Гамбурзький саміт G20 та українське питання

g20

Мейнстрімом минулих вихідних стала зустріч лідерів 20-ти найвпливовіших світових держав. Вони зібралися в німецькому Гамбурзі аби обговорити ключові тенденції розвитку людства та визначити консолідовану позицію щодо вирішення найбільш болючих проблем. На час саміту портовий Гамбург перетворився у місце вуличний протистоянь та демонстрацій, які повною мірою відображали геополітичну напругу та протиріччя між ключовими гравцями сучасності. Серед ключових питань саміту особливо варто виокремити  позицію США щодо політики міжнародної дестабілізації, яку активно реалізовує Росія, а також тристоронні переговори Е. Макрона, А. Меркель та В. Путіна, які мають вагоме значення для  вирішення військового конфлікту на території України. 

merkel putin

Власне українське питання  було одним із пріоритетних під час зустрічі Д. Трампа з В. Путіним. Однак, як засвідчив пізніший візит до Києва державного секретаря США Р. Тілерсона, жодних зрушень у переговорному процесі не відбулось. Нова адміністрація США не має наміру змінювати Мінський формат переговорів, зберігаючи при цьому системний політико-економічний тиск щодо Росії.

Для України виникла доволі сприятлива ситуація на американському векторі, яка визначається домінуванням республіканців у політичній матриці США, що детермінує надзвичайно вагомий тиск Конгресу на адміністрацію президента. Свідченням цього є червнева зустріч П. Порошенка з Д. Трампом, яка відбулася скоріше через репутаційні втрати Білого дому пов’язані з розслідування російських кібератак та свідчення екс-директора ФБР Дж. Комі під час слухань у Сенаті.

Не зважаючи на це, в української сторони не має бути завищених очікувань від США, зважаючи на зміщення пріоритетів в бік конфлікту КНДР та Сирії.

putin trump

Повертаючись до саміту доцільно визначити суперечливий момент, пов'язаний з зустріччю лідерів Франції, Німеччини та Росії без участі українських представників. Подібні дії становлять пряму загрозу для України, ставлячи під сумнів суб’єктність нашої держави у переговорному процесі.

merkel


А. Меркель, резюмуючи результати переговорів, не приховувала скептицизму та розчарування. Наступна зустріч лідерів країн Нормандського формату може відбутися одразу після саміту “Україна – ЄС”, але вона не вселяє особливого оптимізму.

Однак, призначення Курта Волкера спеціальним представником США в Україні може свідчити про намагання Трампа максимально вивчити існуючу проблематику в Україні. Натомість, позитивним фактором доцільно визначити артикулювання військово-політичних інтересів США довкола Польщі, що засвідчив візит Трампа на зустріч країн Тримор’я.

Скаладається враження, що Д. Трамп вірить в ідею “великою угоди” з В. Путіним, не зважаючи на токсичний репутаційний фон подібних домовленостей, а А. Меркель готується до виборів і якщо не усвідомлює, то принаймні використовує меседжі про повернення до сильної Німеччини, яка має взяти на себе всю повноту відповідальності за майбутнє Європи.

Натомість, Е. Макрон прагне нав’язати конкуренцію амбіціям А. Меркель та послідовно прив’язує до себе образ Де Голя для більшості французів.

Відкритим тільки залишається питання про переспективи, які чекають Україну у збереженні міжнародної підтримки. Потрібно усвідомлювати, що будь-які домовленості дієві виключно до того часу, поки їх можна підкріпити реальною силою. Українська влада повинна не тільки культивувати ідею вітчизняної історії успіху або форпосту проти Росії, а й реформувати країну та зміцнювати власну обороноздатність за рахунок внутрішніх ресурсів.

Перспективи вступу нашої держави до ЄС малоймовірні, виходячи з об’єктивних реалій,  а членство в НАТО скоріше футурологія ніж реальність. Тому потрібно зміцнювати країну і чітко окреслювати свої позиції на міжнародній арені, адже тільки тоді ми зможемо стати дійсно успішною державою.

Автор: Гнидюк Олександр