхідно зважати на права майбутніх поколінь, посилюючи кліматичні дії, спрямовані на вуглецеву нейтральність до 2050 року та захищаючи біорізноманіття».
Антоніу Гутерреш – визначна та відома людина світового масштабу. Політику, який розпочав свій шлях у Португалії й наразі очолює найбільшу організацію у світі, доводиться долати значні виклики на своєму шляху. Одним з них є статус організації, яка значно розширилась, починаючи з 1945 року, й наразі налічує 193 держави- члени. Рішення ООН досить часто є спірними серед великого кола міжнародних гравців і пошук консенсусу потребує серйозних зусиль.
Але для Гутерреша це вже звична справа. Політик не втомлюється наголошувати лідерам провідних країн світу про важливість допомоги найбільш вразливим верствам населення та необхідність системної боротьби з нерівністю.
Дмитро Мамаєв
Координатор СД Платформи з питань ВПО
Did you like this article?

© СД Платформа 2012 – 2021

Сайт розроблено силами активістів