Радикальні погляди та євроскептицизм:  чого чекати від виборів до Європарламенту

Вибори до Європарламенту. Що треба знати?

Вибори до Європарламенту проходитимуть з 23 по 26 травня 2019 року. У результаті буде обрано 705 членів Європарламенту, хоча сьогодні в його складі 751 депутат. Представництво в цьому органі є пропорційним – залежно від чисельності населення у кожній країні. Наприклад, від Німеччини – 96, від Франції – 79, а від Мальти, Кіпру, Люксембургу – по 6, від Естонії – 7, від Латвії – 8 членів.

 

Європарламент

Європарламент – важливий орган ЄС, який виконує функцію демократичного контролю над іншими інституціями. Він має повноваження в бюджетній сфері, долучений до процесу ухвалення рішень.

Чого очікувати?

З огляду на те, як розвивається ситуація, імовірно, своє представництво збільшать представники націоналістичних та правих партій, натомість центристські втрачатимуть підтримку.

Існує загроза, що буде порушена неформальна коаліція двох політичних сил – Європейської народної партії, до якої входили консервативні партії, та Прогресивного альянсу соціалістів та демократів, до якого входили партії соціал-демократичного спрямування.

Саме така коаліція існувала вже 40 років і забезпечувала функціонування Європарламенту.

З 2014 по 2019 рр. у Європарламенті разом вони мали 412 місць, тобто більшість – 53%. Але, за прогнозами, на виборах 2019 року вони отримають лише 45%. Імовірно, що після виборів 2019 року виникне потреба в нових коаліціях, зростатиме роль малих парламентських груп, як то лібералів чи зелених.

Водночас справдяться побоювання щодо зростання кількості представників від євроскептичних партій, вони отримають близько п’ятої частини місць (21,5%). Група «Європа націй і свободи», до якої входять Національний фронт (Марі Ле Пен, Франція) та Ліга Півночі (Матео Сальвіні, Італія), може збільшити своє представництво в Європарламенті з 5 до 8%.

 

Марін Ле Пен
На фото: Марі Ле Пен

Оскільки вірогідно формуватиметься нова коаліція, будуть виникати протиріччя щодо призначення Президента Єврокомісії. За негласним правилом на цю посаду обирають представника партії, яка набрала більшість голосів у Європарламенті. Скоріше за все Європейська народна партія залишиться найчисельнішою в Європарламенті. У листопаді 2018 року вона обрала своїм кандидатом на посаду Президента Єврокомісії Манфреда Вебера.

Він відносно молодий німецький політик з Баварії, який у 2014 році очолив Європейську народну партію. Його опонентом стане Франс Тімерманс, який був обраний кандидатом на посаду Президента Єврокомісії від соціал-демократів. Раніше він був міністром закордонних справ Нідерландів, нині є заступником Президента Європарламенту Жан-Клода Юнкера та достатньо впливовою фігурою. Проте, судячи з попередніх результатів соціологічних опитувань, перевага буде саме за Європейською народною партією, відповідно, найбільші шанси має Вебер.

 

Манфред Вебер
На фото: Манфред Вебер

Основні теми обговорення, програма та представники від соціал-демократів

СДки частіше за інших і фактично монопольно звертаються до питання громадянських прав, серед інших вагомих для них тем – зайнятість, доступ до роботи, інвестиції, оподаткування. Найбільш показовою є різниця в тематиці з групою «Європа націй та свободи», яка є доволі популістичною та приділяє значну частину дискурсу проблемі міграції. Європейська народна партія робить ставку на економічний блок, а також проблеми з правосуддям.

Цінності ЄС приблизно однаково розкриваються в програмних документах як СДків, так і Європейської народної партії. Альянс лібералів і демократів за Європу, як і СДки, зосередився на проблемах зайнятості та економічного зростання. Загалом проєвропейські непопулістичні партії багато уваги приділяють економічним викликам та шляхам їх подолання, тоді як популістичні євроскептики зосереджуються на темах, які розколюють суспільство, – насамперед міграції.

Серед основних складових програми соціал-демократів можна відзначити такі:

  • нова економічна модель для прогресивної Європи (має бути досягнута «стійка» рівність у різних вимірах – економічному, політичному, соціальному);
  • довготерміновий бюджет, який забезпечить справедливий перехід (в основі – боротьба проти нерівності, соціальна інклюзивність);
  • захист демократії та основних прав;
  • прогресивне бачення міграції та надання притулку (забезпечення солідарності та надання підтримки задля інтеграції в приймаючі спільноти, при цьому збалансований прикордонний контроль);
  • для сильної Європи необхідні сильні інституції та громадянське суспільство (при ухваленні рішень необхідно враховувати інтереси і менш впливових членів і забезпечити більшу залученість громадян).

Щодо лідерів, то слід звернути увагу на постать Удо Буллмана, який наразі є керівником групи «Прогресивний альянс соціалістів та демократів». Він – представник Німеччини, уперше обраний до Європарламенту ще в 1999 році.

 

Удо Буллман
На фото: Удо Буллман

Ще один представник СДків має бажання замінити на посаді Юнкера. Ідеться про Франса Тімерманса, який в 2012–2014 рр. був міністром закордонних справ Нідерландів, а з 2014 року є заступником Президента Єврокомісії. Він чудовий оратор, відданий загальноєвропейським цінностям та володіє сімома мовами.

На думку Тімерманса, основною причиною поточних проблем ЄС є брак конвергенції та довіри між державами-членами, проте повернення до держави-нації є неприпустимим, адже лише завдяки спільним діям можна вирішувати існуючі соціально-економічні виклики.

Франс Тімерманс
На фото: Франс Тіммерманс

А які?

По-перше, це ріст популізму та радикальних поглядів, зростання кількості прихильників крайніх правих. Це скоріше загальносвітова тенденція, проте відсутність конкретики, апеляція до базових емоцій чи то розігрування «національної карти» навряд чи піде на користь стабільній та сильній Європі.

Окрім того, зростання кількості євроскептиків загрозливе і показове: виходить, що до важливого органу ЄС проходять люди, які загалом проти подальшого розвитку єдиної Європи. Серед них є ті, хто підтримує розпад ЄС і збільшення повноважень самих держав, виступає проти будь-якої передачі суверенітету наднаціональним органам або посиленої співпраці та координації в окремих сферах, наприклад, що стосується єдиної валюти. З огляду на те, що з часом повноваження Європарламенту лише розширюються, отримання євроскептиками великої кількості голосів може поставити під загрозу подальше функціонування ЄС.

Брекзіт безпосередньо впливає на загальну кількість членів Європарламенту та розподіл місць між державами. У червні 2018 року було ухвалено рішення про скорочення кількості членів та частковий перерозподіл місць, відведених для Великої Британії, на користь інших держав. Так, Іспанія і Франція отримали ще 5 додаткових місць, Нідерланди та Італія – 3.

Усе це супроводжується тим, що явка на вибори скорочується: порівняно з першими виборами вона знизилася з 62 до 42%, що може свідчити про брак легітимності або щонайменше незацікавленість населення загалом.

Наслідки для України

Важливо відзначити, що ЄС має досить бюрократизовану структуру, тому докорінні зміни не відбуваються миттєво, кардинального впливу на позицію щодо України ці вибори не матимуть. Хоча, можливо, усе більше ускладнюватиметься ухвалення рішень про пролонгацію санкцій проти Росії, адже існує негласне правило, за яким головою Єврокомісії обирають представника партії, яка набрала більшість голосів у Європарламенті.

Юнкер, представник Європейської народної партії, досить схвально ставився до України. Хто буде головою Єврокомісії після цих виборів, поки не відомо, але ймовірність приходу відверто ворожо налаштованих до України кандидатів все ж низька. Наприклад, Сальвіні з Італії заявляв про своє бажання отримати цю посаду, однак його реальна підтримка на загальноєвропейському рівні залишається невеликою.

Авторка: Тетяна Пуля