Україна - незалежна. Чому, як та коли

Стаття

Україна - незалежна.

У ці дні дехто згадує серпень 1991 року та історичну ніч проголошення незалежності, інші вшановують, на жаль, вже покійного Левка Лук’яненка – творця тексту Акта незалежності України, а хтось переймається поточними подіями. Давайте спробуємо озирнутися у минуле, а саме в 1991 рік, коли наші громадяни вранці 24 серпня прокинулися у вільній та незалежній Україні.

Українська мрія про незалежність. Усупереч чи завдяки?

Проголошенню незалежності передували події, які вдібувалися в Москві, так званий Серпневий путч. Це була невдала спроба схвалення "нового" союзного договору. За рік до цього 16 липня була прийнята ще Верховною Радою УРСР Декларація про Державний суверенітет України. Саме ця Декларація визначала, хоч і на перший погляд символічно, напрямок розвитку ще радянської України. Пошук політико-правових механізмів продовжувався. Москва з огляду на кроки Києва також спробувала здійснити свій вплив, про що свідчать результати нині маловідомого всесоюзного референдуму в березні 1991 року. Результати здивували, адже переважна більшість громадян підтримали необхідність збереження Радянського Союзу (70%) та висловили згоду на те, щоб Україна залишилася у його складі на засадах Декларації про дежавний суверенітет (80%).

Бюлетені мали такий вигляд:

Бюлетені малий такий вигляд:

Бюлетені малий такий вигляд:

Вже після 19 серпня 1991 року стало зрозуміло, що керівники депутатських груп визначатимуться чи голосувати за незалежність, чи ні. Тодішній Голова Верховної Ради Леонід Кравчук дуже боявся, що суспільство не схвалить спільного голосування з комуністами за незалежність.

У той час у складі Парламенту сформувалася "Народна рада" – близько 120 депутатів, опозиція до комуністичної більшості. Зрозуміло, що тексти документів пишуть юристи за фахом. Найбільш вдалою кандидатурою був Левко Григорович Лук’яненко із "Народної ради". Ця надзвичайна людина, яка провела в ув’язненні за свої погляди і переконання 26 років, у звичайному зошиті занотувала текст майбутнього Акта. Спочатку документ був названий універсалом (див. фото: слово "універсал" закреслено). Проте згодом, знаючи, що універсали ухвалювала Центральна Рада УНР, а це унеможливлювало підтримку документа комуністами, Лук’яненко виправив заголовок на "акт" та продовжив: "Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною..."

Текст Акту

"За" – 346, рішення прийнято. Залишалося затвердити цей Акт на референдумі, який було заплановано провести 1 грудня. Цього разу, результати кардинально відрізнялися, так як "за підтримку" висловилося 90,32% громадян. Процес закінчився визнанням незалежності України іноземними державами. Першими це зробили Польща та Канада. 28 червня 1996 року була ухвалена Конституція, перша стаття якої визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну та правову державу.

Давайте спробує зробити стислий аналіз крізь призму зазначений ознак.

1. Суверенність

Суверенітет – це здатність самостійно здійснювати політику як всередині держави, так і за її межами, поняття дуже близьке до незалежності. Існує два види суверенітету – державний і народний. Державний суверенітет досить відносне поняття для сучасного глобалізованого світу. Чи може держава реалізовувати самостійну економічну політику, враховуючи високу конкуренцію та залежність від інших акторів? Навряд чи. Наприклад, вступаючи у Європейський союз, кандидати погоджуються передати частину свого суверенітету наднаціональним утворенням. З огляду на українські реалії можна сказати, що і співпраця з Міжнародним валютним фондом передбачає часткову втрату як економічного, так і політичного суверенітету. Тобто, щоб стати членом об’єднання або отримати транш, держава має виконати певні вимоги, продиктовані ззовні. Народний суверенітет проявляється в участі громадян у формах безпосередньої демократії – виборах, референдумах, мітингах, демонстраціях, актах протесту. З цим у нас за процедурою наче все гаразд, адже жодні вибори не були визнані такими, що не відбулися.

2. Незалежність

Власне сам Акт від 24 серпня 1991 року містить конкретне тлумачення незалежності: створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України неподільна і недоторканна. Однак, на превеликий жаль, частина території України, а саме Крим, було анексована РФ в березні 2014 року, а в окремих районах Донецької та Луганської областей вже більше, ніж чотири роки, тривають бойові дії. Очевидно, що незалежність включає в себе також поняття суб‘єктності на міжнародній арені, тобто представлення та відстоювання позицій нашої держави у переговорах та міжнародних організаціях. Зовнішня політика України має бути іншою: більше цілеспрямованою, прагматичною і наближеною до реалій. Необхідний для цього мінімум: замінити гасла досяжними цілями, навчитися розуміти інтереси та позиції партнерів і опонентів, підвищити якість зовнішньополітичних рішень, що приймаються. І тоді наступні кроки - вибудовування довгострокових відносин з ключовими партнерами, вклад у формування регіональної системи безпеки - зможуть стати досяжними.

3. Демократичність

Дві форми демократії: безпосередня (вибори та референдум) та представницька (здійснення влади народом через органи державної влади та органи місцевого самоврядування) забезпечують реалізацію конституційних прав громадян. Зрозуміло, що самих виборів у наших реаліях недостатньо, щоб стверджувати, що українці повною мірою впливають на політичне життя країни. Зокрема, не варто забувати про петиції як до центральних органів влади – Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Президента, так і до органів місцевого самоврядування. За всесвітнім індексом демократії Україна посідає 83 сходинку з 167 країн. тобто, ще є куди спрямовувати зусилля. Не варто забувати, що головна перешкода на шляху до справжньої демократії - це перевага вузьких інтересів кланово-олігархічних груп, над національними.

Динаміка індексу демократії представлена на малюнку.

статистика

4.Соціальне забезпечення

Україна як соціальна держава визнає людину найвищою соціальною цінністю та повинна розподіляти суспільне багатство відповідно до принципу соціальної справедливості. Соціальна функція держави полягає в забезпеченні рівних можливостей доступу до матеріальних благ, створенні відповідних умов для нормального життя громадян. Пенсії, стипендії, зарплати, соціальні виплати – усе це показник соціальної держави. Але справа полягає не у відсутності цих виплат, а у їхньому розмірі та постійному зростанні цін. Очевидно, що більшість громадян, особливо тих, які живуть у регіонах, не відчувають впевненості у своєму економічному становищі. І це породжує інші проблеми, такі як трудова міграція та виїзд молоді за кордон. Доступність житла, харчування й роботи, а також захищеність від ризиків у вигляді настання хвороби чи непрацездатності сприятиме тому, що громадяни залишатимуться в Україні.

5. Верховенство права

Кожен вкладає власний зміст у це поняття, але законодавець визначає його наступним чином. Правовладдя, також верхове́нство пра́ва — це фундаментальний правовий принцип і правова доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону. Однією з проблем є створення механізму взаємної відповідальності держави та особи, а це породжує суміжні проблеми – низький відсоток середнього класу та велику прірву між багатими і бідними. Варто зазначити ще про, (не)довіру до державних інституцій, яка негативно впливає на правову свідомість громадян.

Однак, незважаючи на усі труднощі, з якими зіштовхується наша держава, не варто ігнорувати ті можливості, які поки що існують для зміни поточного стану речей. Саме тому, українцям необхідно відійти від застарілого уявлення про політику. Натомість своїм залученням у суспільні та політичні процеси необхідно створювати нову якість власного життя, продукувати практичні та конкретні зміни, уникаючи популізму та хибних ідеологій, які далекі від соціального прогресу та благополуччя.