«Прогресивні поради»

У нас було велике бажання допомогти молодим прогресивним кандидатам, особливо жінкам, які вперше брали участь у виборах до органів місцевого самоврядування. І ми реалізували це завдання в рамках кампанії СД Платформи «Прогресивні поради». Просвітницька робота була спрямована також на виборців, адже лише за рахунок відповідального голосування можна досягнути позитивних результатів.

Для нас було важливим, щоб люди дізналися про залаштунки місцевих виборів, а також про те, як відрізнити прогресивного кандидата від звичайного популіста. Ось деякі лайфхаки, якими ми поділилися в рамках кампанії:

· Місцеві вибори – дійсно важливі (особливо, у контексті децентралізації), так як повноваження розширились, а бюджети на місцях вкрай збільшились.

· Депутат місцевої ради – не президент чи депутат Верховної Ради. У нього інші повноваження та сфера діяльності. Насамперед, це вирішення локальних питань, пов'язаних з місцевим самоврядуванням та благоустроєм, а не завершенням війни на Сході України.

· Різні типи маніпуляцій та схеми підкупу все ще діють. Тому, потрібно максимально уважно аналізувати інформацію, яку розповсюджують кандидати, ознайомлюватися з передвиборчими програмами, якщо вони є, та прискіпливо вивчати біографії.

СД Платформа має власний досвід проведення кампанії за рахунок власних сил. Пройшовши минулорічні парламентські перегони, ми отримали безцінний досвід, яким вирішили поділитися з кандидатами, а саме:

· як залучати волонтерів та мотивувати dream team;
· як розробляти власну програму дій, орієнтуючись на ціннісних засадах;
· як розробити план кампанії та чому він допомагає;
· як визначити центральне повідомлення, яке зацікавить цільову аудиторію;
· як готуватися до публічних виступів, давати інтерв'ю;
· як написати прес-реліз та працювати зі ЗМІ;
· як працювати з хейтом.

Окрім поширення корисного контенту, кампанія також включала в себе проведення заходів з кандидатами в депутати різного рівня та з експертами з виборчого законодавства. У трьох містах організували «живі бібліотеки» (один з форматів заходів, що ми практикуємо) та тему: «Яким буде ваше місто після виборів?». Також ми провели чотири відеоопитування людей на вулицях з приводу їхніх очікувань щодо місцевих виборів. Оптимістично налаштованими або принаймні зацікавленими була меншість. Під час серії з п'яти інтерв'ю з кандидатами в місцеві ради різного рівня, наші активісти та прихильники мали можливість дізнатися про те, з якими труднощами стикаються кандидати. Фінальним акордом всієї кампанії «Прогресивні поради» стала прес-конференція за її результатами.

Не менш важливим будо проведення опитування «Хто ви, кандидат(к)и?», яке тривало 15-25 жовтня. Така ініціатива є досить унікальною, адже, зазвичай, опитують виключно виборців. Для нас було важливо зрозуміти мотивацію, ціннісні орієнтири тих, хто вирішив балотуватися. Це опитування було анонімним, у ньому взяло участь 300 кандидатів до місцевих рад різних рівнів.

Пропонуємо ознайомитися з деякими результатами нашого опитування:

• 44% респондентів приймали рішення про участь у виборах в якості кандидатів зважено; вони у різний спосіб були залучені до політичних процесів протягом останніх років, маючи певний досвід. Водночас, 19% опитаних прийняли рішення лише за 3 місяці до виборів, 6,3% - напередодні початку кампанії, а ще 6,3% - взагалі в останній момент. Це свідчить про те, що значна частина кандидатів вирішили скористатися суспільним запитом на «нові обличчя» та включитися у політичні перегони.

• Понад 90% опитаних сповідують певну ідеологію, при цьому 54% кандидатів обирали політичну силу саме за ідеологією. Це свідчить про зростання усвідомлення серед кандидатів та запиту на ідеологічні партії в Україні з передбачуваною й конкретною програмою дій. Прихильники лівих і ліво-центристських переконань сукупно мають значну перевагу над правими і право-центристами (65,6% проти 27,7% відповідно), звісно, в реаліях України часто умовну. Але все таки лівих та ліво-центристів більше. Це підтверджується тим, в більшість партій в Україні у своїх програмах заявляють про такі пріоритети, як важлива роль держави в економіці, забезпечення високого рівня життя, відкриття індустріальних парків, створення нових робочих місць, зручної соціальної інфраструктури, забезпечення безкоштовних медичних послуг. Можемо говорити про те, що партії цього спектру перестають асоціюватися з негативним досвідом комунізму.


• Понад 90% опитаних кандидатів є прихильниками певних ідеологій, при цьому 54% респондентів у процесі вибору політичної сили, від якої вони балотувалися, зважали на її ідеологічне позиціонування. Це свідчить про зростання певного запиту в сегменті активних громадян на ідеологічні партії з передбачуваною і конкретною програмою дій. При цьому, серед опитаних кандидатів прихильники ліво-центристських переконань сукупно переважають правих (65,6% проти 27,7% відповідно). Цікаво, що у програмах більшості партій в Україні роблять акцент на важливу роль держави в економіці, забезпечення високого рівня життя, відкриття індустріальних парків, нові робочі місця, зручну соціальну інфраструктуру, безкоштовні медичні послуги.

• Лише 3,3% кандидатів пов'язують свою впізнаваність із членством у партії. Абсолютна більшість (83%) стверджує, що забезпечили її або за рахунок особистого рейтингу, або розвитку власного бренду, а отже зріле ідеологічне протистояння політичних сил має мінімальне значення у виборчому процесі. Відповідно, зростає імовірність популізму.

• Ідеологічне протистояння практично відсутнє, адже більшість партій пропонують популістичні гасла, які збігаються з опонентами. Фактично дуже важко знайти програми партій, хоча це є вимогою законодавства. По суті, навіть, якщо такі програми і є, після ознайомлення з ними, стає зрозуміло, що вони носять суто формальний характер.

• Для деяких респондентів основним фактором вибору була ймовірність проходження партії (11,7%). Також не втрачає своєї важливості такий критерій, як особисті контакти з представниками партії, адже такі знайомства дають можливість розраховувати на більшу підтримку з боку політичної сили.

• Позитивним сигналом є те, що кандидати здебільшого ознайомлені зі складом своєї партії (лише 2,4% не знайомі чи їм байдуже). 43% опитаних довіряють своїм однопартійцям. Водночас 39% знають про те, що в партії є особи, які не заслуговують на це, але все одно готові й надалі з ними співпрацювати. Взагалі не влаштовує склад партії 12% кандидатів.

• 43% опитаних особисто знайомі з лідером партії. У цьому контексті можна стверджувати, що відбувається певна десакралізація політики та політиків.

• 60% опитаних не були членами партії, від якої йшли в списку. Це свідчить про те, що кандидати часто скоріше використовують певний бренд задля проходження в місцеві ради.

Лише 9% опитаних зіткнулися з «чорним піаром» з боку своїх конкурентів, 7% - самі вдавалися до певних маніпуляцій. Але загалом можемо констатувати, що більшість політичних опонентів застосовували чесні технології для боротьби з конкурентами. Сподіваємося, що надалі політична культура в Україні буде тільки розвиватися, що менше різноманітних маніпуляцій буде і на вищому рівні, не тільки на місцях. Слід також відзначити, що поточна виборча система скоріше сприяє більш жорсткій конкуренції всередині партії між кандидатами, а не між партіями.


• Більшість опитаних кандидатів розуміють важливість наявності політичної стратегії, 40% опитаних розробляли стратегію самостійно. 38% опитаних дотримувалися політичної стратегії партії. Проте питання якості цих стратегій залишається відкритим.

• 29,7% опитаних заявили, що їх авторитет впливає на репутацію політичної сили, а не навпаки. Тобто, відбувається зміщення традиційного фокусу, коли люди цінують власний особистий бренд. Натомість, 24% кандидатів стверджували, що авторитет партії є допоміжним елементом для них.

• Діджиталізація не перемогла традиційні методи агітації. 70% опитаних використовували роздаткові матеріали та борди. На другому місці за частотою використання – техніка особистої комунікації з виборцем (face-to-face). Відеоконтент та реклама посіла лише 3 місце за популярністю використання.

• В опитуванні взяли участь переважно молоді кандидати, тому 46% кандидатів вважають себе експертами у галузі молодіжної політики. Далі йдуть такі сфери, як освіта і наука, культура і туризм, інфраструктурні питання. Ще однією топ-темою, на яку звернули увагу кандидати з усієї країни, є екологія. Експертами у сфері економіки (21,3%), соціальних питань (29,3%) та бюджету (19,3%) вважає себе п'ята частина кандидатів. Медицина – дуже проблемна сфера і, відповідно, не найпопулярніша. Лише 8,7% кандидатів готові працювати з питаннями, які виникають у цій сфері.

Окремо слід зазначити про запровадження дієвих гендерних квот. Так, якщо до списку політичної сили не включено 40% осіб іншої статі, партію не допускають до виборів. Ця норма існувала і раніше, але не було передбачено санкції за її порушення. Проте зберігаються відмінності у представництві чоловіків та жінок на різних рівнях: чим вищий рівень влади – тим менше там жінок. Наприклад, серед кандидатів у мери було 86% чоловіків та 16% жінок. За даними екзит-полів, жоден з обласних центрів не очолять жінки.

Сподіваємося, що завдяки нашим зусиллям прогресивних кандидатів у місцевих радах буде більше, і подолання соціальних розривів стане для них пріоритетним завданням.