«Чомусь у нашому суспільстві вважається, що гарна мама — це та, яка повністю розчиняється у дитині. Звідси навіть пішов вислів «я же мать». Ніколи не розуміла його, але менше з тим. Давайте з вами розберемо усе по поличках. Що ж відбувається із жінкою, коли вона лише й виключно «мать»?
Переконана, що в такому разі жінка добровільно переводить себе у роль жертви, рятівниці, служниці. Якщо є жертва, то має бути і тиран. Саме на нього зручно перекласти відповідальність за свої промахи, невдачі і нереалізованість.
У такому разі агресорами починають бути дитина (або діти), чоловік, сім´я. Чи добре це? Не впевнена, оскільки будь-який процес, досягши апогею, переходить у свою протилежність: любов у ненависть, дружба у ворожнечу, а піклування…, ну, навіть боюся припустити, у що може перетворитися піклування.
Я завжди була і є закоханою у життя. Одна із моїх базових цінностей — «я же я». Так, я мама й обожнюю своє материнство. Але я ще і жінка, подруга, донька, професіоналка. І для мене дуже важливо тримати баланс, бути реалізованою в усіх цих сферах, проживати кожен свій день на 100%. І як приємний бонус, коли ви дійсно живете своє життя, з цікавістю досліджуючи усі його прояви, то в голові ніколи не будуть тільки дитячі віршики. Це простий факт, перевірений на мені.»