Як Верховну Раду вибереш, так вона і попливе

вру

Суперечки щодо того, яку саме систему використовувати під час виборів до ВР тривали декілька останніх років та втілилися у різних проектах виборчих кодексів, один з яких і пройшов у першому читанні 7 листопада 2017 року. Цей проект пропонує використання пропорційної системи відкритих партійних списків. Пропоную вам порівняння цієї системи з тією, що існує зараз.

Зараз ми обираємо парламент за змішаною незв’язаною  виборчою системою. Одна половина депутатів обирається за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних округах (перемогу отримує той, хто набрав найбільшу кількість голосів). Інша половина обирається за пропорційною системою закритих партійних списків в одному багатомандатному окрузі, що охоплює всю державу ( мандати розподіляються пропорційно частці голосів, які отримали списки партій).

Основною перевагою такої системи є можливість поєднання інтересів регіонів та партійної системи, створивши, таким чином, певний  баланс у законодавчому органі країни. Одночасно з цим, вона має низку недоліків, через які виникає критика застосування подібної системи. Найбільш вагомими для України з них є:

1. Мажоритарна система відносної більшості нестабільна, через різні показники виборчої явки, розміри округу, кількість кандидатів, вона може давати інколи абсурдні результати репрезентативності (наприклад, коли один кандидат виграв мандат, набравши 50000 голосів, а інший кандидат, в іншому окрузі — набравши 1500);

2. Джерімандерінг – явище, коли виборчий округ «нарізають» під певного кандидата, забезпечивши йому надійне проходження до представницького органу;

3. Використання адміністративного ресурсу на місцях, підкупу виборців та інших різноманітних порушень для забезпечення перемоги в округах, що ми можемо спостерігати під час виборів у нашій країні;

4. Пропорційна система закритих списків створює можливості для величезного впливу лідерів партій, адже саме вони визначають місце кандидатів у списках, що створює такі явища, як, наприклад, продаж депутатських мандатів;

5. За системи закритих списків у нашій країні  виборець зазвичай голосує за лідера партії або партійний бренд, а не за конкретного кандидата або програму.
 

Що ж пропонує нам законопроект №3112-1?

Усі 450 депутатів обираються за пропорційною системою відкритих списків у 27 регіональних округах, кожен з яких буде приблизно рівний один одному. При цьому, кожна з партій, що братиме участь у виборах, повинна буде надати список кандидатів (мінімум 5) до кожного з округів, що разом сформують загальний  список партії. Виборець повинен буде віддати голос за певну партію, і, за бажанням, за певного кандидата від цієї партії. Після підрахунку голосів вираховуватиметься виборча квота – тобто кількість голосів, необхідних для одержання одного мандату. Партії в округах отримуватимуть мандати пропорційно, а перерозподілятися вони будуть між кандидатами,  яких найбільше підтримали  виборці. Голоси за кандидатів, що не отримали мандатів, відходитимуть до загальнонаціональних партійних списків, що будуть змагатися за неперерозподілені мандати. Усі ці операції матимуть місце, за умови набрання списком мінімуму в 4% голосів .

 Подібна система (тільки трирівнева), наприклад, використовується в Австрії на виборах до нижньої палати парламенту – Національної Ради.

Основні переваги даної системи:

1. Поєднання інтересів регіонів і партій;
2. Стимулює конкуренцію між партіями та їх розвиток;
3. Виборець може голосувати за кандидата, керуючись своїми уподобаннями, а не принципом «найменшого зла»
4. Саме виборець визначає місце депутата у списку партії;
5. Зменшується ефективність застосування підкупу голосів виборців.

Однак, і  ця система має деякі недоліки:

1. За лідерами партій залишається значний вплив при затвердженні кандидатів від партії у регіони;
2. Вимушені конкурувати між собою за голоси виборців кандидати не тільки від різних партій, а й усередині кожної з них. 3. Це може створити ефект фрагментації партій у парламенті, коли кожен з членів партії буде ставитися до інших як до потенційних суперників на майбутніх виборах;
4. Виходячи з вище сказаного, така система може спричинити сповільнення або нівелювати процеси реформ, прийняття законів та консолідації;
5. Система все одно має можливості для результативної реалізації різноманітних махінацій під час виборів.

ЩО Ж КРАЩЕ?

Запропонована законопроектом нова виборча система дозволяє уникнути значну кількість недоліків старої. Такі переваги дозволять зробити вибори більш демократичними. Звісно, як і в будь-якого проекту, в ньому є недоліки, що, проте, не заважають йому бути кращим за нинішній варіант. Саме тому потрібно пильно слідкувати за процесом внесення правок та його подальшим шляхом у стінах парламенту.