РЕЗОЛЮЦІЯ

РЕЗОЛЮЦІЯ міжнародної конференції «Політичні партії та профспілкові рухи. Кращі європейські практики та українські реалії»

РЕЗОЛЮЦІЯ
міжнародної конференції
«Політичні партії та профспілкові рухи.
Кращі європейські практики та українські реалії»

      Учасники міжнародної конференції – представники європейських аналітичних центрів, партнерських організацій та профспілкового руху, громадські лідери, активісти СД Платформи, враховуючи презентацію опитування «Профспілки в Україні. Що нам про них відомо?», виступи й коментарі двох панельних дискусій  «Профспілки та політичні партії/рухи. Чи є потреба у співпраці?», «Ідеологія. Політика. Позиціонування.» зазначають:

  • Соціальна спрямованість економіки України стає більш декларативною, при цьому, на практиці відбувається згортання соціальної моделі держави;
  • Правові відносини людини з державою, спричинені відсутністю подекуди справедливого правосуддя, захисту базових принципів, в т.ч. трудових і соціальних прав, часто викликають острах;
  • Держава дистанціюється від соціального захисту вразливих категорій населення, перш за все, молоді, безробітних, непрацездатних, пенсіонерів та тих, хто потребує допомоги;
  • Молодь змушена розраховувати лише на власні сили, адже безкоштовна освіта, як і медицина є радше декларативною, а забезпечення першим робочим місцем та житлом фактично не відсутнє.
  • Популізм був і залишається основним інструментом перебування при владі деструктивних політичних гравців;
  • Вплив олігархів та великого бізнесу на державні процеси консервує існуючу політичну систему, що не дає можливості прогресивним силам бути залученими до процесу прийняття рішень;
  • На переважній більшості підприємств (малих та середніх) нового приватного сектору профспілки взагалі відсутні;
  • Інституційна, організаційна слабкість політичних партій та профспілкового руху в Україні не дає можливості сповна захищати найманих працівників у складних соціально-економічних умовах;
  • Чинне трудове законодавство України передбачає лише мінімум соціально-трудових гарантій і націлює сторони на вибудовування відносин на договірній основі. Саме від переговорної спроможності профспілок значною мірою залежить рівень забезпеченості інтересів найманих працівників у відносинах із роботодавцями.

Вплив таких факторів як:

  • відсутність чіткої концепції щодо основних захисних функцій профспілок;
  • нестійкість профспілкового руху: розподіл по вертикалі; розмежування позицій територіальних і галузевих профспілок; протистояння «традиційних» і «альтернативних» профспілок;
  • невизначеність дій в процесі політичного лобіювання інтересів найманих працівників, процесу взаємодії з представниками органів виконавчої влади;
  • недосконалість законодавства, що регулює профспілкову діяльність та трудові відносини;
  • відверта конкуренція у владі за вплив і контроль над профспілками  з метою використання їхнього потенціалу для мобілізації людей праці у виборних кампаніях;
  • високий рівень ресурсної залежності, слабка відрегульованість фінансової і господарської діяльності профспілок;
  • застарілість підходів у кадровій, освітній, інформаційно-дослідницькій роботі; призводить до втрати профспілками статусу рівноправного партнера і надає можливість для спекулятивних дій з боку опонентів, які мають більш вигідні силові і владні позиції.

Беручи до уваги вищезазначене, учасники конференції, як представники прогресивних сил, що ставлять за мету утвердження в Україні нової якості громадського та політичного життя, вважають за необхідне:

1. Сприяти реалізації напрацювань міжнародної конференції у реальному житті та доносити їх до ключових гравців, що приймають політичні рішення в країні.

2. Проводити роботу з поширення основних ідей, напрацьованих в рамках панельних дискусій, шляхом виступів у ЗМІ, конференціях, дискусіях, круглих столах та проведення спільних ініціатив та кампаній.

3. Організаторам (FEPS, FMS, IDSP), партнерським організаціям, а також профспілковим об’єднанням врахувати у своїй подальшій діяльності при підготовці позиційних матеріалів доповіді, виступи та коментарі, що були представлені на конференції.

4. Докладати максимум зусиль для оновлення профспілкового руху та модернізації політичних партій за умови забезпечення внутрішньої демократії, використання нових засобів комунікації, мінімізації бюрократії, проведення ребрендингу, формування свіжих ідей та смислів.

5. Посилювати співпрацю між експертним середовищем, прогресивними політичними партіями та рухами, профспілковими об’єднаннями   з метою  захисту інтересів найманих працівників та соціально-вразливих верств населення України. 

Додаток:

Пріоритетні напрямки для модернізації:

1. Збереження профспілкового членства, припинення відтоку членів з професійних спілок.

2. Формування мотивації участі у профспілковій діяльності, залучення молоді та інших цільових груп.

3. Посилення роботи щодо популяризації та заохочення участі в профспілковій діяльності.

4. Посилення реального представництва професійних спілок в системі державного управління, протидія відмові від класичної схеми тристороннього співробітництва.

5. Зміна ставлення до політичної діяльності, відпрацювання механізму відстоювання інтересів людей праці. Опір спробам консервації профспілок в рамках однієї партійної структури.

6. Законодавче закріплення права людей праці та трудових колективів на делегування своїх представників до органів законодавчої та виконавчої влади.

7. Теоретичне осмислення функцій, форм і методів профспілкової роботи. Аналіз ілюструє відрив задекларованих функцій від форм і методів роботи, які визначаються реальною ситуацією. Незадовільним є рівень обґрунтування профспілкової ідеології: неможливо встановити напрямки стратегії і тактики профспілкової діяльності, визначити тип профспілок - правозахисний або патерналістський.

8. Організація сучасної системи підготовки кадрів з використанням інноваційних методів навчання та залученням європейського досвіду. Сьогодні існують кадри двох основних типів: ті, які пройшли підготовку в традиціях унітарної радянської системи, і молодь, орієнтована на самостійність та самореалізацію в нових умовах.

9. Формування більш гнучкої інституційної спроможності.
Триланкова система (первинна організація; територіальна; галузева профспілка) вже не в змозі забезпечити адекватне і своєчасне реагування на темп економічних і політичних змін. Управлінські ланки середнього рівня в профспілковому русі не в повній мірі виконують основні положення своїх програм. Причин цьому багато - вікові характеристики керівників, відсутність у них необхідних компетенцій, сучасних навичок керівництва, втрата системи зв'язків і, як наслідок, зниження авторитету в реальних економічних відносинах.

10. Мобілізація зусиль всіх зацікавлених сторін з метою напрацювання, обговорення та прийняття соціальної доктрини України, як документа, що буде дороговказом як для діяльності профспілок так і для органів державної влади, відповідальних за соціальну політику в Україні.